Дівчина із затопленої Бакоти, яка стала королевою метання диска: історія Фаїни Мельник
Історія Фаїни Мельник почалася в селі, якого сьогодні немає на карті. Бакота, де вона народилася 9 червня 1945 року, згодом зникла під водами Дністра, але сама Фаїна назавжди вписала своє ім'я в історію світового спорту. Донька колгоспників завдяки випадковій зустрічі на київському стадіоні перетворилася на олімпійську чемпіонку, рекордсменку світу і найвидатнішу метальницю диска своєї епохи.
До знайомства зі спортом дівчинка хотіла вивчитися на бухгалтера. У повоєнному селі майже не було дітей її віку. До школи вона ходила пішки за 5 км до сусіднього села. У зв'язку з початком робіт по будівництву Новодністровської ГЕС родина Мельник переїхала з Бакоти до Донецької області та оселилася в селі Кучерів Яр (Добропільський район).
Юна Фаїна була далекою від спорту та не мріяла про рекорди і медалі. Після закінчення сільгосптехнікуму (1965) вона поїхала до Києва з метою вступити на економічний факультет Української сільськогосподарської академії. І тут у її долю втрутився його величність випадок.
Дівчина планувала у Києві оселитися у своєї тітки. Але вдома у родичів нікого не було, і Фаїна, щоби скоротати час, пішла до парку. А там на стадіоні займалися десятиборці – студентська команда Московського обласного педагогічного інституту. Мельник сиділа на лавці та дивилась, як хлопці бігають та стрибають. Спортсмени звернули на неї увагу та запросили показатися тренеру. Фахівець подивився на досить високу (174 см) дівчину міцної будови і сказав: "Дуй до Москви. Ось адреса нашого інституту, завтра закінчується прийом документів. Складеш іспити, отримаєш місце в гуртожитку та будеш у нас тренуватись – метати". Що саме метати він не уточнив, але Фаїна дуже зацікавилась, підхопила свою сумку та чкурнула на вокзал. На цьому українська сторінка її життя закінчилась. Потім були Москва, Єреван та знову Москва. Та ще багато міст світу, які побачили її тріумфальні виступи.
Фаїна успішно склала іспити та вступила до Московського обласного педагогічного інституту імені Крупської на факультет фізичного виховання. Вже восени на першому курсі вона поїхала з інститутською командою на збори до Геленджика. І там, уперше взявши до рук диск, одразу виконала норматив майстра спорту.
Весь вільний від навчання час Мельник проводила на стадіоні, багато тренувалася, з кожним днем покращуючи свої результати. Вона сконцентрувалася на метанні диска, але також розвивала гнучкість, витривалість, багато займалася бігом, легко долаючи стометрівку за 12,5 секунди. У метальному секторі дівчина виконувала по 200 спроб у день. У тренажерному залі вона піднімала штангу, загалом до 36 тонн за тренування – все одно, що самотужки розвантажити вагон вугілля.
"У мене були дані для метання підходящі. Координація, гнучкість, довгі руки. Багато брала за рахунок швидкості", – згадувала Фаїна Григорівна згодом.
За рік перспективну спортсменку запросили до Єревана, і вона перевелася до Єреванського інституту фізичної культури, який закінчила у 1969 році.
Якось у складі команди ДСТ Севан Фаїна приїхала на змагання до Нальчика, де до неї причепилися три місцеві джигіти. Слова дівчини, що вона поспішає на тренування, їх не переконали. В результаті один із залицяльників потрапив до лікарні, а двоє інших разом із Мельник – до міліції. Слідчий запропонував потерпілим написати заяву на дівчину, але попередив, що про це дізнається все місто. Джигіти, звісно, відмовилися. А Фаїні довелося пропустити змагання.
У 1970 році у Мінську Фаїна Мельник вперше виграла чемпіонат СРСР. Потім вона досягала такого ж успіху у 1972-1977 та 1980-1981 роках.
У серпні 1971 року уродженка Хмельниччини на чемпіонаті Європи у Хельсінкі здобуває золото зі світовим рекордом – 64,22 м. До останньої, шостої спроби вона йшла другою після західної німкені Лізель Вестерман: судді не зарахували їй чотири кидки поспіль через заступи. Гучно вилаявшись та не доходячи пів кроки до краю, Фаїна метнула диск з усієї сили… З тих пір вона ще десять разів покращувала світовий рекорд, загалом піднявши показник на шість метрів! Жодна метальниця в історії не досягла такого. Перемога на Євро принесла Фаїні звання "Заслужений майстер спорту СРСР".
За рік Мельник приїхала на Олімпіаду-1972 до Мюнхену вже у статусі головної фаворитки: в її активі були вже 4 світові рекорди. На Іграх вона спочатку потрапила до курйозної історії. Ще до початку змагань вона вийшла у місто на прогулянку, і в неї порвався ремінчик на босоніжці. Грошей на придбання нових не було (радянські спортсмени отримували три долари добових), тож Фаїні довелося повертатися до олімпійського селища босоніж. Назустріч їй трапилися фоторепортери. Спортсменка засоромилася своїх забруднених п'ятках та кинулася бігти. А папараці кинулися за нею, клацаючи на ходу камерами.
