Геніальний двоборець іде на пенсію в 27 років. Чому Ріібер ухвалив таке рішення?
29 січня 2025 року – день, який розділить історію світового лижного двоборства на "до" та "після" – як банально і пафосно це би не звучало. У віці 27 років про завершення кар’єри наприкінці сезону оголосив Ярл Магнус Ріібер – один із найтитулованіших і, беззаперечно, найталановитіший двоборець у історії.
Цей вид спорту зараз переживає непрості часи, інтерес до нього невпинно падає, а в календарі Кубку світу з’являються величезні прогалини через те, що бажаючих приймати етапи стає все менше. І завершення кар’єри головної зірки, обличчя цього виду спорту, може стати ще одним дуже важким ударом по двоборству.
А, можливо, все буде рівно навпаки: вихід на пенсію домінатора створить передумови для рівної боротьби його нинішньої свити та реальної інтриги в битвах за перемоги. А це може повернути інтерес до двоборства серед широкого кола вболівальників. Важко сказати, в яку сторону хитнеться цей маятник, проте одне можна сказати точно: на двоборство очікують зміни історичних масштабів.
8 золотих медалей чемпіонатів світу, 5 титулів володаря Кубку світу, рекордні 76 перемог на етапах – послужний список, який просто вражає. Проте найбільш бажаної цілі – олімпійського золота – Ріібер у своїй кар’єрі так і не досягнув. І, незважаючи на це, вирішив завершити кар’єру в 27-річному віці лише за рік до Олімпіади-2026, яка могла стати його бенефісом. Рішення, здавалося б, абсолютно нелогічне, яке для багатьох стало немов громом серед ясного неба. Проте, якщо добре знати обставини кар’єри норвежця та його життєвий шлях, багато що стає на свої місця. І зараз ми спробуємо в усьому розібратися.
Ріібер дебютував на Кубку світу в грудні 2014 року в 17-річному віці, й одразу зарекомендував себе двоборцем із феноменальним талантом. Уже в третьому своєму старті на Кубку світу Ярл Магнус вперше піднімається на подіум, при чому, робить це на одному із хайлайтів сезону – багатоденці в Зеєфельді.
Здавалося, що з такими неймовірними даними норвежець доволі швидко перетвориться на домінуючу силу в світовому двоборстві. Проте доля сказала йому: "не все так швидко і легко". І в подальшому повторювала Рііберу цю фразу безліч разів. Травми колін, гомілкостопа, плеча, слабкий імунітет та постійні хвороби – все це переслідувало Ярла Магнуса протягом ранніх років його кар’єри та не давало змогу розкритися його таланту в усій красі.
У певний момент здалося, що ці проблеми непереборні, вони переслідуватимуть норвежця протягом всієї його кар’єри, а сам Ріібер запам’ятається не як геніальний двоборець, а просто як величезний талант, якому життєві обставини так і не дозволили реалізувати себе. Проте після досягнення 20-річного віку майбутній король північної комбінації нарешті почав брати гору в своїй безперервній боротьбі з хворобами та травмами.
Першою ластівкою стала Олімпіада-2018 в Пхенчхані, де Ярл Магнус узяв срібло командного турніру в складі збірної Норвегії та двічі фінішував на найобразливішому четвертому місці в особистих стартах. Проте це було лише розминкою. Починаючи з сезону-2018/19, Ріібер нарешті повною мірою розкрив свій потенціал і перетворився на домінуючу силу в світовому двоборстві, якою залишається і досі. Цифри просто вражають: починаючи з сезону-2018/19, Ріібер взяв участь у 109 стартах на Кубку світу, у яких здобув 75 перемог і 93 рази піднімався на подіум.
При цьому не можна сказати, що, починаючи з 2018 року, травми та хвороби зникли з життя Ріібера. Проблем стало менше, проте їх було достатньо для того, щоби надломити якогось іншого спортсмена, але не Ярла. Неодноразово він виходив на старт змагань не в оптимальній готовності через наслідки хвороби чи недоліковану травму, проте все одно раз за разом перемагав завдяки колосальній перевазі в класі над усіма суперниками.
А ще – йому часто не щастило. Поломки інвентаря, важкі погодні умови під час стрибка та ще купа різних факторів. Масштаб таланту Ріібера був просто неймовірним, і здавалося, що сама доля робить усе можливе, щоби вставити йому палки в колеса та хоча б зрідка давати шанси суперникам.
Олімпіада 2022 року в Пекіні мала стати вінцем кар’єри Ріібера, проте у підсумку перетворилася на квінтесенцію усіх тих негараздів, які переслідували норвежця протягом усієї його кар’єри. По прибутті в Пекін він заразився коронавірусом, і пропустив перші два медальні старти. Залишався лише один шанс на золото – особистий турнір на великому трампліні.
До нього Ріібер підходив одразу після хвороби, яка проходила не безсимптомно, і при цьому не маючи змоги нормально тренуватися та підтримувати форму через карантин. Попри це, Ярл впевнено виграв стрибкову частину і забезпечив собі 44-секундний гандикап перед гонкою. Проте під кінець першого кола норвежець заблукав на стадіоні та замість коридору на наступне коло звернув у фінішний. Довелося розвертатися, і на цьому Ріібер розгубив фактично всю перевагу над переслідувачами, яку заробив на трампліні.
Норвежець повернувся у пелотон, змушений розпочинати усю боротьбу за золоту з нуля. Проте на останньому колі дистанції наслідки коронавірусу почали даватися взнаки: сили почали покидати норвезького гегемона, він відстав від суперників і у підсумку фінішував лише восьмим. А це означало, що Пекін Ярл Магнус залишив із порожніми руками.
