10 шедеврів швейцарської легенди. Найкрасивіші перемоги Фабіана Канчеллари
Сьогодні, 18 березня, свій 45-й день народження святкує легендарний швейцарський велогонщик Фабіан Канчеллара. Попри те, що свою кар'єру "Спартак" завершив 10 років тому, слід, який він залишив у історії велоспорту – колосальний, а його блискучі перемоги досі свіжі в пам'яті вболівальників зі стажем.
У цей день ми вирішили пригадати 10 найбільш яскравих і знакових перемог у кар'єрі швейцарця, якого до появи Тадея Погачара багато хто небезпідставно вважав найкращим велогонщиком 21-го століття. Вибрати найкрасивішу з-поміж безлічі блискучих перемог Канчеллари вкрай важко, тому ми просто згадаємо їх у хронологічному порядку. Тим більше, що деякі з них знаменують ту чи іншу віху в кар'єрі Фабіана – таких підхід дозволить краще розкрити його славетну кар'єру.
Париж – Рубе-2006
З юних років Фабіан Канчеллара вважався чи не головним талантом свого покоління – це реноме він заслужив завдяки своїм успіхам у складі Mapei. В 2003 році швейцарець перейшов у Fassa Bortolo, і під керівництвом "залізного сержанта" Джанкарло Ферретті його прогрес продовжився. Вперше гучно заявити про себе на весь світу Канчелларі вдалося в 2004 році, коли він виграв пролог Тур де Франс і на два дні одягнув жовту майку лідера.
Втім, наприкінці 2005 року Fassa Bortolo припинила своє існування, і Фабіан перебрався в CSC, під крило не менш видатного і авторитетного генменеджера, Б'ярне Рііса. І в першому ж сезоні в легендарній данській команді швейцарець по-справжньому розкрився як суперзірка світового велоспорту.
У попередні роки Канчеллара вже став претендентом на найвищі місця на Париж – Рубе: 4 місце в 2004 році, 8-ме – в 2005. А вже у 2006-му швейцарець вперше підкорив "Королеву класик". Ключові події, як завжди, почали розгортатися в Аренберзькому лісі. Там відбувся просів, у результаті якого в групі лідерів залишилося 17 гонщиків, а чинний чемпіон і головний фаворит, Том Боонен, опинився без партнерів по команді – жоден інший гонщик Quick Step втриматися не зумів.
Суперники бельгійця не хотіли давати шансів його партнерам по команді повернутися, тому темп гонки постійно був високим. За 45 км до фінішу, після ще одного 5-зіркового сектору бруківки, Монс-ен-Певель, у групі лідерів залишилися 8 гонщиків, серед яких був і Канчеллара.
Кульмінація наступила за 20 км до фінішу, коли спортсмени почали штурмувати надзвичайно важку зв'язку секторів бруківки Камфен-ен-Певель і Карфур де ль'Арбр. На першому з них у атаку несподівано пішов Володимир Гусєв із Discovery Channel, який перед цим впав разом із Алессандро Балланом і протягом 7 км наздоганяв групу лідерів.
На колесо росіянину сів Канчеллара, і почав працювати на першій позиції. На виїзді з Камфен-ен-Певель у них було 10 секунд переваги над групою переслідувачів, до початку Карфур де ль'Арбр розрив збільшився вдвічі. А вже на самому Карфурі Фабіан пішов у вирішальну атаку, і Гусєву відповісти було нічим.
Канчеллара помчався до своєї першої перемоги на Париж – Рубе та на Монументах загалом. Нова суперзірка весняних класик народилася. Наприкінці сезону-2006 Канчеллара вперше став чемпіоном світу в розділці, та на багато років наперед забронював за собою звання беззаперечно найкращого майстра цієї дисципліни в світі.
Тур де Франс-2007, 3 етап
В 2007 році Канчеллара вдруге в кар'єрі виграв пролог Тур де Франс і надягнув жовту майку лідера. Після цього на спортсменів чекали декілька поспіль спринтерських етапів – здавалося б, узагалі не територія для Фабіана. На четвертий день (3-й за номером етап) гонщики транзитом через Бельгію повернулися у Францію після стартових етапів у Англії. І фінішував 3 етап на півночі Франції – у Комп'єні, передмісті Парижу, де зазвичай стартує Париж – Рубе.
