"В Україні 6-7 разів на день лунає сирена, але люди намагаються жити своїм життям": велика розмова Олександра Зінченка з Ріо Фердінандом

Олександр Зінченко ще напередодні благодійного матчу Game4Ukraine став гостем YouTube-шоу Ріо Фердінанда. Пропонуємо до вашої уваги повний переклад інтерв'ю легенди Манчестер Юнайтед з українським гравцем Арсенала.

– Я знаю, що ти дуже зайнятий і ось-ось почнеться новий сезон... Імовірно, у вас виникне запитання, для чого ми тут? Ключовою темою буде благодійна гра для України, де усі ми зберемося одного дня для однієї мети. Як у вас з’явилася думка провести цю гру?

– Зараз найважчий період для нашої країни та наших людей. Існує платформа United 24, яка допомагає Україні різними способами. Одним із таких напрямків є відбудова шкіл, стадіонів та дитячих лікарень після терористичних атак. Це була ідея Андрія Шевченка, котрий також є у складі United 24.

Він запропонував організувати благодійний матч та покликати фанатів, щоб відновити одну зі шкіл в Україні та донести потужний меседж усьому світу та всім українцям, що залишилися в там. Вони мають певну перевагу дивитися цей матч безкоштовно. Українці подумають: "Як багато легенд залишаються з нами та грають за нашу країну, тому ми не самі". Основною метою було зібрати фанатів для відновлення школи, а вже наступною – донесення меседжу до всього світу.

– Як вплинула війна на тебе та твою сім’ю?

– Я впевнений, немає ні одного українця, який би не постраждав упродовж цього періоду: хтось втратив близьку людину, хтось втратив дім, роботу або ще щось… Ця війна зачепила кожного українця. Уся моя родина та родина моєї дружини залишилися в Україні й вони намагаються жити своїм життям. Я був там близько семи тижнів тому. Люди намагаються продовжувати нормальне життя. Ти навіть можеш побачити великий рух на дорогах. Попри це все, 6-7 разів на день лунає сирена – сигнал, який сповіщає, що тобі треба рятувати себе та йти в укриття. Наш президент збудував бункери на кожні 200 метрів, тож ти можеш сховатися. Якщо ти будеш слідувати правилам під час сирени, ти врятуєш своє життя. Проте ти ніколи достеменно не будеш знати куди саме влучить. Вони обстрілюють як лінію фронту, так і всю Україну.

– Ти був там сім тижнів тому, це великий ризик. Ти не хвилювався про це?

По-перше, я дуже хотів побачити свою рідню, бо не був в Україні близько двох років. Я мав можливість після заверешення сезону поїхати до моєї родини та зустрітися з президентом. Ми обговорювали прийдешній благодійний матч. Як я вже розповідав, я бачив людей, котрі намагаються жити своїм життям і далі, але по іншу сторону зруйновані будівлі – це виглядає, наче фільм.

– Ми маємо посилання в описі під цим відео, де ви матимете можливість задонатити. Я думаю, увесь світ буде прихильним до гравців, котрі збираються виступити в цьому матчі в суботу на Стемфорд Брідж – це буде феноменально!

– Користуючись нагодою, хочу висловити величезну подяку усім людям, які залишаються з нами. Ця подяка не тільки тим, хто донатить, а й тим, хто просто має наліпку прапора України на своїй машині. Коли я їду, то іноді бачу наліпки з українською символікою на інших авто. Я дуже пишаюся у цей момент. Одного дня я побачив дитину, але я не зрозумів її мови, скоріш за все він був із Чехії. Він мав тимчасове тату на плечі з українським прапором! Я був дуже вражений! Цьому хлопчику лише 10, але він зробив це. Люди підтримують нас. Я хочу виразити величезну подяку всім, хто брав у цьому участь. Якщо ви прийдете на стадіон, я впевнений на всі 100%, що вам сподобається. Усі ви – велика частина цієї гри!

– Останнє на цій серйозній ноті. Наскільки важливим тут був внесок Андрія Шевченка?

– Перше, що я хотів би сказати, він дуже знаковий для багатьох українців. Коли ти говориш про український футбол, то на думку відразу спадає його ім’я. Мені дуже пощастило, що знаю його особисто. І мені ще вдвічі більше пощастило організовувати цю подію разом із ним. Це визначний момент для мене.

– Хочу зараз поговорити трохи про футбол. Ти поїхав з України в іншу, велику лігу Європи. Як ти налаштовував себе, налаштовував себе на найважче? Чи знав, що тобі буде легко?

