Домінація Бразилії 1970-го та "тотальний футбол" 74-го року. Історія чемпіонатів світу

Сергей Шемшученко — 10 червня 2018, 03:42

Чемпіонат світу з футболу 1970 року

Господарі турніру: Мексика.
Строки проведення: 31 травня - 21 червня.
Кількість учасників: 16.
Чемпіон: Бразилія.
Кращий бомбардир: Герд Мюллер (ФРН) – 10 м'ячів.
Кращий гравець – Пеле (Бразилія).

Відбіркові матчі

Вперше в історії команди Африки і Азії отримували прямі путівки на чемпіонат світу. Відбір в Африці виграла команда Марокко, яка на фінальному етапі змогла випередити збірні Нігерії та Судану. Турнір в Азії і Океанії виграла команда Ізраїлю, в фіналі за сумою двох матчів переграла збірну Австралії 1:0 і 1:1.

Запекла боротьба розгорнулася в зоні КОНКАКАФ, адже там був відсутній одвічний фаворит (збірна Мексики на правах господаря турніру отримала путівку автоматично), і всі інші команди отримали, по суті, унікальний шанс участі в мундіалі. В результаті путівка дісталася збірній Сальвадора, а футбол затьмарився справжньою війною між Сальвадором і Гондурасом, яка увійшов в історію, як “футбольна війна”.

Справжня сенсація сталася в Південній Америці – збірна Аргентини в групі з командами Болівії і Перу зайняла останнє місце, здобувши лише одну перемогу.

Що стосується Європи, то вісім путівок (дев'яту отримала Англія – чемпіон світу), на всіх бажаючих не вистачило і відбірковий турнір не змогли пройти такі збірні, як Португалія, Голландія, Іспанія, Франція, Югославія.

В результаті представництво країн склалося наступним чином:

Європа – 9 країн.
Південна Америка – 3.
Північна і Центральна Америка – 1.
Азія – 1.
Африка – 1.

Пеле

Фінальна частина

Треба відзначити, що це був останній турнір, який розігрувався за класичною формулою з матчами групового етапу і стадією плей-офф, що починається з чвертьфіналів. Після цього ФІФА пуститься в експерименти з двома груповими етапами, які завершаться тільки в 1986 році.

В результаті жеребкування команди розподілилися по групах наступним чином.

Група 1: СРСР, Мексика, Бельгія, Сальвадор.

Група 2: Італія, Уругвай, Швеція, Ізраїль.

Група 3: Бразилія, Англія, Румунія, Чехословаччина.

Група 4: ФРН, Перу, Болгарія, Марокко.

Груповий етап

Група 1

#	Команда	1	2	3	4	В	Н	П	М	О
1	СРСР		0:0	4:1	2:0	2	1	0	6-1	5
2	Мексика	0:0		1:0	4:0	2	1	0	5-0	5
3	Бельгія	1:4	0:1		3:0	1	0	2	4-5	2
4	Сальвадор	0:2	0:4	0:3		0	0	3	0-9	0

Тут виступали господарі турніру, і за них було досить тривожно – адже беручи участь в шести чемпіонатах світу, збірна Мексики, ні разу не долала перший раунд турніру.

Збірна Мексики - збірна СРСР

Побоювання виявилися марними – вже в матчі відкритті на переповненій «Ацтеці», мексиканці зіграли внічию з сильною збірною СРСР, а потім здобули дві «сухі» перемоги над Сальвадором і Бельгією.

І все ж перше місце в групі посіла збірна Радянського Союзу. За регламентом, у разі рівності очок і різниці забитих і пропущених м'ячів, їх кількість не мало значення, а доля команд вирішувалася жеребом, який в цей раз благоволив команді СРСР.

Група 2

#	Команда	1	2	3	4	В	Н	П	М	О
1	Італія		0:0	1:0	0:0	1	2	0	1-0	4
2	Уругвай	0:0		0:1	2:0	1	1	1	2-1	3
3	Швеція	0:1	1:0		1:1	1	1	1	2-2	2
4	Ізраїль	0:0	0:2	1:1		0	2	1	1-3	0

Найцікавіша боротьба розгорнулася саме в цій групі. Перед останнім туром навіть команда Ізраїлю, що мала в активі всього очко, не втратила шансів на вихід в плей-офф. Правда, для цього їм необхідно було перемагати команду Італії. Зробити цього не вдалося, тож Ізраїль зайняв останнє місце в групі.

В іншому матчі третього туру шведам необхідно було здолати дворазових чемпіонів світу команду Уругваю з різницею не менш ніж в два м'ячі. Швеції вдалося забити лише раз, але зроблено це було занадто пізно ‐ Гран відзначився лише на 90-й хвилині матчу.