У відриві дня їхали 4 гонщики: Ніколя Вогонді, Стефан Оже, Фредерік Віллемс і Матьє Ладанью. Далеко не найсильніша компанія, проте в певний момент пелотон випустив ситуацію з-під контролю та подарував утікачам цілком реальні шанси на перемогу.
Для спринтерів усе висіло на волосині. Їхні команди відчайдушно намагалися наздогнати відрив, проте вони й не здогадувалися, що головна загроза для спринтерської розв'язки їде не попереду, а поруч із ними, у пелотоні, в жовтій майці.
Розганяючі спринтерів задавали максимальну швидкість у основній групі, намагаючись ліквідувати відрив, проте в цей момент з-під них на останньому кілометрі атакував Канчеллара. Як можна було відірватися від основної групи, коли вона зусиллями десятків гонщиків їхала на максимальній швидкості – важко збагнути.
Проте Фабіану це вдалося. Між ним і пелотоном з'явився розрив, швейцарець переклався до учасників відриву дня та пройшов їх, немов стоячих, при цьому не дозволивши обійти себе спринтерам. Ідеально вивірений момент атаки, феноменальний темповий шматок та індивідуальний хід – у цій перемозі Канчеллари було все. Один із головних шедеврів у кар'єрі "Бернського експреса". Саме за таке ми і любимо велоспорт.
Мілан – Сан Ремо-2008
У березні 2008 року швейцарець був у феноменальній формі та домінував до дорогах Італії. На початку березня він виграв друге в історії видання Ероїки Монте Паскі (майбутня Страде Б'янке) та переміг у загальному заліку Тіррено – Адріатико. Після таких успіхів Канчеллара вважався одним із головних фаворитів Мілан – Сан Ремо.
Всі розуміли, що у такій шаленій формі Фабіан може виграти "Классічіссіму", проте не могли зрозуміти – як? У ту епоху Мілан – Сан Ремо була значно більш сприятливою для чистих спринтерів: на початку 21-го століття тут перемагали не лише фінішери-універсали типу Еріка Цабеля чи Оскара Фрейре, а й чисті, "паркетні" спринтери як-от Маріо Чіполліні та Алессандро Петаккі.
Шанси спринтерів підвищувала й зміна конфігурації останніх кілометрів гонки. Через ремонтні роботи в Сан Ремо від традиційного фінішу на Віа Рома довелося відмовитися на перенести фінішну лінію на набережну, Лунгомаре Італо Кальвіно. Продувні останні кілометри, більше рівнини між вершиною Поджо та фінішем – усе це робило шанси спринтерів ще вищими.
Проте в день гонки обставини складалися не на користь спринтерів. Швидкість була високою, і вже на Чіпрессі в атаку пішов Паоло Беттіні. Пелотон чемпіона світу та його компаньйонів наздогнав, проте зусиль на це спринтери та їхні команди потратили чимало. Сил на контроль ситуації на Поджо вже не було.
І на останньому пагорбі почався справжній хаос. Атаки йшли з усіх боків, і нейтралізувати їх спринтерські команди вже не могли. Сам же Канчеллара зайняв вичікувальну позицію: він відповідав на всі атаки, проте сам до активних дій не переходив.
Ну спуску пелотон зібратися також не зумів. Попереду практично не було чистих спринтерів (за виключенням Тура Хушовда), і жодна команда не мала достатньо ресурсів для того, щоби очолити групу лідерів і взяти гонку під контроль.
Атаки йшли з усіх боків. І ось – по лівому боці прискорюється Іньїго Ландалусе з Euskaltel Euskadi. Точно не той, кого варто боятися. Його ривок всерйоз не сприйняли. Це побачив Канчеллара, і вирішив, що час атаки нарешті наступив.
