Бронзова Еліна зі сталевим характером - приклад для всіх
Еліна Світоліна виграла бронзову меділь в Токіо. Не виграла. Вигризла. Зважаючи на теперешню ігрову форму українки, її останні результати, навряд чи до олімпійського турніру ми чекали від неї медалі. Можливо, потайки мріяли, але точно - не чекали.
Характер Світоліної, її нелюдські зусилля, жагу вигравати - можна ставити в приклад, і не лише молодим спортсменам.
26-річна Світоліна переписала всю історію українського тенісу
Спад у грі в українки намітився ще восени 2019 року на серії азіатських турнірів. Але ще за інерцією українка зуміла вдруге поспіль пробитися в фінал Підсумкового турніру, який виграла за рік до того. Еліна програла. Програла першій ракетці світу - Ешлі Барті. Далі був невдалий початок 2020 року та перемога в Монтереї. Після чого наступили буремні часи всесвітньої пандемії. Здавалося б, пауза Еліні має піти лише на користь і після відновлення сезону, здалося, що Еліна почала нагадувати себе найкращих зразків і навіть виграла турнір в Стасбурзі, перемігши Єлєну Рибарікову, з якою доля пізніше зведе в бронзовому фіналі Токіо-2020. Проте далі гра Еліни погіршувалася з кожним турніром, погіршувалися результати... Однак мова не про результати.
Не став виключенням і поточний сезон. Так, було два півфінали, кілька чвертьфіналів, але Еліна може краще, може більше.
До чого увесь вищезгаданий невеличкий історичний екскурс? Усе просто - Еліна приїхала в Токіо нічим не кращою, ніж вигладала весь останній рік. Була гра, було все, а потім кудись оте все поділося. Частина вболівальників вбачає регрес Світоліної у стосунках з Гаелем Монфісом. Проте все це лише припущення, які, навряд чи, мають підгрунтя...
Олімпійський турнір у Токіо Світоліна провела на дуже низькому, як для себе рівні, але боролася. Боролася в кожній грі, за кожний розіграш, за кожне очко. На старті турніру одеситка зіграла три неймовірно важкі, трисетові матчі. Дуже важкі, виснажливі матчі, але в кожному із них знаходила в собі сили переломити гру, дістати з себе внутрішні резерви та перемогти. Лише чвертьфінал проти італійки Джорджі видався більш-менш спокійним. На півфінал проти чешки Вондроушової українки не вистачило, як морально, так і фізично.
І ось настав день матчу за бронзову медаль. Матчу проти казахстанської тенісистки російського походження - Єлєни Рибакіної. Світоліна, як і раніше, виглядала, майже, безнадійно з точки зору гри. У Еліни нічого не виходило. Рибакіна домінувала. 1:6 - перший сет. Початок другого сету. Нічого не змінилося. Суперниця робить брейк і 1:3... Здавалося - це кінець. Здавалося, у Еліни приречений погляд. Але нарешті з'явилася воля, бажання, неймовірна жага до перемоги. Українка дістала зсередини характер. Неймовірно виснажлива друга партія, тай-брейк і... така жадана перемога.
Третій сет розпочався ще гірше за попередній - 1:4. Поразка? Ні! Еліна не здалася. Вона змогла! Перетерпіла, переборола! П'ять важких геймів поспіль за українкою, шість нереалізовпних матчболів у вирішальному геймі і нарешті перемога!
Цей текст не про перемогу Світоліної над Рибакіною, не про бронзову медаль Олімпійських ігор. Мова про незламний характер, про надлюдські зусилля, віру в себе. Про нескінченну жагу до перемоги, бути кращою. Цей текст про приклад усім нам, як треба боротися, іти вперед, незважаючи ні на що.
Тепер Світоліній треба відпочити, влаштувати врешті-решт Медовий місяць і побути з чоловіком. Вона цього заслужила!
Сльози щастя! Світоліна розплакалася після надважкої перемоги за бронзу Олімпіади