Взагалі, матчі цієї групи були малорезультативними ‐ в шести двобоях команди спільними зусиллями забили всього шість голів, а італійці примудрилися посісти перше місце в групі, відзначившись лише одного разу.

Група 3

#	Команда	1	2	3	4	В	Н	П	М	О
1	Бразилія		1:0	3:2	4:1	3	0	0	8-3	6
2	Англія	0:1		1:0	1:0	2	0	1	2-1	4
3	Румунія	2:3	0:1		2:1	1	0	2	4-5	2
4	Чехословаччина	1:4	0:1	1:2		0	0	3	2-7	0

Діючі чемпіони світу – англійці, почали турнір перемогою над Румунією, а в другому турі відбувся чудовий матч Бразилія – Англія, в якому бразильці здобули перемогу завдяки голу Жіарзіньо.

Але матч запам'ятався не цим, а чудовий сейвом Гордона Бенкса, який відбив удар Пеле головою з близької відстані. Цей стрибок голкіпера вважається кращим в історії чемпіонатів світу.

У підсумку бразильці зайняли перше місце в групі з 100% показником, а англійці за рахунок єдиного гола, забитого з пенальті, обіграли збірну Чехословаччини в матчі третього туру, після чого вирушили в плей-офф з другого місця.

Група 4

#	Команда	1	2	3	4	В	Н	П	М	О
1	ФРН		3:1	5:2	2:1	3	0	0	10-4	6
2	Перу	1:3		3:2	3:0	2	0	1	7-5	4
3	Болгарія	2:5	2:3		1:1	0	2	1	5-9	1
4	Мароко	2:1	0:3	1:1		0	1	2	2-6	1

У четвертій групі турнірної боротьби не вийшло – збірні ФРН і Перу в перших двох турах обіграли команди Болгарії та Марокко, забезпечивши собі місця в чвертьфіналі, а потім в очному поєдинку визначили переможця групи. Сильнішими виявилися німці.

Герд Мюллер (ФРН)

Стадія плей-офф

Чвертьфінали

ФРН – Англія 3:2 (0:1, 2:1, додатковий час 1:0)

Матч виявився повторенням фіналу минулого мундіалю, і між цими зустрічами було багато спільного: основний час так само, як і чотири роки тому завершився бойовою нічиєю 2:2, ось тільки в овертаймі німці були сильнішими.

Так збірна ФРН досить швидко за футбольними мірками зуміла помститися за прикру поразку в фіналі ЧС-1966, а цей матч став одним з кращих в низці англо-німецьких протистоянь.

Англія - ФРН

Бразилія – Перу 4:2 (2:1)

Все, на що вистачило перуанців – це на гідну поразку. Двічі Бразилія вела у зустрічі в два м'ячі і обидва рази збірна Перу вражала ворота суперника, скорочуючи рахунок до мінімуму і не даючи померти інтризі. Ось тільки на четвертий гол у виконанні Жіарзіньо відповіді у перуанців так і не знайшлося.

Втім, і цього виявилося більш ніж достатньо, адже це була тільки друга поява цієї південноамериканської країни на світових першостях.

Італія – Мексика 4:1 (1:1)

Матч проходив на невеликому, що вміщує всього 27 тисяч глядачів, стадіоні «Естадіо Немес Дієс» в передмісті Мехіко Толука-де-Лердо. Це явно було пов'язано з тим, що мексиканці розраховували на перше місце в групі, оскільки її переможець грав на «Ацтеці».

Італія - Мексика

Що стосується матчу, то обидві команди, що називається, «прорвало», хоча і в різні боки – забивши на груповому етапі всього один гол італійці чотири рази вразили ворота суперника, який залишав їх «сухими» впродовж трьох попередніх зустрічей.

Уругвай ‐ СРСР 1:0 в додатковий час

Безкомпромісний матч завершився нульовою нічиєю. У додатковий час Анатолій Бишовець забиває гол у ворота уругвайців, але суддівська бригада на чолі з нідерландцем Лауренсом ван Ровенсие скасовує його через офсайд.

Чи був він насправді чи ні, сказати важко, оскільки кінохроніка того часу не дає однозначної відповіді. А за чотири хвилини до кінця овертайму уругвайці забили переможний гол, який теж був не явним. Багатьом здалося, що гравець, який віддавав гольову передачу, за мить до неї випустив м'яч за лицьову лінію.

Уругвай - СРСР

Так чи інакше, але одна з кращих збірних в історії радянського футболу покинула чемпіонат набагато раніше очікуваного.

Півфінали

Бразилія – Уругвай 3:1 (1:1)

Бразильці були кращими на тому чемпіонаті, але у зустрічі з Уругваєм це мало що значило – всі пам'ятали знаменитий «Мараканасо» двадцятирічної давності.