Фабіан перестрибнув на колесо баску, після чого видав просто шалене прискорення. Суперники цей момент прогавили, а потім було вже пізно: якщо дати Канчелларі бодай 20-30 метрів переваги, то потім наздогнати його вже практично неможливо: ні самотужки, ні колективними зусиллями – індивідуальний хід у швейцарця був просто феноменальний.
"Спартак" таки знайшов можливість реалізувати свою шалену форму та помчався за перемогою на Мілан – Сан Ремо. Більшість найяскравіших перемог Канчеллари – це домінування та тріумф чистої сили. На Мілан – Сан Ремо для того, щоби переграти спринтерів, цього недостатньо – потрібні ще тактичне мислення, інстинкт хижака та ідеальний таймінг для атаки. І того березневого дня Фабіан продемонстрував усе це, здобувши одну з найкрасивіших перемог у кар'єрі.
У подальшому "Спартак" неодноразово намагався повторити свій успіх на Мілан – Сан Ремо, і безліч разів був близьким: три других і одне третє місце. Проте вдруге підкорити "Классічіссіму" Фабіану так і не вдалося. Надто вже важко в ті часи було виграти цю гонку, не будучи топовим спринтером. Але того дня в 2008 році для Канчеллари зійшлося все.
Тур Швейцарії-2009
Через проблеми зі здоров'ям весняна класична кампанія 2009 року для швейцарця не склалася. Проте літо та осінь у виконанні Фабіана були настільки сильними, що змусили забути про весняні розчарування.
Червневий Тур Швейцарії традиційно вважається гірською багатоденкою та однією з важливих стадій підготовки до Тур де Франс. Проте в 2009 році домашня багатоденка дарувала Канчелларі унікальний шанс поборотися за перемогу. Майже 50 км розділок та лайтові гірські етапи – всім цим можна було скористатися, проте для цього Фабіану в будь-якому випадку потрібно було вийти в горах на рівень, на якому він ще не був ніколи.
І він це таки зробив. На 8-кілометровому пролозі він привіз найближчому переслідувачу, Роману Кройцигеру, 19 секунд, і захопив лідерство. На подальших горбистих етапах він лідерське вбрання таки віддав, проте неймовірне 3 місце на пологому гірському фініші в Кранс Монтані не просто залишало Канчеллару в боротьбі за перемогу, а й робило його явним фаворитом: перед заключною розділкою на 38,5 км у рідному Берні він ішов другим із відставанням усього в 4 секунди від Тадея Вальявеца.
І в останній день "Спартак" просто розгромив суперників: 1 хвилина та 27 секунди переваги над найближчим переслідувачем, Тоні Мартіном. Розкішна перемога на очах у домашньої публіки, яка на фініші просто шаленіла. Тріумф мрії для Канчеллари в рідному місті.
Фабіан ніколи не вважався сильним багатоденником, особливо, коли йшлося про настільки гірські гонки, як Тур Швейцарії. Проте на тогорічному Турі Швейцарії зійшлося все: зручний маршрут і найкраща в житті гірська форма. В ті часи навіть всерйоз велися розмови про те, що Канчеллара продовжить розвиватися в цьому напрямку та перетвориться на свого роду "швейцарського Індурайна", геніального роздільника, що зможе боротися за найвищі місця на Тур де Франс.
З висоти прожитих днів ті розмови здаються дуже наївними. Проте те, що тоді вони велися абсолютно серйозно – чудове свідчення тому, наскільки сильне враження справив перфоманс Фабіана на Турі Швейцарії-2009.
Чемпіонат світу-2009, розділка
У вересні того ж року Канчеллара отримав змогу здобути ще одну велику перемогу на очах у домашньої публіки – чемпіонат світу проходив у швейцарському Мендрізіо. Фабіан справедливо вважається, можливо, найсильнішим роздільником у історії, і саме на ЧС-2009 його домінування досягло свого апогею.
З самого початку дистанції Канчеллара дав усім зрозуміти, що боротьби за перемогу не буде – золото забере він. На другій половині гонки почалося справжнє приниження суперників: він по черзі пройшов по дистанції Густава Ларссона, Бредлі Віггінса та Себастьяна Росселлера, які стартували на 1, 2 і 4 хвилини раніше відповідно. Безпорадність, із якою суперники спостерігали за тим, як повз них пролітає "Бернський експрес", не могла не викликати співчуття. Безпрецедентне домінування.
