Джерело - Чемпіон.
Чемпіон Європи і світу в бігу на 1 500 метрів у приміщенні Іван Гешко нещодавно подолав свій перший марафон.
Перша спроба пробігти відбулася 25-го квітня. Але тоді Гешко не зміг подолати всю дистанцію. А вже 9-го травня 40-річний український чемпіон світу пробіг свій перший в житті марафон 42,195 км за 2:29,22 години. Середній темп - 3:32.
Новоспечений марафонець дав ексклюзивний коментар для Champion.com.ua.
- Чому взагалі вирішили бігти марафонську дистанцію?
- Я давно мріяв пробігти марафон, багато років наважувався на підготовку, бо марафон - це не та дистанція, до якої можна підготуватися за пару тижнів. Але після Нового року я вирішив, що настав час тренуватися до цієї дистанції. І попередньо вибрав собі забіг на кінець квітня - або Відень, або Краків. Та оскільки через пандемію коронавірусу забіги скасовували, то я вирішив, щоб дарма не пропала підготовка, пробігти його самому. Оскільки не знаю, чи буде ще можливість для таких тренувань.
- Чому не вийшло перший раз?
- Марафон - це дуже специфічна дистанція, 42 км, і її дуже важко долати, особливо в спекотну погоду. На 5-6 кілометрі відчув, що виснажуюся дуже швидко. А після 26-го, що буде дуже важко закінчити дистанцію, особливо із запланованим результатом. Маючи велику бігову практику у своїй спортивній кар'єрі, зрозумів, що краще зараз зупинитися і спробувати подолати наступного разу. Тому я зупинився на 30-ому кілометрі і вирішив пробігти через 2 тижні.
Цього разу я вирішив стартувати раніше, щоб не було так спекотно. І якщо проаналізувати обидві спроби, то за 30 км я втратив 4 кг ваги, а уже безпосередньо за марафон - тільки 3 кг. Тобто організм виснажувався значно менше.
- Які у вас враження від нової дистанції? Чи будете далі бігати марафони?
- Поки що я відходжу від марафону чисто фізично, але якщо бути відвертим, то мені сподобалося. На забігах в 5-10 км можна просто терпіти. На марафоні треба, як фізично бути готовим, так і вміти розподілити свої сили на всю дистанцію. Я консультувався із своїми друзями-марафонцями, Сергієм Лебедем (2:08.32) , Дмитром Барановським (2:07.15) , і брав до уваги їхні поради, що треба бігти із відчуттям запасу. Я відчував, що після 30-го і 35-го км у мене ще є запас. Лише після 40-го км я вже почав терпіти на зубах. А це означає, що розподіл сил був правильний.
Ну і сама підготовка дуже цікава. Якщо порівнювати з тренуванням на середні дистанції, то підготовка до марафону мені сподобалася більше. Тут є така монотонність, не треба працювати на пульсі 180, потрібно обережно підводитись.
- Скільки ви набігали за тиждень кілометрів?
- Річ у тім, що карантин дав більше можливості підготуватися. Було по 140 км, а взимку у зв'язку з роботою не було достатньої можливості бігати. Інколи доводилося о 5-ій ранку прокидатися на тренування, або бігати уже після роботи пізно ввечері.
- З таким результатом ви могли поборотися за призи на деяких українських стартах.
- Дійсно, можна, але ми не знаємо, яка ситуація буде восени, чи будуть забіги. Така підготовка потребує досить багато часу, тому нічого загадувати не буду. Бігати я буду в будь-якому разі. Можливо, дійсно на осінь ще підготуюсь.
Долати марафон точно ще буду. Може, готуватимусь не на такий час, бо бігти по 3:30 марафонську дистанцію, то тут треба докладати певних зусиль. І тренуватися не просто так, а дотримуватися певної методики. Задоволення однозначно я отримав, що вдалося протримати такий хороший темп. Хоча відчуваю, що можна і швидше бігти. При хороших умовах можна бігти 2:20-2:24 і десь поборотися за призи. Тому чекаємо осіннього сезону, сподіваюся, він не скасується так, як весняний. Тому що бігова спільнота України значно збільшилася і люди хочуть стартувати не на онлайн-змаганнях. Це також добре, але зовсім не те. Не ті емоції, переживання і мотивація.
Ручка Валерій для Champion.com.ua