– Я спробую коротко. Ти маєш адаптуватися – безумовно, футбол там і тут це два різних рівні, це різні планети. Зокрема, там можеш досягнути чогось швидше. Краще наведу приклад: там (в Україні - прим. ред.) ти можеш прийняти, передати або забити м’яч і потім ти подумаєш: "Вау, я неймовірний!". Але тут, коли ти на звичайному тренуванні не викладаєшся на всі 100%, за тобою стоїть ще п’ять таких самих хлопців, які хочуть бути на твоєму місці. І ти маєш кожного дня викладатися на повну, щоб довести, що це твоє місце, твоя позиція і ти заслуговуєш бути тут. Якщо ти будеш працювати не на всі сто – ти розумієш про що я, – то інші хлопці будуть штовхати тебе: "Алекс, я тут! Я тут!". Це найголовніша відмінність. Конкуренція там не на такому високому рівні, як тут, у Прем’єр-лізі.

– Ти перейшов до Манчестер Сіті. Як тобі їхня культура та цей менталітет перемоги?

– Перший час я взагалі думав, що я у фільмі. Коли я вперше потиснув руку Пепу (Хосепу Ґвардіолі - прим. ред.), то був під дуже сильним враженням. "Ущипніть мене хтось, якщо я сплю"... Але потім я трохи підріс та познайомився з усіма гравцями. Буду чесним, у Сіті менталітет команди був таким, що якщо ми зробили щось не те, клянуся, я приїжджав на поле наступного дня – і всі були там. Я думаю, це дуже добре. Звичайно, ти можеш бути розчарованим довгий час або кілька днів.

– Чи схожий на це Арсенал?

– Це почалося з минулого сезону. Я ж не був тут до цього. Але минулого сезону, особливо перші три місяці, було так само. Ми на шляху до цього. Якість гравців, персоналу, тренерського штабу на топрівні. Усі завзято працюють, а тренери мають свою особливу енергію. На мою думку, це ключове. Усі мають бажання ставати кращими.

– Хто мав на тебе найбільший вплив?

– Ти маєш на увазі гравців?

– Ну, і Пепа, звісно.

– Ну, звичайно, це Пеп.

– Яким чином він допомагав тобі?

– На перших порах я був далеко не в основному складі. На своїй позиції я був четвертим. Я був молодим, прийшов з іншої ліги і таке інше, але зазвичай він не говорив зі мною.

– Наскільки це важко для гравця?

– Я думаю, це правильно. Уяви: ти маєш 27 гравців, ти не можеш бути поруч з усіма і з усіма тісно спілкуватися. Ось чому так важливо мати такий чудовий штаб навколо тебе, який має він. На той час був Мікель (Артета - прим. ред.), який був своєрідним мостом між гравцями та Пепом. Особливо молодими гравцями. Я пам’ятаю, як кілька перших сезонів після кожного тренування молоді гравці, такі як Лерой Сане, Стерлінґ, я, Ґабі Жезус, Бернарду Сілва, по пів години були з ним та робили ігрові вправи. Я ніколи до цього його не бачив, проте він дуже в порядку. Це дуже нас покращило, я впевнений. Я розмовляв із Лероєм цього літа. Ми зустрілися та заговорилися про цей прекрасний для нас обох час.

– Чи бачив ти, що Мікель може стати менеджером?

– Одразу. З першого ж дня я помітив, що він був би хорошим менеджером.

– Чи помічаєш ти в ньому риси Пепа, будучи вже гравцем Арсенала?

– Я б сказав, що він дуже близький до нього. Я розмовляв із гравцями про інших тренерів. Я не та людина, хто буде судити когось. Мені це було дуже цікаво. Як цей менеджер думає, наскільки хороший цей хлопець тактично і таке інше. І що я помітив: Мікель дуже близький до команди. Яку енергетику він має... Він переможець, любить вигравати й ненавидить програвати.

– Якщо говорити особисто про тебе, твою гру… Ти почав грати десятого номера, півзахисником, потім лівим захисником і зміщуєшся на позицію півзахисника. Як ти знайшов саме цю роль? Мені подобається ця позиція, де ти береш участь у грі з потрібним темпом та ритмом.

– Я пам’ятаю свої перші сезони в Сіті... В оренді у ПСВ я був кимось між правим вінгером та центральним півзахисником, і той сезон був дуже поганим для мене, а потім повернувся назад у Сіті. Це був гарний досвід в іншій команді. Я дуже хотів лишитися там. Коли трансферне вікно закрилося, Пеп підійшов до мене і сказав: "Алекс, ми дуже раді, що ти з нами. Якщо ти будеш більш агресивним, там робити те, а ось там – інше, ти матимеш свої хвилини на полі". Мене це дуже замотивувало. Потім він почав будувати трійку з Фабіаном Делфом через те, що Менді мав серйозну травму, й Фабі став у півзахист – бо ти ж сам знаєш його якості на полі... Пеп дуже плідно працював.

– Так, ти зіграв тоді багато матчів, чого не очікував ніхто.

