Україна вітає своїх героїв
— 12 лютого 2001, 19:11
 |
Справді, дорогі колеги, ми б з вами звернули свої погляди на героїв-хокеїстів, а не на невдах-футболістів. Адже вони вперше зіграли внічию з білорусами, а те, що обіграли господарів – норвежців, та ще й з таким рахунком – просто диво. Не будемо надто прискіпливими та не будемо сварити хокеїстів за те, що вони програли німцям. Все одно вони вже виходили на Олімпійські ігри, тай мотивації не було. Пробачимо їм цю маленьку примху.
На прес-конференції в "Борисполі" була присутня не вся команда, хоча головні герої все ж були. Голова Федерації хокею України по-батьківські поправляв комірці хокеїстам, демонструючи свою турботу та увагу. Словом, все було урочисто, святково, але в той же час, якось, по-домашньому.
Олександр Лисенко, головний "вісник" команди зазначив, що "перемога команді далася нелегко. Норвежці, організатори турніру, яким, самі розумієте, і рідні стіни допомагали, а збірна Білорусі рекомендації не потребує. Збірна Німеччини, яка є організатором в цьому році чемпіонату світу, в цьому році, як ніколи, сильна і ми, спеціалісти, такого ще не бачили.
Збірна Норвегії була нокаутована. І вже достроково збірна України отримала право грати далі, в фінальному турнірі, де будуть виступати 14 збірних. Пам’ятаєте, як на останній прес-конференції, за три години до відльоту наших хлопців Анатолій Васильович Богданов сміливо заявив: "Ми їдемо за перемогою, і ми повернемося з олімпійськими путівками".
А сам Анатолій Богданов (головний тренер збірної) сказав, що дуже приємно повернутися додому, і одразу потрапити в палкі "обійми" журналістів, "адже давно ми не були оточені такою великою увагою преси та телебачення. Зараз хлопці зіграли настільки добре, що мені команда по духу нагадувала команду 98 року, яка вперше пробилася в Любляні в групу А. Зараз практично така ж ситуація…
Коли ми їхали туди, нас напевно не вважали за лідерів. Але ми сподівалися і вірили в те, що ми зможемо виграти путівку на Олімпійські ігри, вперше в ігрових зимових видах спорту.
Ми звичайно раді втерти носа, хай не перемогою, але все ж нічиєю збірні Білорусі, хоча ми вже програвали 0:2 на 1 хвилині 40 секунд.
Команда зіграла дуже рівно. Два хокеїста за рішенням директората цього турніру були названі кращими гравцями турніру – воротар Костянтин Сенчук та захисник Валерій Ширяєв, який вже був чемпіоном світу в 89 році в складі збірної команди СРСР".
Маленька справка: Костянтин Сенчук чотири роки грав, але тренери на нього особливої уваги не звертали, і до збірної не запрошували. А тут він став просто відкриттям збірної. І ось нарешті в збірній він зіграв так, що його два рази назвали кращим гравцем зустрічі – в грі з Норвегією та Німеччиною, причому в останній грі він провів тільки півгодини. Є гравцем одного з північноамериканських клубів.
Цікаво, що українці обіграли Норвегію, де зараз просто хокейний бум; збірну Білорусі, яка прилетіла в президентському літаку з великою групою журналістів, і всі трансляції велися по білоруському телебаченню. А от Німеччина так хотіла потрапити на Олімпіаду, що привезла з собою чимало вболівальників, і всі з барабанами, вони навіть вже пісню співали про Німеччину в Солт-Лейк-Сіті.
А потім вже Анатолій Богданов відповідав на питання журналістів.
- На підготовку команди було всього три дні. Команда зібралася та й поїхала, фактично. Як вдалося за такого графіку виграти?
