Володимир Сорока: "Дідом" кличуть, бо я найдосвідченіший у команді"

25-го квітня у Будапешті стартує чемпіонат Європи з дзюдо - перший серйозний офіційний старт після Олімпійських Ігор у Лондоні. Одним з найдосвідченіших спортсменів у нашій команді є Володимир Сорока, який у статусі ватажка поведе українців до континентального п'єдесталу.

У розмові з "Чемпіоном" киянин розповів про мікроклімат всередині колективу, а також власні плани та перспективи.

- Вітаємо тебе, Володимире! З яким настроєм підходиш до чемпіонату Європи?

- Усе добре, підготовка вже виходить на фінішну пряму, і особисто мені не терпиться вийти на татамі. Якихось нововведень немає - працюємо приблизно за тим самим планом, що і в попередньому олімпійському циклі.

- Раніше тобі дещо бракувало сильних спаринг-партнерів і внутрішньої конкуренції у вазі до 73 кг. Чи змінилася ситуація на краще?

- Сильні хлопці є, і були раніше. Річ у тім, що вони не можуть наразі себе проявити на міжнародних стартах. Боротися вдома - це одне. Можна так вивчити усіх своїх суперників, і не дати їм реалізовувати сильні сторони. А за кордоном - зовсім інша боротьба, і не кожен дзюдоїст може адаптуватися у незнайомих для нього умовах.

- На чемпіонаті Європи боротимуться по двоє спортсменів від країни на категорію. Разом з тобою у вазі до 73 кг боротиметься Сергій Дребот, який донедавна виступав у категорії 66 кг. Як вважаєш, чи по силам йому вдало виступати у новій вазі?

- А чому ж ні? Сергій добре боровся на останніх турнірах, нав'язував суперникам свої умови. Думаю, йому у 73 кг буде легше, аніж ганяти вагу у 66 кг. Особисто мені такий самий перехід на категорію вище дався без проблем, і у вазі до 73 кг я знайшов свою боротьбу. Але кожен спортсмен - індивідуальність, тому будемо дивитися, і підтримувати Сергія.

- Після Олімпіади у Лондоні лідери збірної України з дзюдо, і ти серед їх числа, взяли певну паузу у виступах, і навіть подумували про завершення кар'єри. Роман Гонтюк повісив кімоно на цвях, а ти вирішив продовжувати.

- Так, ухвалили рішення залишитися у спорті, як мінімум, на кілька сезонів. А там життя покаже... Побачимо, чи вистачить сил на ще одну Олімпіаду. Все буде залежати від мого фізичного стану, і, звичайно, фінансування.

- У збірній ти найдосвідченіший, і партнери навіть жартома називають тебе "дідом".

- Так мені вже 30, тому і називають так (сміється).

- А як щодо статусу капітана?

- Річ у тім, що у нас не обирають капітана. Є свої лідери - я, Георгій Зантарая, у жіночій команді - Марина Прищепа. А так головують над спортсменами тренери, вони за всіх відповідають.

- Повернімося до чемпіонату Європи. Так вже повелося, що першість Старого світу для тебе - знаковий старт! За останні чотири роки ти ставав чемпіоном Європи і брав срібло.

- Так, але особливого настрою, як на якийсь мега-важливий старт, на чемпіонат Європи у мене немає. У Будапешті відбудуться перші серйозні офіційні змагання нового олімпійського циклу, і всі хочуть зарекомендувати себе якомога найкраще - це і є головна мотивація. Проте, ми більше налаштовуємося на чемпіонат світу.

Європа буде цікавою тим, що неодмінно з'являться нові імена - хтось перейшов на категорію вище, хтось навпаки - повернувся у колишню вагу, а хтось із молодих та амбітних уперше виступить на подібних змаганнях.

- Якийсь час команда готувалася до чемпіонату Європи під напруженням, пов'язаним з виборами нового головного тренера.

- Було таке, але зараз мікроклімат всередині колективу дуже хороший. Добре, що з нами залишився тренер, під керівництвом якого ми працювали останні чотири роки, виграли безліч турнірів і медалей різного ґатунку. Проте, Сергія та Віталія Дуброву звинувачували у тому, що ми не привезли з Олімпіади нагород. Але чомусь не згадують, що ми вигравали командою чемпіонат Європи, у нас є чемпіони світу та континенту!

До Олімпіади тренери всіх влаштовували, а потім ситуація враз змінилася... Ігри - це, звичайно, особливий турнір, але не завжди все виходить так, як ти хочеш. Я впевнений, що через чотири роки у нас будуть олімпійські медалі. Головне - не заважати працювати спортсменам і тренерам, не збивати їх з пантелику.