– Він вже робив таке з Філіпом Ламом у Баварії, тому з Фабіаном це пройшло чудово. Я гадаю, Пеп бачив мене на тій самій позиції і спочатку я насолоджувався просто спостерігаючи, а потім вже граючи там.

– На мою думку, футбол зараз піднявся на дуже високий рівень.

– І всюди система індивідуальна?

– Звичайно.

– Це прекрасно. Мені подобається.

– Ти перейшов в Арсенал. Яка була перша річ, що виділяла тебе, адже ти прийшов із Сіті? Ти бачив, ти чуй цей запах перемоги, ти був частиною команди. Чого Арсеналу не вистачало для цього? Що ти побачив одразу, як прийшов туди і подумав: "Цього нам не вистачає, якщо ми хочемо піднятися"?

– Я пам’ятаю перше тренування. Тоді я розмовляв з одним із асистентів Мікеля. Звичайно ж, я бачив ігри Арсенала, але якості, які вони мали – неймовірні. Моя особиста думка: коли я бачив чиїсь очі, то вони не вірили, що могли це зробити. Не знаю, можливо, це через вік, тому що ми досить-таки молода команда. Ти можеш бути неймовірним із м’ячем, без нього, але досвід є досвід. Я думаю, ми на шляху до цього.

– Я працюю в медіа і деякі мої друзі та колеги давали свої коментарі про команду. Й в одному з таких порушувалося питання лідерства. Що ти робиш із критикою людей – таких як я – в медіа? Зараз ми маємо гучний голос. Тому що, коли я грав, експерти не були такими вагомими. Як хлопці справляються з цим? Мені цікаво, яка у вас реакція на певні коментарі?

– Я відношуся позитивно і дуже це люблю. Коли я бачу твою думку або Ґарі Невіла, це дуже добре особисто для мене. Я не знаю за інших хлопців. Будь ласка, говоріть щось про мою гру так багато, як тільки можете. Тому що я ще тут (внизу - прим. ред.), я був дитиною, коли дивився ваші ігри. Ви для мене легенди. Коли ви розмовляєте про мене, я сиджу на дивані і думаю: "Вааау, я у цьому житті роблю щось правильно".

• Невілл звинуватив Зінченка в негативному впливі на емоційний стан гравців Арсенала
• Фердінанд розкритикував Зінченка за гол Челсі у фіналі ЛЧ

– Мені це подобається! Як же багато агентів дзвонять нам інколи і питають: "Чому ви це сказали?"...

– Ми всі робимо помилки і це нормально. Для мене ви просто легенди цієї гри. Ви набагато вище, ніж я. Я навчаюся з ваших слів та думок.

– Я вважаю, Арсенал мав надзвичайне трансферне вікно. Більше конкуренції у лінії захисту, покращення півзахисту плюс універсальність та якості Гаверца. Як тобі це трансферне вікно?

– Дивовижне!

– Що ти бачиш на тренуваннях?

– На жаль, я ще не тренувався з командою, але я дивився. Перше, що я побачив, це які вони гравці, які якості вони мають. Вони всі дивовижні хлопці... Я думаю, вони принесуть багато нового в команду. Вони вже це зробили. І це дуже добре для клубу. Успішний трансфер на 100%.

– Найкращий гравець, із яким ти грав?

– Давід Сілва. Будучи чесним, мені всі дуже подобаються: Венсан (Компані - прим. ред.), Аґуеро, Фернандіньйо... Їх цілий список, але якщо ти попросиш мене обрати одного, то я оберу Давіда.

– Що в ньому такого особливого?

– О, Господи… Я ніколи не бачив такого у своєму житті. Я дуже щасливий, що хоч трохи пограв із ним. Лерой з лівої сторони давав йому м’ячі просто всюди і він завжди був відкритим, хоча не вирізнявся швидкістю. Він завжди на правильній позиції, він завжди читає гру на високому рівні.

– Хто найзавзятіше працював?

– Венсан. Ніколи не бачив чогось подібного. У своєму останньому сезоні за Сіті йому довелося боротися з численними травмами. Я часто бачив, як він реабілітувався в залі. Коли ти повертаєшся після травми, ти намагаєшся вберегти себе, але він – ніколи. Найкращий капітан, із яким мені доводилося грати.

– Найбільш неочікуваний талант, який ти бачив?

– Я не дуже слідкую за бразильською лігою, але коли я побачив Габріеля Жезуса... Не пам’ятаю жодного тренування, де він не був би найкращим. Так, він мій близький друг і я граю з ним, але це правда.

– Нас дивиться дуже багато фанів Арсенала й ми мали певні дебати в офісі з цього приводу. Фанати говорять: "Він (Жезус - прим. ред.) не забиває достатньо м’ячів, ось чому ви не можете бути першими в АПЛ". Чи не думаєш ти, що він робить занадто багато нестандартних речей, які не дозволяють забивати більше голів?

