Євген Марусяк: нова зірка стрибків, що переписала усі рекорди України
У 2008 – 2010 роках українські стрибки на лижах з трампліна були на підйомі: Володимир Бощук, Віталій Шумбарець і Олександр Лазарович кілька разів потрапляли у другу спробу на етапах Кубку світу та набирали бодай якісь очки. Не бозна-які успіхи, але краще, ніж усе, що було до цього. І якщо такого рівня результатів було достатньо, щоби вважати той період золотими часами вітчизняних стрибків, то це дуже красномовно характеризує загальний стан справ у цьому виді спорту в Україні.
Проте все змінив Євген Марусяк. У свої 24 роки він уже з величезним запасом переписав усі можливі рекорди українських стрибків з трампліна. На небосхилі світових стрибків він з’явився уже під час повномасштабної війни в Україні. Ні жахливий стан стрибкової інфраструктури, ні проблеми з фінансуванням, ні війна в рідній країні не завадили зійти українській зірочці найпопулярнішого в Європі зимового виду спорту.
Марусяк уже став у світі стрибків справжнім явищем, на яке звертають увагу та захоплюються не лише в Україні, а й далеко за її межами. І сьогодні ми ближче познайомимо вас із одним із найцікавіших талантів нового покоління стрибунів. Допоможе нам у цьому сам Євген, який в ексклюзивному інтерв’ю Чемпіону розповів про свій кар’єрний і життєвий шлях.
Марусяк народився 16 березня 2000 року в селі Криворівня Івано-франківської області, всього у 8 км від районного центру, Верховини, де знаходиться один із найбільших в Україні трамплінних комплексів. Попри це, у стрибки Євген потрапив далеко не зразу:
"До стрибків я займався багато чим – і футболом, і боротьбою, і настільним тенісом у школі. Пробував усього по трохи. Колись двоюрідний брат розповідав мені про стрибки на лижах з трампліна.
Я спочатку не дуже вникав, проте одного разу мій однокласник їхав на трамплін, я поїхав з ним, перший раз став на лижі і мені сподобалося. Так і розпочалася моя кар’єра, мені на той момент було 9 років", – згадує Марусяк.
Від перших кроків в цьому виді спорту до безпосередньо перших стрибків з трампліна потрібно пройти чималий шлях:
"Спочатку я просто катався на лижах, потрібно навчитися стояти на лижах і правильно падати, щоби не було травм. А уже коли ти добре стоїш на лижах, то можна стрибати з трампліна", – пояснює українець.
Розвиток стрибків у Верховині наразі тримається, перш за все, не на державному фінансуванні, а на ентузіазмі місцевих тренерів і небайдужих спонсорів, які надаюсь грошову допомогу:
"Займатися я розпочинав у Верховині. Там колись були трампліни, зараз вони у поганому стані. Проте у нас з’явилися три тренери, які своїми зусиллями зробили три початкових трампліни. Один чоловік із Верховинщини допоміг, знайшов спонсора для того, щоби придбати щітки (штучне покриття на горі приземлення, яке використовується влітку, – прим.).
І зараз усе досить непогано, багато дітей, багато батьків, які хочуть, щоби діти займалися цим видом спорту. Мене дуже тішить, що стрибки у нас відроджуються. Якби ще держава допомагала – у нас були би такі трамплінні комплекси, як у Європі, та значно більше спортсменів", – вважає Марусяк.
Втім, Верховина дозволяла зробити лише перші кроки у стрибках з трампліна. Для подальшого прогресу потрібно було тренуватися на найбільшому в Україні трамплінному комплексі, у Ворохті. Місцеві споруди дозволили Марусяку зробити наступний крок у розвитку.
Проте стан трамплінів у Ворохті також далекий від бажаного. Тому зараз, коли Євген уже вийшов на дуже високий міжнародний рівень, тренувань у Ворохті доводиться уникати. Основна частина тренувального процесу відбувається закордоном – здебільшого у Польщі або Словенії.
"Для тренувань, щоби покращувати свою техніку та стрибки – то стан трамплінів у Ворохті ніякий. Але порівняно з тим, як було колись, то стало безпечніше. Гора розгону дуже стара та трохи небезпечна. А на приземленні поклали щітки, тому можна не боятися стрибати.
У Ворохті ми зараз ніколи не тренуємося, лише займаємося фізичною підготовкою. Стрибаємо у Ворохті ми лише на чемпіонаті чи Кубку України. У міжсезоння ми набираємо фізичні кондиції вдома, а вже у червні починаємо стрибати, для цього їдемо у Польщу або Словенію", – розповідає Євген.
