Тріумф Аргентини та 40-річний чемпіон Діно Дзофф. Історія чемпіонатів світу. ФОТО. ВІДЕО

Чемпіонат світу з футболу 1978 року

• Господарі турніру: Аргентина.
• Терміни проведення: 1 ‐ 25 червня.
• Кількість учасників: 16.
• Чемпіон: Аргентина.
• Кращий бомбардир: Маріо Кемпес (Аргентина) ‐ 6 м'ячів.
• Кращий гравець ‐ Маріо Кемпес (Аргентина).

Відбірковий турнір

У Європі 32 команди боролися за 8 прямих путівок (ще одну отримувала збірна ФРН ‐ чемпіон світу) і одне місце в стикових матчах з командою зони КОМНЕБОЛ.

Відбірковий турнір пройшов без особливих несподіванок, до яких можна віднести тільки провал збірних СРСР і Югославії, які зазнали, відповідно, дві та три поразки в чотирьох матчах.

А найцікавіша боротьба розгорнулася в групі № 2, де збірні Англії та Італії здобули по п'ять перемог, в тому числі по разу виграли одне в одного з однаковим рахунком 2:0. Але різниця м'ячів виявилася кращою у «Скуадри Адзурри».

У Південній Америці одна путівка була заброньована за господарями чемпіонату, ще за дві прямі боролися десять збірних. У підсумку до фінального пулу потрапили збірні Бразилії, Перу і Болівії, де в результаті одноколового турніру Болівія опинилася найгіршою командою і відправилася в стикові матчі зі збірною Угорщини.

Боротьби в них не вийшло, всі проблеми угорці вирішили вже в першому матчі в Будапешті ‐ 6:0. Через місяць вони перемогли і в матчі-відповіді 3:2.

Команди Північної і Центральної Америки розігрували одну путівку ‐ її отримував переможець турніру КОНКАКАФ, який впевнено виграла збірна Мексики.

В Африці переможцем складного відбіркового турніру, що складався аж з п'яти етапів, стала збірна Тунісу, так само отримала пряму путівку.

А ось Азія і Океанія розігрували одну путівку, причому на цей раз команди були змішані в одному турнірі, а не визначали переможця в протистоянні між кращими збірними зон. У підсумку на перший свій чемпіонат світу поїхала збірна Ірану.

Збірна Бразилії

У підсумку представництво країн склалося наступним чином:

• Європа – 10 країн.
• Південна Америка – 3.
• Північна і Центральна Америка – 1.
• Азія – 1.
• Африка – 1.

Фінальна частина

У фінальній частині команди грали за схемою минулого турніру: два групових етапи, переможці другого потрапляли безпосередньо у фінал.

Кращий гравець турніру – Маріо Кемпес (Аргентина)

На попередньому етапі зійшлися наступні команди:

Група 1: Аргентина, Італія, Франція, Угорщина.

Група 2: ФРН, Польща, Туніс, Мексика.

Група 3: Бразилія, Іспанія, Швеція, Австрія.

Група 4: Голландія, Перу, Шотландія, Іран.

Перший раунд

Група 1

Господарі турніру та збірна Італії в перших двох матчах здобули перемоги і забезбечили собі місця в другому раунді. У третьому турі італійці перемогли в очному протистоянні і посіли перше місце в групі.

Італія – Франція

Треба сказати, що до гри збірної Аргентини були певні питання: перемоги над Францією та Угорщиною були вимученими, до того ж в угорців в тій зустрічі були видалені два гравці, а перший гол у ворота французів був забитий з не безапеляційного пенальті.

Група 2

В цій групі збірна Тунісу боролася за друге місце ‐ африканці зуміли виграти у збірної Мексики в першому турі, а оскільки збірна ФРН втратила очки в матчі з поляками, матч третього туру ФРН ‐ Туніс ставав грою на виліт.

Збірна Тунісу в атаці

Втім, чинні чемпіони світу без особливої напруги відстояли необхідну для себе нічию.