Групова гонка домашнього мундіалю, здавалося би, була для Канчеллари надто складною за рельєфом, "Спартак" героїчно боровся із суперниками та обставинами, проте фінішував лише п'ятим. Перемога в груповій гонці чемпіонату світу залишиться для Фабіана мрією, яку йому реалізувати так і не вдалося.
Е3 Харельбеке-2010
2010 рік став найкращим у кар'єрі Канчеллари. Його домінування на північних класиках було просто безпрецедентним. Розпочалося все ще на Е3 Харельбеке – генеральній репетиції Туру Фландрії. На хеллінгенах втриматися на колесі Канчеллари зуміли Том Боонен і Хуан Антоніо Флеча. Саме це тріо і повинно було розіграти перемогу в гонці.
Швейцарця така ситуація, ясна річ, не влаштовувала. Навіть попри те, що до 2010 року Боонен як спринтер уже помітно деградував і випав із когорти топових у цій спеціалізації, все одно саме бельгієць був беззаперечним фаворитом №1 у фінішному спринті з цієї трійці.
Було очевидно, що атака на останніх кілометрах у виконанні Канчеллари трапиться. А на рівнині, коли від тебе всі чекають атаки та щільно тебе опікають, шансів на те, що ця атака буде результативною, мінімальні.
Трохи більше ніж за 1 км до фінішу Канчеллара таки пішов у атаку. Застати своїх суперників зненацька швейцарцеві не вдалося, і завдяки ривку він отримав лише декілька метрів переваги. Зазвичай такий просвіт легко ліквідовується – на такому невеличкому розриві аеродинамічний ефект усе ще дуже помітний та дає перевагу переслідувачам.
Проте темповий шматок та індивідуальній хід Фабіана був настільки потужним, що закрити ці кілька метрів просвіту Боонен із Флечею так і не зуміли. Черговий тріумф чистої сили над тактикою та логікою велоспорту в виконанні Канчеллари. Проте то була лише розминка…
Тур Фландрії-2010
Тур Фландрії мав перетворитися на захоплюючу дуель двох суперзірок, двох найкращих майстрів північних класик свого покоління та, можливо, взагалі в історії. За 44 км до фінішу Канчеллара атакував на Моленбергу, зачепитися за його колесо зумів лише Боонен, і дві живі легенди світового велоспорту стрімко почали нарощувати свою перевагу над пелотоном – швидко стало очевидно, що перемогу розіграють саме вони.
Всі чекали напруженої та захоплюючої дуелі двох титанів. Розв'язка мала наступити на останніх 20 км дистанції, коли гонщики повинні були штурмувати зв'язку з двох культових хеллінгенів – Мур ван Герардсберген і Босберг (2010-й був передостаннім роком, коли Тур Фландрії проводився на старій версії маршруту).
Дуелі не вийшло. На Герардсбергені Канчеллара, не встаючи з сідла, пішов у атаку, яка відправила Боонена в нокаут. Вже на вершині пагорба стало очевидно, що боротьба за перемогу завершена. Одна з найбільш вражаючих атак у історії Туру Фландрії – Канчеллара просто переїхав свого легендарного суперника катком.
Париж – Рубе-2010
Всього через тиждень у Боонена був шанс взяти реванш за нищівну домашню поразку на Париж – Рубе. Проте тут Канчеллара похоронив інтригу ще швидше. Всі чекали атаки Фабіана на другому п'ятизірковому секторі бруківки, Монс-ен-Певель, проте лідер Saxo Bank вирішив взяти ініціативу на себе навіть трішки раніше, за 50 км до фінішу, на асфальті перед Монс-ен-Певель.