Здавалося, кошмар Бразилії повториться – чіпко захищаючись уругвайці відкрили рахунок, а зберігати перевагу вони вміли в усі часи. Але Клодоалдо зумів забити гол «у роздягальню». На рахунку цього півзахисника всього три голи за збірну, але цей, без сумніву, був найважливішим.

А в кінці поєдинку бразильці голами Жіарзіньо на 76-й хвилині і Равеліно на 89-й дотиснули непоступливого суперника.

Італія – ФРН 4:3 (1:0, 0:1, додатковий час: 3:2)

Так-так, це той самий знаменитий «матч століття». Основний час завершився внічию 1:1, причому німці в своєму репертуарі зрівняли рахунок на останній хвилині матчу. А в додатковий час почалися «гойдалки».

Герд Мюллер виводить німців вперед, італійці відповідають двома голами, але німецький супербомбардир знову зрівнює рахунок. Але всього через хвилину Рівера забиває сьомий, і останній м'яч в цьому незабутньому протистоянні.

Матч за 3-е місце

ФРН – Уругвай 1:0 (1:0)

До честі німецьких футболістів, вони не опустили рук, і три дні по тому в завзятій боротьбі зуміли обіграти Уругвай, прихопивши додому бронзові нагороди.

Фінал

Бразилія – Італія 4:1 (1:1)

Отже, фінал, в якому має вирішитися, хто залишить у себе назавжди «Золоту богиню Ніку», він же Кубок Жуля Ріме. Справа в тому, що збірна, яка виграла чемпіонат світу три рази, навічно заволодівали трофеєм, а в обох фіналістів було по два чемпіонські титули.

Пеле відкрив рахунок вже на 18-й хвилині. Однак радість була стриманною, адже на всіх післявоєнних чемпіонатах світу, команда, яка відкривала рахунок в фіналі, незмінно опинялася переможеною.

Коли Бонінсенья в кінцівці першого тайму, скориставшись помилкою того самого Клодоалдо, зрівняв рахунок, багатьом подумалося про це.

Але ту Бразилію було не зупинити – команда грала в справжній футбол, той, який, за словами Євгена Євтушенка, "не протокольний, футбол воістину футбольний, де забивають, чорт забирай!».

Три голи Жерсона, Жіарзіньо і Карлоса Альберто в другому таймі каменя на камені не залишили від хваленою італійської оборони.

Так Бразилія стала «трікампеоном», назавжди залишивши у себе найпрестижніший трофей світового спорту.

Десятий чемпіонат світу, що відбувся в Західній Німеччині, подарував світові раніше не бачене видовище, яке увійшло в історію під назвою «тотальний футбол».

Чемпіонат світу з футболу 1974 року

Господарі турніру: ФРН.
Строки проведення: 14 червня - 7 липня.
Кількість учасників: 16.
Чемпіон: ФРН.
Кращий бомбардир: Гжегож Лято (Польща) – 6 м'ячів.
Кращий гравець – Йохан Кройф (Голландія).

Збірна ФРН - чемпіон світу 1974 року

Відбірковий турнір

Європейські збірні боролися за вісім прямих путівок (ще одну отримала збірна ФРН – господиня турніру), а дев'ята команда відправлялася в матчі плей-офф з представником Південної Америки.

Нею стала збірна СРСР, яка мала зіграти два матчі з Чилі. Зустріч в Москві закінчилася нульовою нічиєю, а на матч-відповідь радянська збірна не поїхала через військового переворот у Чилі , і їй було зараховано технічну поразку.

З інших результатів можна відзначити невдалий виступ збірної Англії, яка "віддала" путівку на чемпіонат світу команді Польщі.

Залишилася без путівки і команда Іспанії, але вона поступилася сильній збірній Югославії, та й то в додатковому матчі, так як команди у відбірковій групі набрали однакову кількість очок і мали однакову різницю забитих і пропущених м'ячів.

В Південній Америці розігрувалося дві прямих путівки, оскільки Бразилія поїхала на чемпіонат як переможець минулого першості. І якщо аргентинці свою групу виграли впевнено, то збірна Уругваю випередила колумбійців за кращою різницею забитих і пропущених м'ячів.

Дві зони – Азії та Океанії після своїх відбіркових ігор проводили міжзональний фінал, переможцем якого стала команда Австралії.

А в Північній і Центральній Америці (КОНКАКАФ) путівку отримував переможець континентального чемпіонату. Він проходив в Гаїті, і збірна господарів зайняла перше місце.

І, нарешті, на африканському континенті складний чотириступеневий відбірковий турнір впевнено виграла команда Заїру.

Остаточне представництво країн склалося наступним чином:

Європа – 9 країн.
Південна Америка – 4.
Північна і Центральна Америка – 1.
Океанія – 1.
Африка – 1.