Група 3

Несподівано слабо виступила збірна Бразилії, в перших двох матчах не зуміла обіграти Швецію і Іспанію. Правда, в грі зі шведами трапився один з найбільш спірних епізодів в історії світового футболу.

У доданий час після подачі кутового Зіко забив, здавалося б, переможний гол, проте за мить до удару головний арбітр Томас Клайв з Уельсу дав фінальний свисток. Більше таких випадків, за всю історію футболу і не пригадаєш

Головна зірка Перу – Теофіло Кубільяс

В результаті Бразилія в останньому матчі мінімально обіграла вирішивших питання виходу до наступного етапу австрійців і посіла друге місце в групі.

Група 4

Блискуче виступила збірна Перу, яка обіграла команди Шотландії та Ірану. В її складі феєрив Теофіло Кубільяс, що зумів в трьох матчах п'ять разів відправити м'яч у ворота суперників.

Збірна Голландії приїхала на турнір без своєї легенди Йохана Кройфа, який оголосив про завершення виступів за збірну і грала без того блиску, що чотири роки тому.

Після перемоги над Іраном була нічия з Перу. Правда різниця м'ячів дозволяла голландцям спокійно грати в матчі з Шотландією, адже їх влаштувала навіть поразка з різницею в два м'ячі. Ось тільки горді горяни були налаштовані серйозно і до 68-ї хвилини вели 3:1.

Більш ніж 20 хвилин було у Шотландії, що б забити четрертий гол і відправити віце-чемпіонів світу додому. Однак Джонні Реп на 72-й хвилині скоротив різницю в рахунку – 2:3. Втім, шотландцям нікого звинувачувати, крім себе ‐ виграй вони у збірної Ірану, все могло скластися зовсім по-іншому.

Другий раунд

На відміну від чемпіонату світу 1974 року, коли в другому раунді при формальній відсутності півфіналів, такі фактично відбулися, ситуація в групах складалася по-іншому.

В одній групі відразу три команди перед останнім туром мали шанси на фінал, а в іншій ‐ суперечка Аргентини та Бразилії вийшла заочною.

Група "А": Голландія, Італія, ФРН, Австрія.

Група "В": Аргентина, Бразилія, Польща, Перу.

Хоча регламент турніру не передбачав проведення півфіналів, один з матчів останнього туру обох груп був двобоєм команд, які претендують на перше місце, тобто фактично був півфінальним.

Група A

У вирішальних іграх збірна Голландії змінилася, і заграла потужно і яскраво. Спочатку була розгромлена збірна Австрії, потім була нічия з командою ФРН, а в заключному турі була здобута вольова перемога над командою Італії. У цій грі голландський захисник Ерні Брандс забив і в свої і в чужі ворота, ставши поки єдиним гравцем, кому вдався подібний трюк в одному матчі фінальної стадії чемпіонатів світу.

Втративши всі шанси австрійці голосно гртинули дверима. У заключному матчі вони обіграли 3:2 діючих чемпіонів світу, які в разі своєї перемоги і нічиєї в матчі Голландія ‐ Італія, виходили в фінал. Причому перемогли австрійці, програючи в рахунку і забивши вирішальний м'яч за дві хвилини до кінця матчу.

Група B

Очне протистояння Бразилії та Аргентини сталося в другому турі і завершилося нульовою нічиєю. Обігравши в останньому турі збірну Польщі, бразильці завершили виступи з п'ятьма очками і різницею м'ячів 6-1.

У Аргентини було 2:0 і матч з Перу, який необхідно було виграти з різницею в чотири м'ячі. Завдання було виконано вже до 50-й хвилині, а потім, мабуть, щоб уникнути будь-яких випадковостей, ще й перевиконано.

Звичайно, вибухнув скандал, бразильці звинувачували аргентинців і перуанців в змові. Нічого довести, як це майже завжди буває в подібних випадках, не вдалося, але звертнемо увагу на одну непримітну деталь: всі заключні матчі в групах першого і другого раунду гралися в один час. З цього правила було два винятки: матчі Аргентина ‐ Італія та Аргентина ‐ Перу.