За спогадами Мельник, у ніч перед фіналом їй приснилася груша, що колись росла в їх дворі. На гілці висіли дві груші – зелена та жовта. Коли Фаїна захотіла зірвати одну з них, їх раптом зірвали якісь руки з-за її спини. "А де ж моя груша?" – спитала дівчина. І почула голос: "Та ось, на землі лежить – золота".
І Фаїна таки взяла своє золото – з олімпійським рекордом 66,62 м. Вона випередила румунку Арджентіну Меніс (65,06 м) та болгарку Васильку Стоєву (64,34 м).
На початку 1970-х років Фаїна почала тренуватись у провідного радянського фахівця Кіма Буханцова. У 1973 році вона переїхала з Єревана до Москви і стала виступати за Спартак. Того ж року вона виграла золото на Літній Універсіаді, що проходила у Москві.
На чемпіонаті Європи 1974 року в Римі (турніри тоді проводилися нерегулярно, раз на три-чотири роки) Мельник знову виграла золото – з рекордом континенту 69,00 м. За рік у Сочі вона показала свій найкращий результат у метанні диска – 70,50 м, ставши першою жінкою, яка подолала рубіж у 70 м.
Зауважимо, що Фаїна Мельник паралельно з метанням диска також виступала у штовханні ядра. Була срібною призеркою чемпіонату СРСР (1971) та тричі – бронзовою (1971, 1974, 1980). Її кращим результатом були 20,03 м.
На жаль, Фаїні не судилося більше здобути олімпійські медалі, хоча вона ще двічі змагалася на Іграх. Напередодні ОІ-1976 у Монреалі помер її батько. Вона поїхала до аеропорту просто з поховання. Перебуваючи у важкому душевному стані, Мельник на Іграх посіла 4-те місце, хоча кваліфікацію завершила другою. У штовханні ядра вона була десятою.
На ОІ-1980 у Москві показати високі результати Фаїні завадила травма. У метанні диска вона стала лише 16-ю.
Після Олімпіади Мельник посварилась з тренером Кімом Буханцовим та завершила спортивну кар'єру. Маючи диплом тренера, вона у 35 років несподівано прийняла рішення вивчитись на стоматолога: закінчила Московський медичний стоматологічний інститут (1986) та клінічну ординатуру там же за фахом лікар-стоматолог. Протягом двох десятиліть олімпійська чемпіонка працювала лікарем-протезистом у Центральній стоматологічній поліклініці МВС РФ. Вона була чудовим фахівцем, і до неї у черзі стояли генерали.
Проте спорт не відпустив її. Паралельно з роботою стоматологом Фаїна Григорівна попрацювала тренером зі штовхання ядра. У неї було лише дві вихованки, але які: Наталія Лісовська, олімпійська чемпіонка 1988, та Світлана Кривельова, олімпійська чемпіонка 1992.
У 1987 році Міжнародна асоціація легкоатлетичних федерацій (IAAF), визначаючи кращих легкоатлетів світу, назвала Фаїну Мельник "дискоболкою № 1 всіх часів".
Вона також здобула ще одне, досить несподіване визнання: її зовнішність стала джерелом натхнення для англійського письменника Роальда Даля при створенні образу міс Агати Транчбулл у популярній дитячій книзі "Матільда" (1988).
Для особистого життя у Фаїни Мельник часу не залишалося, хоча на початку 1970-х років вона побувала заміж за болгарським дискоболом Велко Велєва, з яким познайомилася на Олімпійських іграх. Але в ті роки шлюби з іноземцями не схвалювалися, і її тренер Кім Буханцов зробив усе можливе, щоб графіки тренувань подружжя не співпадали. Через це у Фаїни виникли серйозні проблеми з тренером, але й з Велєвим відносини не склалися, тому їхній шлюб незабаром розпався.
Дітей у Фаїни Мельник не було. Вона жила на самоті, а після того, як вийшла на пенсію, почала вести затворницький спосіб життя. В останні роки життя вона взагалі рідко виходила з квартири та підтримувала стосунки лише зі своєю ученицею Світланою Кривельовою. Коли тренерка перестала відповідати на телефонні дзвінки, Світлана забила на сполох, на її вимогу квартиру розкрили і знайшли легендарну чемпіонку, яка лежала на підлозі без ознак життя. Датою смерті визначили 16 грудня 2016 року.
У 2010 році у Вірменії випустили поштову марку, присвячену Фаїні Мельник. Від того ж 2010 року у Камʼянці-Подільському щороку у квітні проводили відкритий чемпіонат Хмельницької області з легкоатлетичних метань на честь олімпійських чемпіонів 1972 року Анатолія Бондарчука та Фаїни Мельник.