Для самого Ріібера це, безумовно, було особистою трагедією, проте для рядового вболівальника фіаско норвежця було хорошою новиною. Відсутність у колекції Ярла олімпійського золота, здавалося б, була гарантією того, що головна зірка двоборства залишиться у спорті як мінімум на ще один 4-річний цикл. Проте, як ми знаємо тепер, такі прогнози не справдилися. І лише зараз, із висоти січня 2025 року, ми можемо усвідомити весь масштаб особистої трагедії, яка трапилася із норвежцем у Пекіні.
Наступний олімпійський цикл ознаменувався для Ріібера появою ще однієї хронічної проблеми зі здоров’ям, яка, зрештою, і змусить його завершити кар’єру у віці лише 27 років. Йдеться про постійні отруєння та інші захворювання шлунково-кишкового тракту, які призводили до хронічного знесилення та змушували норвежця часто та надовго випадати з тренувального процесу.
На це накладалися й інші проблеми зі здоров’ям, що доводило Ріібера до відчаю. Настільки, що одного разу він уже був за крок від завершення кар’єри. Було це на початку сезону-2023/24, перед стартом якого Ярл довго хворів на риновірус. Сам сезон розпочався для нього з падіння у стрибковому тренуванні та пошкодження плеча.
Саме тоді Ріібер збирався оголосити про негайне завершення кар’єри та звернувся до директора Кубку світу з двоборства Лассе Оттесена з проханням підшукати йому роботу в керівних структурах Міжнародної лижної федерації (FIS). Тоді Оттесену вдалося відговорити свого співвітчизника від таких імпульсивних і радикальних рішень, проте тепер ми розуміємо, що Лассе лише відтермінував неминуче.
Протягом усієї своєї кар’єри Ріібер був двоборцем із явним ухилом у бік стрибків. Так, на більш пізніх стадіях кар’єри він значно додав і в лижній гонці, довівши безмежність свого таланту та перетворившись на абсолютного універсала без слабких місць. Проте стрибки все ж завжди були козирем норвежця.
У піковій формі (наприклад, під час чемпіонату світу 2023 року в Планіці) рівень і якість стрибків Ріібера на фоні інших двоборців був настільки космічним, що все активніше ходили розмови про перехід Ярла у "чисті" стрибки з трампліна. Такий крок здавався вкрай логічним: набагато популярніший та фінансово успішніший вид спорту, при цьому з менш інтенсивними фізичними навантаженнями, що дозволяло б норвежцеві маскувати його хронічні проблеми зі здоров’ям.
Найбільш логічним виглядав сценарій, за якого Ріібер залишається у двоборстві до кінця поточного олімпійського циклу, бере омріяне золото на Іграх-2026, після чого відправляється підкоряти чисті стрибки з трампліна. Проте хвороба Крона внесла свої суттєві корективи у життєвий шлях геніально обдарованого спортсмена, і змусила його піти на пенсію в 27 років.
Ярл протягом всієї кар’єри боровся – і успішно – з величезною кількістю травм і проблем зі здоров’ям. Яким би великим спортсменом Ріібер не був, все ж не варто забувати, що він – просто жива людина, яка не може боротися з обставинами безкінечно. Він втомився.
Останніми тижнями норвезький лижний спорт накрила ціла хвиля зіркових оголошень про завершення кар’єри. Спершу – брати Бо, тепер – Ріібер, та й Тереза Йохауг продовжує стверджувати, що повернулася у спорт лише на один сезон. Любителі терій змов миттєво побудували на цьому конспірологічну версію про те, що у норвезьких зірок масово виявили допінг, і, аби не піднімати шуму та не наносити репутаційних ударів усьому спорту, наклали на них негласний бан, вимусивши оголосити про завершення кар’єри.
Проте все значно простіше. Всі вони – живі люди, в усіх них є сім’ї, з якими хочеться проводити більше часу. Це нормально для всесторонньо розвинених людей, чиє життя складається не лише з очок, секунд, кубків і медалей. Ось і Ріібер іде на пенсію, щоб дати спокій своєму багатостраждальному організму та проводити більше часу з близькими.
Проте попереду на нього ще чекає "останній танець" – домашній чемпіонат світу-2025 у Тронхеймі. Термін "останній танець" став дуже модним у світі спорту після однойменного документального серіалу на Netflix про Майкла Джордана та його останній сезон у Чикаго Буллз. Тоді ікона світового баскетболу також завершував кар’єру, проте, як виявилося згодом, – не остаточно.
Можливо, і Ріібер іде від нас не назавжди? Хтозна. Тренд на повернення зірок лижних видів у великий спорт останніми роками прослідковується дуже чіткий: лише цього сезону ми стали свідками камбеків Марселя Хіршера, Ліндсі Вонн, Терези Йохауг і Лукаса Бротена. Не виключено, що і Ярл Магнус одного разу повернеться – можливо, не в двоборство, а в чисті стрибки.
Принаймні, підстав вважати такий сценарій імовірним достатньо. Рііберу всього 27 років, у нього є одна дуже важлива непідкорена висота у вигляді олімпійського золота та величезний нереалізований потенціал. Норвежець – можливо, найбільш обдарований спортсмен, який коли-небудь з’являвся у лижних видах спорту. Попри усі свої проблеми, він став живою легендою двоборства, та, цілком імовірно, міг би досягнути великих успіхів і у стрибках з трампліна. Люди такого масштабу таланту народжуються дуже нечасто.