Матч за 3-е місце

Бразилія – Італія 2:1 (0:1)

Не дивлячись на те, що збірна Бразилії виграла матч за третє місце, на Батьківщині її виступ було розцінено, як провал, після якого команду покинув головний тренер Кутіньо

Що стосується італійської збірної, то її виступ був оцінений досить адекватно ‐ в Італії розуміли, що команда могла дійти до фіналу, але це був би стрибок вище голови. У складі італійців тричі відзначився Пауло Россі, який стане героєм нації чотири роки по тому.

Фінал

Аргентина – Голландія 3:1 (1:0, 0:1, дод. час 2:0)

Вивіска фіналу означала, що світ отримає нового, шостого за рахунком, чемпіона.

Грали дві рівні команди, і шальки терезів могли схилитися в будь-яку сторону. З одного боку Голландія відігралася всього за вісім хвилин до кінця основного часу матчу, в іншій ‐ в цей же основний час все могло і закінчитися, коли на останній хвилині матчу Ренсенбрінк потрапив у штангу.

А в додатковий час головний герой того турніру Маріо Кемпес знову вивів свою команду вперед і відігратися голландці вже не змогли.

Цікаво, що Кемпес люто критикували протягом першого етапу чемпіонату ‐ адже він не забив жодного гола. Вболівальники і журналісти вимагали прибрати його зі складу, але Сесар Луїс Менотті продовжував довіряти форварду.

Як виявилося, не дарма ‐ по два м'ячі Кемпес забив Перу, Польщі та Голландії, принісши свій країні перший в історії Кубок світу.

Чемпіонат світу з футболу 1982 року став першим, в якому взяли участь 24 збірні.

Чемпіонат світу з футболу 1982 року

• Господарі турніру: Іспанія.
• Терміни проведення: 13 червня ‐ 11 липня.
• Кількість учасників: 24.
• Чемпіон: Італія.
• Кращий бомбардир: Пауло Россі (Італія) – 6 м'ячів.
• Кращий гравець – Пауло Россі (Італія).

Збірна Італії

Відбірковий турнір

Збільшення числа учасників турніру дозволило ФІФА розширити квоту для країн Африки, Північної та Центральної Америки ‐ вони отримали по дві путівки. Два місця дісталося як і раніше об'єднаній зоні Азії та Океанії.

24 путівки були розподілені наступним чином:

• Європа – 14 країн.
• Південна Америка – 4.
• Північна і Центральна Америка – 2.
• Азія – 1.
• Африка – 2.
• Океанія – 1.

Європейські кошики були розділені на 6 груп по 5 команд (два перших місця давали право на вихід до фінальної частини), і одну групу з трьома збірними (одна путівка). Ще одну автоматично отримали господарі турніру ‐ іспанці.

Збірна Іспанії

Відбірковий турнір в Європі пройшов досить передбачувано. До несподіванок можна віднести лише непроходження на мундіаль збірної Голландії, та вихід до фінальної частини команди Північної Ірландії, яка випередила Швецію і Португалію. Але у голландців була досить сильна група, і доля другої путівки вирішилась в останньому турі в Парижі, де вони поступилися збірній Франції 0:2.

Збірна СРСР у своїй групі здобула беззаперечну перемогу, вигравши шість матчів і два завершивши внічию. Відрив від найближчого переслідувача склав чотири очки.

У Південній Америці 9 команд були розділені на 3 групи, переможці яких їхали до Іспанії (збірна Аргентини, як чемпіон світу, кваліфікувалася без відбіркових ігор). У групі № 2 несподівано для багатьох збірна Перу зуміла обійти Колумбію і Уругвай, причому останніх перуанці обіграли в гостях.

У зоні КОНКАКАФ, за традицією відбірковим турніром стала континентальна першість, і тут сталася велика несподіванка ‐ Гондурас і Сальвадор обійшли в таблиці збірну Мексики, причому мексиканці в останньому турі не змогли обіграти Гондурас, який вирішив свої проблеми. Завдяки цьому Сальвадор і поїхав на чемпіонат світу.