Попри те, що стан стрибкової інфраструктури в Україні залишається відверто поганим, Марусяк визнає, що ситуація з державним фінансуванням за останні роки значно покращилася. Зокрема, саме це і дозволяє регулярно проводити тренувальні збори закордоном.
Безліч хлопчаків у дитинстві починають займатися спортом для розваги, але до професійного рівня доходять лише одиниці. Сам Марусяк зізнається, що не може згадати точного моменту, коли почав сприймати стрибки як справу всього життя:
"З самого початку мені подобалося займатися стрибками, я хотів розвиватися, виступати на міжнародних змаганнях – Кубку світу, чемпіонатах світу та Олімпіадах. Розуміння, що стрибки для мене є професією, з’явилося з часом, коли почали покращуватися результати", – згадує спортсмен.
Марусяку пощастило змагатися з багатьма видатними стрибунами. Євген розповів про те, на кого з них рівняється та вважає своїми кумирами:
"Колись моїм кумиром був Каміль Стох. Я пам’ятаю, як ми вперше приїхали у Польщу, це був мій перший виїзд закордон. Тоді я вперше побачив його, я про нього дуже багато чув, бачив по телевізору. А так – кумирів багато. Мені подобається техніка Штефана Крафта, Халвора Егнера Гранеруда, Стоха та багатьох інших".
Шлях Марусяка до нинішніх висот був непростим. На міжнародному рівні він дебютував у 14-річному віці на етапі Кубку FIS (третій за силою дивізіон світових стрибків) у словацькому Штрбске Плесо. Ще через рік – дебют на Континентальному кубку в австрійському Бішофсхофені.
Дебюту на Кубку світу довелося чекати досить довго, і трапився він у листопаді 2019 року на етапі в польській Віслі. Що цікаво, на той момент у Євгена вже був за плечами чемпіонат світу-2019 в Зеєфельді та Інсбруку, де він не пройшов кваліфікацію в жодному з двох особистих стартів. Битися об стіну кваліфікацій на елітному рівні довелося досить довго – вперше в основні змагання на Кубку світу Марусяк пробився аж у січні 2021 року в Закопане.
У 2022 році Євген поїхав на свою першу Олімпіаду. В Пекіні українець пройшов кваліфікацію в обох особистих стартах, проте на чемпіонатах світу та Олімпіадах робити це простіше, ніж на рядових етапах Кубку світу через скорочені квоти для топ-збірних. Загалом протягом кількох років прогресу в виступах Євгена не було – складалося враження, що він уперся в стелю і не розумів, що робити далі.
Проте стрибки з трампліна – вид спорту дуже непередбачуваний та нелогічний. Мало у кого зі спортсменів кар’єра розвивається лінійно та поступово. Тут зірки спалахують та гаснуть раптово та несподівано.
Так було і у випаду Марусяка. Ніщо не віщувало його раптового прориву на якісно новий рівень, проте він стався 29 січня 2023 року. Неділя, яка назавжди змінила життя самого Євгена. Українець пробився до другої спроби на польотному етапі Кубку світу в австрійському Бад Міттерндорфі. В підсумку він посів 26 місце та приніс Україні перші за 13 років очки на Кубку світу, водночас оновивши національний рекорд за дальністю польоту – 210 метрів.
Якщо прорив стрибуна на якісно новий рівень був раптовим і несподіваним для стороннього глядача, то це не означає, що за ним не стояли об’єктивні та закономірні чинники. У випадку Марусяка цим фактором став Яніс Дебелак. Перед сезоном-2022/23 словенський тренер, який раніше очолював збірну Казахстану, почав працювати з українськими стрибунами – спочатку в ролі консультанта, допомагаючи головному тренеру, Володимиру Бощуку.
Проте з часом залученість Дебелака до роботи зі збірною України ставала дедалі більшою, і наразі саме він обіймає посаду головного тренера команди. На думку Марусяка, саме поява словенського фахівця та його свіжий погляд зі сторони й дозволили здійснити цей якісний скачок:
"Мені здається, справа у словенському тренерові Янісу Дебелаку. Він почав з нами працювати, і ми все кардинально змінили в стрибку", – вважає Євген.
Успіх у Бад Міттерндорфі виявився не разовим і не випадковим. Після не надто вдалого етапу Кубку світу в Віллінгені Марусяк відправився на Континентальний кубок у іншу німецьку локацію, Клінгенталь. І там знову вразив усіх. У суботньому старті Євген посідає 7 місце – другий найкращий результат в історії України на турнірі другого рангу. А вже у неділю Марусяк у блискучому стилі здобуває розгромну перемогу, випередивши найближчого переслідувача, швейцарця Ремо Імхофа, на 17,2 бала, що еквівалентно 9,5 метрам дистанції.