– Я не можу навчати його. Я багато розмовляв із ним щодо цього… Але перед цим хотів би запитати тебе: чи бачив ти хоч одного гравця з таким неймовірно активним пресингом, як у нього? Назви бодай одного нападника у світі, який робить це краще. Про його інші якості та роботу з м’ячем можна взагалі розмовляти окремо... Я дуже добре ставлюся до Ґабі, але погоджуюся з твоєю думкою. Якщо б він залишився трохи вище... А він хоче бути потрібним команді, бути її частиною. Я не повчаю його, але запитував, чи може він замість трьох опускань, опуститися лише раз, а інші два – лишитися там...

– Я брав у нього інтерв’ю минулого сезону й він говорив те саме. Він казав, що хоче більше нестандартних рішень і бути щільнішим. Я думаю, він працює над цим. Ти маєш бути дисциплінованим, щоб розвиватися. З яким гравцем за всю історію ти міг би себе порівняти?

– Це гарне питання, адже існує не так багато крайніх захисників, котрі змщуються в середину. Я знаю свої слабкі місця в обороні.

– Ти сказав, що маєш слабкості в обороні. Що ти з цим робиш? У світі зараз багато крайніх захисників, які більше атакують ніж захищаються. Знайти баланс важко. Певне, це найважче. Як ти покращуєш свою оборону? Ти виділяєш одну рису і розумієш, що маєш над цим працювати? Як саме ти поліпшуєш конкретну якість?

– На мою думку, ти маєш навчатися на своїх помилках. Наведу приклад. Минулого сезону ми грали з Челсі на Емірейтс (3:1), ти пам’ятаєш цей гол Ковачича. У той момент я втратив концентрацію на три секунди. У подібних випадках, коли ти знаходишся високо, ти маєш тримати лінію з центральним захисником, маєш бути в полі зору свого вінгера і фокусуватися на м’ячі – три речі. А твоє тіло вже готове бігти. Я трохи розгубився, тому що гра то опускалася, то підіймалася і я втратив концентрацію. Я передивлявся цей момент багато разів і думав, що я можу зробити з цією помилкою: просто концентруватися.

У цій лізі, коли ти хоч трохи втрачаєш концентрацію, ти програєш. Ці хлопці вдарять тебе так швидко, що ти більше ніколи не встанеш. Ти маєш відточувати свої навички, передивлятися свої ігри, розмовляти з одноклубниками та менеджерами. Я багато чому навчився у Венсана. Він без м’яча показував мені позиції. У Кайла Вокера захист ногами – найкращий у світі. Він колись спитав у мене: "Алекс, ти бачив мій захист?". Дистанція витягнутої руки, ноги напоготові й він чекає твоєї помилки. Коли хтось притискається, то він силою штовхає ліктем – ось чому так важко протистояти йому. На моїх перших тренуваннях, коли я отримував м’яч, то хотів якнайшвидше його позбутись.

– Якого опонента було найважче утримувати

– Салаха. Попри всю мою пошану до Ріяда (Мареза - прим. ред.), тому що я грав проти нього коли він був у Лестері, я думаю це Салах.

– Що скажеш про нього?

– Він просто вибуховий та нестримний вінгер і що Ліверпуль робить добре, особливо коли Вейналдум був там, бо він переходив від одного простору в інший. У нас була гра проти них. Перерва. Ми йдемо в роздягальню і я питаю "Мікелю, що мені з цим робити. Ван Дейк із м’ячем, він грає на лівій стороні правою ногою без пресингу, він робить перший дотик, Вейналдум біжить між мною та Отаменді, я маю йти всередину, м’яч передають на Салаха. Дистанція між нами близько 15 метрів. У нього є простір навпроти мене, я програю. Що я маю робити?". Він мені відповів, що півзахисник зліва має опуститися, щоб перекритти Трента.

– Багато фанів Арсенала розмовляють про Саліба. Яким може бути цей хлопець? Чи зможе він стати найкращим центральним захисником у світі?

– Буду чесним, я його не знав, поки не прийшов в Арсенал. Коли я побачив його на тренуванні, то подумав: "Що це за хлопець?". Перша передсезонна гра з Челсі – він не зробив жодної помилки. Він забив гол лівою. Цей хлопець може все. Я зіграв 100 матчів і не забив, а цей хлопець грає другу гру у Прем’єр-лізі і забив гол лівою ногою. Грає без помилок, спокійний із м’ячем,

– Що б ти додав до його гри?

– Можливо саме комунікацію, лідерські якості, підштовхувати всіх у всьому іншому. Він сам має мені говорити, що додати до моєї гри.

Спеціально для Чемпіона розмову переклала Анастасія Большакова

"Люди, яких я знав, загинули": велика розмова Олександра Зінченка з Пірсом Морганом