В Африці цього разу вирішили не мудрувати, і провели відбірковий турнір за олімпійською системою з матчами вдома та на виїзді. Оскільки путівок було дві, відповідно, відбулося два фінали, в яких Алжир і Камерун перемогли, відповідно, Нігерію і Марокко.

ФРН - Алжир

У фінальній частині відбіркового турніру в Азії Китай і Нова Зеландія набрали по 7 очок при однаковій різниці забитих і пропущених м'ячів. Тому вони зіграли додатковий матч в Сінгапурі, де перемогли новозеландські футболісти ‐ 2:1.

Фінальна частина

Формула турніру була найскладнішою на чемпіонатах світу ‐ два групових етапу, переможці груп другого утворювали півфінальні пари.

На попередньому етапі зійшлися наступні команди:

Група 1: Італія, Польща, Камерун, Перу.

Група 2: ФРН, Австрія, Алжир, Чилі.

Група 3: Аргентина, Бельгія, Угорщина, Сальвадор.

Група 4: Англія, Франція, Чехословаччина, Кувейт.

Група 5: Іспанія, Югославія, Північна Ірландія, Гондурас.

Група 6: Бразилія, СРСР, Шотландія, Нова Зеландія.

Кращий гравець - Пауло Россі

Перший раунд

Група 1

Це була, напевно, найнудніша група в історії чемпіонатів світу: п'ять з шести матчів завершилися внічию. А якщо прибрати шість м'ячів забитих в матчі Польща ‐ Перу, то виходить, що в останніх п'яти зустрічах команди спільними зусиллями, лише чотири рази вразили ворота один одного.

Сенсацію піднесла збірна Камеруну, яка не програла жодного матчу. В останньому турі камерунцям потрібна була перемога над Італією. На точний удар Грациані на 60-й хвилині збірна Камеруну вже через хвилину відповіла пострілом Мбіди, і доля матчу висіла на волосині до останньої секунди.

Перу - Польща

Що стосується збірної Перу, то це була досить міцна команда, але з нею трапився якийсь провал в короткому відрізку другого матчу з Польщею, коли поляки забили чотири м'ячі протягом 12-ти хвилин.

Група 2

У цій групі було зіграно, мабуть, найскандальніший матч в історії світового футболу . Втім, про все по ‐ порядку. Уже в матчі першого туру прогриміла сенсація: збірна ФРН поступилася команді Алжиру 1:2.

Австрія зуміла виграти обидва стартові матчі і до третього туру забезпечила собі вихід з групи, чого не можна було сказати про західнонімецьких футболістів.

У першому матчі третього туру Алжир вирвав перемогу у Чилі 3:2, а на день пізніше в Хіхоні зійшлися німецька та австрійська збірні. Хорст Хрубеш відкрив рахунок вже на 10-й хвилині матчу, після чого команди просто кинули грати в футбол, а решту 80 хвилин катали м'яч поперек поля.

ФРН - Австрія. "Хіхонська ганьба"

Ані обурений свист 40-тисячного стадіону, ані заклики телекоментаторів, ані прокльони алжирських уболівальників не мали впливу на футболістів ‐ вони спокійно завершили зустріч з рахунком, що влаштувала обидві команди.

Цей матч увійшов в історію футболу як «Хіхонська ганьба» або «Хіхонський пакт про не напад», а ФІФА зробило те, що повинно було зробити вже давно ‐ прийняло рішення про те, що матчі третього туру будуть починатися в один час.

В принципі, і до і після цього подібні матчі були, і, я впевнений, будуть ‐ згадаймо хоча б зустріч Аргентина ‐ Перу на чемпіонаті світу 1978 року або знамениту «скандинавську змову» на Євро-2004.