Далі було 28 місце на етапі Кубку світу в румунському Ришнові та блискучий виступ на чемпіонаті світу в Планіці. На великому трампліні Євген посів 27 місце, а кількома днями раніше вразив на нормальному, 90-метровому. В другій спробі Марусяк прорвався з 29 місця на 17-те, та навіть ненадовго став автором рекорду трампліна.
Завершувався сезон, як і зазвичай, на гігантському трампліні у тій же Планіці. І там Євген знову переписав історію українських стрибків. Політ на 213,5 м дозволив вкотре оновити національний рекорд та посісти 18 місце. Зимову кампанію Марусяк завершив на 54 місці в загальному заліку Кубку світу з 21 очком у активі. Найкраще досягнення в історії України, яке Євген оновить ще не раз.
Новий сезон Марусяк розпочав наприкінці червня, посівши 33 і 13 місця на Європейських іграх у Кракові, стрибкові змагання відбувалися у Закопане. Після цього були регулярні потрапляння в очки на Літньому Гран-Прі та Континентальному кубку. Проте перша половина зимового сезону, як і роком раніше, знову видалася слабкою. Так, періодично Євген видавав дуже хороші стрибки, проте припадали вони в основному на кваліфікаційні раунди: 18 місце у Ліллехаммері, 26-те – на етапі Турне чотирьох трамплінів у Інсбруку.
Першого потрапляння у топ-30 знову довелося чекати аж до кінця січня, коли у тому ж Бад Міттерндорфі відбувся чемпіонат світу з польотів на лижах. Його лідер збірної України завершив на 27 місці. На Кубку світу перших очок у сезоні довелося чекати ще місяць – до кінця лютого, коли відбувся польотний етап у німецькому Оберстдорфі.
У березні в рамках норвезької багатоденки Raw Air Марусяк нарешті вперше набирає очки на Кубку світу на 120-метровому трампліні – 25 місце в Тронхеймі, на арені майбутнього чемпіонату світу 2025 року.
Завершував Raw Air ще один польотний етап, у Вікерсунді. І на гігантському трампліні Євген знову розкрився повною мірою. В кваліфікації він показав вражаючий 12-й результат з польотом на 223 метри (новий рекорд України), проте у суботу через важкі погодні умови провести основні змагання так і не вдалося.
Були побоювання, що українець втратить чудовий шанс показати високий результат, проте в неділю зранку змагання все ж провели, хоч і лише в одну спробу. Стрибок на 216,5 метри – і Марусяк посідає 11 місце, яке досі залишається його особистим рекордом на Кубку світу.
На цьому Євген не зупинився. На фіналі сезону в Планіці він зробив щось неймовірне. У кваліфікації українець полетів на 228,5 метра, оновивши національний рекорд, та завершив відбірковий раунд на 5 місці. Наступного дня основні змагання через важкі погодні умови знову відбулися лише в одну спробу, і Марусяк показав у них 15-й результат – чудове завершення сезону.
Нова кампанія розпочалася приблизно так само, як і попередня – з регулярних потраплянь у залікову зону на Літньому Гран-Прі, де склад учасників далекий від оптимального. Проте на заключному старті літнього циклу в тому самому Клінгенталі, де Марусяк здобув блискучу перемогу на Континентальному кубку, зібралися майже всі найкращі, і Євген у такій компанії не розгубився, посівши 12 місце.
Такий результат дозволив сподіватися, що з третьої спроби лідер збірної України нарешті зуміє уникнути спаду форми у першій половині зимового сезону. І Марусяку це вдалося. Перших очок не довелося кінця січня чи навіть лютого. Вже у середині грудня Євген блискуче виступив на етапі в німецькому Тітізеє-Нойштадті, посівши 26 місце у суботу та 12 в неділю – найкращий результат на Кубку світу, якщо виносити за дужки польотні старти.
Серія з потраплянь у топ-30 продовжилася в Енгельбергу, тому легендарного Турне чотирьох трамплінів українські фанати стрибків чекали з нетерпінням. Проте на головному старті сезону Марусяку пробитися до тридцятки кращих жодного разу так і не вдалося, хоча декілька разів українець був до цього близьким.
Кінець січня – знову перші польоти сезону та знову класні результати: 16 і 22 місця в Оберстдорфі. В цілому за останні три сезони Євген зарекомендував себе саме як яскраво виражений польотчик. Починаючи з того самого проривного старту в Бад Міттерндорфі у січні 2023 року Марусяк 8 разів виступав на гігантських трамплінах на Кубку світу, і щоразу фінішував у заліковій зоні. Якщо враховувати ще й Польотний чемпіонат світу-2024, то серія становитиме взагалі 9 стартів. Втім, сам Євген себе майстром саме польотів не вважає:
"Мені здається, гігантські трампліни люблять усі, вони дають найбільше емоцій. Усі кажуть, що я польотчик, але я так не вважаю. Коли я добре стрибаю – то добре вдається і на гігантських трамплінах", – каже українець.
