Шахрайчук: "Разом з нами через два-три роки завершить кар'єру й збірна"
Команди, що не потрапили у чвертьфінал, в Австрії не затримуються. От і збірна України вилетіла в Київ наступного дня після того, як провела свій останній матч. Але вилетіла не в повному складі. Нападаючий української команди й чемпіон Росії в складі московського "Динамо" Вадим Шахрайчук сів у машину й відправився в Німеччину. У Нюрнбергу, де він грав протягом трьох сезонів, його очікували родина й численні друзі.
- Ви вважаєте, що 9 - 12-те підсумкове місце для нинішньої збірні України - задовільний результат?
- Для нашої сьогоднішньої команди вихід у другий груповий етап - видатна подія. Це приблизно те ж, що для збірної Росії виграти чемпіонат світу, нітрохи не перебільшую. На нинішньому турнірі в нас був, по суті, один матч. Головний. Вирішальний. З Данією. Між іншим, на відміну від України по-хокейному цілкому благополучною й безумовно, що розвивається країною. Через двобої зі шведами й фінами ми готувалися до головної гри року й зуміли вирвати перемогу в суперника. А потім, як звичайно трапляється, було й небагато ейфорії, і почуття виконаного боргу, і на зустріч зі збірною Латвії ми вийшли зовсім непідготовленими...
- Але потім пішла нічия з американцями й зовсім трохи вам не вистачило часу для нічиєї з канадцями. Схоже, допінговий скандал із захисником Побєдоносцевим на моральний дух команди не вплинув?
- Ні, тому що він не став для нас несподіваним. Більше того, практично вся команда була готова до подібного до розвитку подій.
- Ви знали, що молодий хокеїст приймав заборонені препарати?!
- Ми знали, що він грав у Білорусії, у Могильові, а корінь обох допінгових скандалів іде саме відтіля. І коли "гримнуло" в "сусідів", нам виявилося досить поговорити між собою, щоб зрозуміти, до чого готуватися й чого очікувати. І подвійно кривдно від усвідомлення того, які фармакологічні назви фігурують у резюме антидопінгового комітету. Це ж, вибачите, печерне століття! Такі препарати 15-20 років тому застосовували у всяких підвальних секціях "качків" і застосовували їх тому, що тоді ще не знали про згубні наслідки подібного набору фізичної маси.
Зараз уже можна сказати, що в нашій збірній міг трапитися й другий подібний скандал. У нас адже був ще один молодий хокеїст. І хоча в заявці він значився в іншому клубі, але протягом сезону теж грав у Білорусії. Коли, вибачите, вляпався Побєдоносцев, другого швиденько відправили в Київ - , на мій погляд, правильно зробили. Упевнений, що провина у всіх цих допінгових скандалах повністю лежить на білоруських клубних лікарях. Їх кваліфікація й професійна компетенція зрозумілі без слів.
- На ваш погляд, збірна України мала шанси "зачепитися" за чвертьфінал?
- А яка різниця, мала чи ні? Кому це було потрібно?
- ???
- Сім років тому для того, щоб врятувати збірну й повернутися в елітну групу чемпіонату світу, була зібрана нинішня команда. З тих пір вона грає практично в незмінному складі. Звичайно, хтось із хлопців уже закінчив ігрову кар'єру, але за ці сім років в України не з'явилося молодих хокеїстів сильного рівня навіть на одну п'ятірку. Навіть на одну!
Очікувати іншого результату від країни, представленої в збірній єдиним професійним клубом, що й так грає в іноземному чемпіонаті, безглуздо. Нам ніхто не дихає в спину, у нас немає конкуренції, і разом з нами через два-три роки завершить кар'єру й збірна...
- Хокей не можна назвати спортом № 1 на Україні, адже є ще київське "Динамо".
- А що, пробачте, київське "Динамо" може похвастатися хоч якимись успіхами на міжнародній арені? Або збірна України зі спорті № 1 хоч раз зуміла вийти у фінальну частину чемпіонату світу, Європи або Олімпійських ігор? Щороку на початку весни ми приїжджали в Київ з надією. Нам говорили: "Хлопці, треба утриматися в еліті кров з носу" або "Хлопці, треба будь-що-будь потрапити на Олімпіаду" - і тоді на хокей звернуть увагу, він обов'язково одержить хоч якусь державну підтримку.
І ми втримувалися "кров з носу", і попадали - тільки нічого не мінялося. Так про що можна говорити, якщо Україна змушена була в останній момент відмовитися від права проведення "Фіналу чотирьох" Євроліги ФІБА - другого по значимості баскетбольного турніру в Старому Світі. І відмовитися тому, що єдина спортивна арена виявилася зайнята конкурсом Євробачення, а іншої нормальної споруди просто не найшлося! Це ж ганьба для країни.
- Ви намалювали чорну картину. Виходить, в українського хокею немає ніяких перспектив?
- Насправді усе ще гірше. Ми адже під час чемпіонату світу спілкувалися з іншими хокеїстами, зіставляли, робили висновки. Не будемо брати передові в нашому виді спорту держави, але адже у всіх країнах, представлених на цьому чемпіонаті світу, хокей перебуває на підйомі. Навіть у тих, хто судорожно намагався зберегти позиції в еліті.
У Білорусії хокей стає головним видом спорту, молоді, талановиті хлопці з'являються щороку в Казахстані, Латвії. І навіть у другому дивізіоні рівень хокею з кожним роком росте. І тільки Україна живе старими, багато в чому ще радянськими запасами. А їх уже практично не залишилося. Ми зіграли внічию з американцями, ми билися як могли з канадцями ще й тому, що для багатьох з нас це була "остання гастроль" на світовій першості. А прощаючись, граєш по-особливому.
"Спорт-Експрес"