За ‐ великим рахунком німці і австрійці винні не в тому, ЩО вони зробили, а в тому, ЯК вони це зробили ‐ цинічно, не зображуючи і грама боротьби і без постанови вистави.

Група 3

Із сенсації почалися і поєдинки цієї групи ‐ чемпіони світу аргентинці почали захист титулу з поразки від збірної Бельгії. Втім, збірна Аргентини, на відміну від німців, зі своїми проблемами впоралася самостійно, вигравши два матчі, що залишилися.

Аргентина - Бельгія

Бельгійці, незважаючи на дві стартові перемоги, могли не вийти з групи ‐ у матчі останнього туру вони програвали збірній Угорщини і за різницею м'ячів опинялися на третьому місці. Спас бельгійців Алекс Чернятинський, який забив на 76-й хвилині.

А перемога Угорщини над Сальвадором 10:1 стала найбільшою в фінальних стадіях чемпіонатів світу.

Група 4

Англійці виграли всі матчі в групі, а Франція і Чехословаччина в очному поєдинку останнього туру визначали «третього зайвого». Французи відстояли потрібну їм нічию.

Втім, чехословацьким футболістам варто звинувачувати тільки себе ‐ вони зіграли внічию з Кувейтом і в трьох матчах жодного разу не вразили ворота з гри ‐ обидва голи Антонін Паненка забив з пенальті.

Група 5

Збірна Північної Ірландії

Тут головну сенсацію піднесла збірна Північної Ірландії, яка після двох нічиїх зуміла перемогти господарів чемпіонату.

Втім, такий рахунок влаштував господарів чемпіонату, оскільки результат матчу Югославія ‐ Гондурас був уже відомий. Правда, не можна сказати, що іспанці не намагалися перемогти, ось тільки вдіяти з обороною північноірландців вони нічого не могли.

Група 6

Стартовий матч в цій групі ледь не завершився сенсацією. Збірна СРСР після дальнього удару Андрія Баля за 15 хвилин до кінця матчу вела в поєдинку проти Бразилії, яка привезла на чемпіонат дійсно сильну команду.

Тільки в кінцівці матчу голи Сократеса і Едера дозволили бразильцям вирвати перемогу. Правда, мінімум в двох випадках іспанський арбітр Аугусто Кастілья повинен був призначити пенальті у ворота наших суперників, але обидва рази його свисток промовчав.

СРСР - Бразилія

Після обопільних перемог над збірною Нової Зеландії команди СРСР і Шотландії в очній зустрічі оскаржували другу путівку. Радянських футболістів влаштовувала нічия, і тому, коли Рамаз Шенгелія на 85-й хвилині зробив рахунок 2:1, здавалося проблем у наших не буде. Але шотландці зрівняли рахунок на 87-й хвилині, і залишок матчу провисіли на воротах Ріната Дасаєва, але збірна СРСР вистояла.

Другий раунд

Польща, СРСР, Бельгія.

ФРН, Англія, Іспанія.

Італія, Бразилія, Аргентина.

Франція, Австрія, Північна Ірландія.

Другий груповий етап не передбачав матчів на виліт, але треті матчі в усіх без винятку групах пройшли в напруженій боротьбі, оскільки після перших двох ігор тільки збірна Іспанії втратила шанси на півфінал.

Група A

Після перемог над командою Бельгії зустрічалися збірні СРСР і Польщі. Поляків влаштовувала нічия. І вони її добилися. Якщо в першому таймі радянські футболісти грали гостро і могли відкрити рахунок, то в другому поляки практично нічого не дали створити біля своїх воріт, а самі не раз могли забити Дасаєву.

Не останню роль у невдалому виступі радянської збірної (не вийшли в півфінал, яка невдача! Як дико це звучить зараз) зіграло те, що нею керували одразу три наставника ‐ Костянтин Бєсков, Валерій Лобановський і Нодар Ахалкаці. Випадок, безпрецедентний в світовому футболі.

Група B

Іспанські футболісти після поразки від збірної ФРН відразу втратили шанси на потрапляння в наступний етап, адже у німців вже було три очка. Натомість збірна Англії в разі перемоги над Іспанією з різницею в два м'ячі, потрапляла в півфінал.