На етапі в Оберстдорфі успіхи Марусяка не завершилися: після цього було 25 місце у Віллінгені та 18-те – у Лейк Плесіді. Уже зараз можна констатувати, що поточний сезон став для Євгена найкращим у кар’єрі. До чемпіонату світу в Тронхеймі він підходить на 37-й позиції в загальному заліку Кубку світу з рекордним для себе 71 очком в активі.
Враховуючи, що у попередні роки українець помітно додавав саме під кінець сезону, а у фінальній частині Кубку світу ще будуть польотні етапи у Вікерсунді та Планіці, є всі підстави сподіватися, що усе найцікавіше ще попереду.
Впродовж багатьох років однією з головних проблем стрибків з трампліна був великий розрив у рівні можливостей для топових збірних та усіх інших. Зі свого боку, Міжнародна лижна федерація (FIS) наче б то робить усе можливе, щоби зробити шанси великих і малих команд більш рівними.
Наприклад, перед стартом поточного сезону запровадили нову систему технічного контролю, а для всіх спортсменів обмежили до 5 кількість костюмів, які вони можуть використовувати в офіційних змаганнях впродовж одного сезону. Хоча Марусяк вважає, що це не змінило ситуацію, і топові збірні й надалі знаходяться у привілейованому становищі:
"Мені здається, для топ-збірних мало що змінилося. На мою думку, їхні костюми як не відповідали нормам регламенту колись, так і зараз. Це видно неозброєним оком, якщо порівняти, в яких костюмах стрибають такі команди як ми, а в яких – еліта", – скаржиться Євген.
Щодо свого власного інвентаря, то кількість костюмів, які є у розпорядженні лідера збірної України, достатня, проте їхня якість залишає бажати кращого:
"Цього року ми використовуємо нові, чорні костюми, вони нам підійшли. Ми пошили їх багато, але, на жаль, вони були такі, що у старих, тренувальних, ми стрибали далі, ніж у нових. За цей сезон нам пошили 5 костюмів, чи, можливо, навіть більше", – розповідає спортсмен.
За останні декілька років Марусяк разом зі своїм постійним партнером по збірній України, Віталієм Калініченком, став майже постійним гостем етапів Кубку світу. Вони уже повноцінно влилися в стрибкову сім’ю, проте прогалини в знаннях іноземних мов не дозволяють тісніше спілкуватися з колегами:
"У мене є мовний бар’єр, це проблема. А загалом – більше спілкуємося з Гранерудом, хоча мовний бар’єр заважає. Проте під час змагань ми часто питаємося один в одного щодо стрибків.
Також багато спілкуюся з Пьотром Жилою, ми з ним зараз поруч у загальному заліку Кубку світу. Часто обговорюємо з ним наші стрибки, подальші плани. З ним спілкуватися легше, бо польська мова дуже схожа на нашу. А загалом – спілкуємося майже з усіма", – розповідає Євген.
Після того самого 26 місця в Бад Міттерндорфі у січні 2023 року той же Гранеруд, який того дня здобув перемогу, одним із перших привітав Марусяка з сенсаційним виступом:
Також Євген розповідає, що його колеги цікавляться війною в Україні, хоча інтерес до цього питання понизився порівняно з першими місяцями після початку повномасштабного вторгнення Росії:
"Цікавляться, але зараз уже трішки менше. Коли війна тільки почалася, то підтримували, питали, чи наші рідні в безпеці, проявляли турботу. Зараз питають, проте вже не так часто", – говорить український стрибун.
Для малих стрибкових збірних звичною практикою є спільні тренування з якоюсь із топ-команд. Проте українська команда до таких кроків вдається нечасто:
"Спільні тренування з іншими збірними бувають, але дуже рідко. Наприклад, якщо ми стрибаємо у Польщі та перетнемося з їхньою збірною", – говорить Марусяк.
У свої неповні 25 років Євген уже переписав усі можливі рекорди України у стрибках на лижах з трампліна. Проте зупинятися на цьому він не збирається, та ставить перед собою максимально високі завдання:
"Мої цілі? Такі, як, здається, у кожного спортсмена – Олімпійські ігри. Хочу стати хоча би призером Олімпіади", – зізнався українець.
Звучить сміливо, проте, враховуючи, у яких складних умовах Марусяк зростав як спортсмен, він здається неограненим алмазом, спортсменом, у якого є ще величезний нерозкритий потенціал. Євген уже став знаковою постаттю в світі стрибків з трампліна, проте є всі підстави сподіватися, що головні успіхи в його кар’єрі ще попереду.