Ні Боонен, ні жоден інший суперник швейцарця до такого не були готові. Втім, дуже швидко стало зрозуміло, що Канчеллара лідирує не через ефект несподіванки, а тому, що він просто на голову сильніший за всіх суперників. Швейцарський домінатор самотужки нарощував свою перевагу над великою групою переслідувачів, сповненою гонщиків екстра-класу.
В певний момент перевага Канчеллари перевалила за 3 хвилини, проте на останніх кілометрах швейцарець вже не викладався на повну та трохи підпустив суперників. Як би там не було – тотальне домінування "Спартака" на найпрестижніших одноденках сезону.
Ну а розмови про дуель між Канчелларою та Бооненом стали неактуальними – бельгієць більше ніколи не був на одному рівні з Фабіаном. Так, у 2012 році він виграє Е3 Харельбеке, Тур Фландрії та Париж – Рубе, проте зробить це "Торнадо Том" за відсутності Канчеллари – швейцарець ту весняну класичну кампанію пропускав через травму. В очних протистояннях Боонен обігрувати геніального швейцарця більше не міг.
Тур Фландрії-2013
Після пропуску весняної класичної кампанії 2012 року Канчеллара повернувся по-королівськи та знову виграв у один сезон Е3 Харельбеке, Тур Фландрії та Париж – Рубе. На Фландрії дуельним суперником Фабіана цього разу був уже не Боонен, а молода зірка нового покоління – Петер Саган. Саме він зумів зачепитися за колесо "Спартака", коли той пішов у нищівну атаку під час останнього проходження Оуде Кваремонта.
Швейцарець міг поплатитися за те, що почав активні дії настільки пізно. У Канчеллари залишався лише один підйом для того, щоби скинути Сагана та Юргена Руландса, якого вони підібрали – короткий, проте крутий Патерберг.
І Фабіан це таки зробив, хоча легко не було – словак боровся до останнього. На вершині Патерберга у Канчеллари було лише метрів 10 переваги, проте навіть це – вирок для суперників: тягатися з праймовим "Спартаком" у індивідуальному ході не міг ніхто. На фініші перевага Фабіана над Петером склала 1 хвилину та 27 секунд – нокаут.
В 2014 році швейцарець виграє Тур Фландрії втретє, цього разу – в незвичному для себе стилі, спринті з 4 осіб. Канчеллара та Тур Фландрії – це історія пізньої любові. До 2010 року у Фабіана на цій гонці не вдавалося нічого – солідним результатом можна назвати хіба що 6 місце в 2006 році. Проте у більш зрілому віці швейцарець став краще терпіти рельєф, і перетворився на справжню машину для перемог на головній фламандській класиці.
Олімпіада-2016, розділка
Ще на початку 2016 року Канчеллара оголосив: цей сезон стане останнім у його кар'єрі. "Останній танець" живої легенди світового велоспорту йшов не зовсім за планом. Так, у березні він втретє виграв Страде Б'янке, яка за 8 років з моменту першої перемоги "Спартака" на білих дорогах Тоскани вже заробила статус культової гонки.
Проте на Монументах результати були незадовільними. Тур Фландрії він програв тому ж Сагану, на Мілан – Сан Hемо та Париж – Рубе швейцарець взагалі був далеким від боротьби за перемогу. Останньою гонкою в кар'єрі Канчеллари мала стати розділка на Олімпіаді в Ріо.
Втім, після тотального домінування в індивідуальних гонках у другій половині 2000-х Фабіан у цьому виді програми суттєво здав, і до розділки на Іграх у Ріо підходив точно не в статусі фаворита. Тим більше, що траса розділки була дуже непростою за рельєфом, по два проходження підйомів Грумарі (1,3 км, 8,7%) і Грота Фунда (2,2 км, 6,7%). Здавалося, що проти таких людей як Том Дюмулен чи Кріс Фрум шансів немає.
Проте в останній день кар'єри Канчеллара дивовижним чином знову летів по трасі як у свої найкращі роки. 47 секунд переваги над Дюмуленом, більше хвилини над Фрумом – і Фабіан вдруге в кар'єрі стає олімпійським чемпіоном. Завершення кар'єри, про яке можна тільки мріяти. Канчеллара пішов на пенсію по-королівськи.