Збірна Польщі

Але до честі іспанців, вони не опустили рук і в присутності 75 тисяч глядачів на «Сантьяго Бернабеу» дали бій англійцям, в результаті не пустивши їх в наступну стадію турніру.

Група C

Чемпіони світу ‐ збірна Аргентини склала свої повноваження, програвши спочатку Італії, а потім і Бразилії.

Тому в третьому матчі ці дві збірні і визначали півфіналіста. І ось тут зійшла зірка Пауло Россі. Будучи викликаним до збірної лише через місяць після закінчення дворічної дискваліфікації, Россі нічим не проявляв себе на турнірі.

І тут ‐ відразу хет-трик, та не кому-небудь, а збірній Бразилії. Двічі бразильці зрівнювали рахунок, а ось на третій гол Россі аргументів у них вже не знайшлося.

ФРН - Іспанія

Група D

Збірна Франції вийшла в півфінал без будь-яких проблем, здобувши дві закономірні перемоги.

Якщо у північноірландців, яким в заключному матчі потрібна була тільки перемога, були якісь ілюзії, то вони розвіялися до початку другого тайму, коли французи повели 2:0. А забити собі вони дозволили тільки після того, як довели рахунок до великого.

Півфінали

Італія – ​​Польща 2:0 (1:0)

Італійці здорово додали по ходу чемпіонату, а Пауло Россі було вже не зупинити. Два його голи на 22-й і 73-й хвилинах вирішили долю матчу на користь збірної Італії.

ФРН – Франція 3:3 (1:1, 0:0, дод. час 2:2), по пенальті 5:4

Харольд Шумахер проти Патріка Баттістона

Другий же півфінал став одним з найвидатніших матчів в історії світового футболу. Хоча все починалося досить буденно ‐ в першому таймі команди обмінялися голами П'єра Літтбарські і Мішеля Платіні, а другий тайм завершився нульовою нічиєю. При цьому саме в другому таймі голкіпер німців Тоні Шумахер навмисно пішов на стик з Патріком Баттістоном, заподіявши йому важку травму.

Найцікавіше почалося в овертаймі ‐ на 98-й хвилині французи повели 3:1. Тоді Юпп Дерваль кинув в бій Карла-Хайнца Румменігге, що не кінця залікував травму. І саме він скоротив розрив в рахунку, а на 102-й хвилині Клаус Фішер зрівняв рахунок.

Перша в історії чемпіонатів світу серія пенальті складалася з 12 ударів і завершилася перемогою збірної ФРН 5:4.

Матч за 3-е місце

Польща ‐ Франція 3:2 (2:1)

Засмучені французи, хоча і відкрили рахунок у матчі з командою Польщі, в результаті все ж поступилися.

Фінал

Італія – ​​ФРН 3:1 (0:0)

У фіналі симпатії більшості присутніх на стадіоні були на користь Італії ‐ іспанська публіка часто-густо вболівала проти Тоні Шумахера через його знаменитий фол.

Що стосується самого матчу, то збірна Італії перемогла без проблем. Знову відзначився Пауло Россі, який відкрив рахунок в матчі. Тільки за рахунку 3:0 італійці дозволили пробити свої ворота.

А їх голкіпер Діно Дзофф, ставши чемпіоном світу в 40-річному віці, встановив, мабуть, рекорд на всі часи.

Кращий гравець - Маріо Кемпес (Аргентина).

Невідомий призер 30-го та тріумф італійців у 1934 році. Історія чемпіонатів світу.

Другий поспіль тріумф італійців та перерва у 12 років. Історія чемпіонатів світу.

Битва при Берні та сходження Короля. Історія чемпіонатів світу.

Всесвітнє визнання Пеле та найскандальніший фінал в історії мундіалів. Історія чемпіонатів світу.

Тріумф Аргентини та 40-річний чемпіон Діно Дзофф.