- Підготовка велася не тільки за ці три дні. Костяк команди вже давно разом, останні три роки гравці разом. Іноді він змінюється в залежності від того, чи є можливість відпускати гравця чи ні. До того складу, який був на зборі, додалися ще два гравці – Ширяєв та Савицький, які приїхали вже до Осло одразу. Хлопці хоча й різного віку – є трохи за двадцять, двадцять один, двадцять два. А також такі як Ширяєв, більш ніж досвідчений гравець. Це заслуга хлопців, які все ж змогли поєднати такі різновікові групи. У нас є 1975, 1974 року народження, та хлопці, які 1965, 1966 року народження. Вони знайшли спільну мову. Не було "Беркута", "Сокола" окремо, не було російських легіонерів, європейських. Були всі разом. І головне – мета.
- Перед вашим від’їздом була така проблема, трохи, можливо, роздута ЗМІ. Вперше за всю історію поїхали три тренера. Казали, що були конфлікти. Як відчував себе тренерський колектив.
- Ми працювали всі. У нас було узгоджено, що, хто і чим займається. Проблем не було. Я не хочу про це говорити, адже хто старе згадає, тому око геть (дослівно – прим.авт.). Тому давайте всі залишимося з очами.
- На чому грунтувалася ваша впевненість в тому, що ви переможете?
- От саме на тому, що ніхто не вірив в нас. В тому, що команда грає вже декілька років, на рівні груп А, демонструє високий рівень. Наприклад, минулого сезону ми зіграли кваліфікаційні турніри, щоб залишитися в групі А і добилися цього. Ми зіграли олімпійську кваліфікацію, змогли зіграти в цьому турнірі і змогли потрапити на Олімпіаду. Ми також зіграли на чемпіонату світу. І саме ці хлопці – костяк команди, які вже мають досвід міжнародних ігор.
А також я чекаю на питання, де є моя борода? У мене є така прикмета – виграна гра – збрита борода, а потім вона знову виростає.
- А як щодо головної мети, якою все ще є Олімпіада. Як ви будете намагатися зберегти той дух, про який ви казали, до Олімпіади, адже ще багато часу?
- Так, всіх цікавить питання, як ми виступимо на Олімпіаді. Але не всі, напевно, розуміють те, як граються ці матчі. Шість команд провідних держав отримують місце зараннє і фіналі, а потім дві підгрупи по чотири команди, з яких виходить по одній команді потім до них приєднуються. Інші потім розбираються поміж себе, хто з чотирнадцяти опиниться на місцях з дев’ятого по чотирнадцяти.
В наші підгрупі команди Швейцарії, Франції, Білорусі та ми. Говорити про підготовку до Олімпіади не варто, ми не будемо спеціально готуватися. У нас підготовкою є найближчі змагання – чемпіонат світу в Німеччині. Отже, підготовка до чемпіонату світу в Німеччині вона є автоматично підготовкою до Олімпіади. Те, що наш хокей вийшов в останні роки боротися за медалі, дуже добре. Адже періоди колишніх маодзедунівських скоків вже минули. Ну потрібно витати у хмарах і думати, що ми фаворити Європи. Ми маємо робити якісну роботу і перш за все це не стосується підготовки олімпійської команди, а підготовки перш за все життя українського хокею. Перш за все треба піднімати дитячий хокей, щоб у нас були хокеїсти, молоді люди, які працюють з дітьми. А те, що ми вже показали – то це вітрина українського хокею, всього того, що ми маємо. Показали, що ми постійні клієнти чемпіонату світу. Це вже великий плюс".
Як на мене, то ми справді маємо вшановувати хокеїстів, адже це ще один привід для Європи поговорити про нас, в доброму сенсі цього слова. На противагу динамівцям, які просто провалили цьогорічний Кубок Співдружності та минулорічну Лігу чемпіонів, українська збірна з хокею просто герої. От і вирішуйте, хто вам більше подобається – "голі королі" футболу чи хокеїсти, які є справжніми чоловіками, адже в хокей все ще грають справжні чоловіки. А це насправді так, повірте мені.