Сергій Карякін: "Є чим пишатися, але є куди рости"

За останні 72 роки фестиваль кращих гросмейстерів планети в голландському містечку Вейк-ан-Зеє не проводився лише один раз - в останній рік Другої світової війни. Ну а в перший день лютого 2009-го сенсаційну перемогу на супертурнірі 19-й категорії здобув українець Сергій Карякін.

Турнір Corus Chess перший великий турнір сезону, який не дозволив Карякіну відчути відлуння смаку новорічних свят і дня народження, який кримчанин відзначив 12 січня. Інша справа, що шкодувати про це зараз уже немає сенсу: успіх у Вейк-ан-Зеє підтвердив, що самий юний гросмейстер в історії сучасних шахів повною мірою виправдовує видані йому аванси.

Тринадцять років потому

- Чи не перемогу в надпрестижному турнірі Corus Chess ви загадали собі з 12-м ударом годинника біля новорічної ялинки 31 грудня?

- Ні, хоча теоретично я цілком міг загадати і його, адже перемога в такому турнірі - величезне досягнення. Озвучувати своє бажання не буду, тільки натякну, що воно також пов'язане із шахами. Збудеться чи ні - зрозумію трохи пізніше.

- Ви знаєте, скільки разів українці вигравали змагання у Вейк-ан-Зеє?
- Ні... А скільки?

- Один. І зробив це в 1996 році львів'янин Василь Іванчук.
- Що ж, дуже цікаво. Але хочеться вірити, що в майбутньому українці будуть перемагати тут частіше, ніж раз у тринадцять років.

- Головний тренер збірної України Володимир Тукмаков, який зробив вам чимало компліментів, помітив, що на Всесвітній шаховій Олімпіаді, що відбулась у грудні в Дрездені, жоден з наших шахістів у гарній формі не перебував...
- З Володимиром Борисовичем складно не погодитися. На Олімпіаді я і мої партнери почували себе не занадто свіжими. Причина банальна: перед цим булу зіграно велику кількість турнірів, ми не встигли належним чином відпочити, простіше говорячи "наїлися" шахами, що позначилося в найвирішальніший момент.

- Маєте на увазі матч останнього туру з американцями?
- Так, на той момент ми поділяли перше місце і реально претендували на золоті медалі. Але програвши збірної США, відкотилися на четверте місце.

Збірна світу в Еміратах

- Добре, але як вам вдалося відновити кращі кондиції трохи більше ніж за місяць?
- Думаю, що допомогли численні січневі свята. Крім того, я встиг побувати в ОАЭ, де в складі одного з місцевих клубів став чемпіоном Азіатської Ліги. У шахи грав зовсім небагато, зате прекрасно відпочив, зарядивши себе масою позитивних емоцій. Крім того, дуже приємно було виступати пліч-о-пліч з такими гравцями як мій співвітчизник Захар Єфименко, грузинський гросмейстер Баходур Джобава, спортсмен з Китаю Лі Чао, а також Габриел Саркісян з Вірменії. Можна сказати, що з нас вийшла своєрідна збірна світу.

- Турнір Corus Chess у Вейк-ан-Зеє по праву називають "шаховим Уімблдоном", вважаючи його найбільш престижним змаганням гросмейстерського "Великого шолому". Але чи не знизило його престижність відсутність таких майстрів як індієць Вішванатан Ананд, болгарин Веселін Топалов, росіянин Володимир Крамник?
- Не думаю. В кожного з перелічених вами спортсменів були свої причини пропустити голландський фестиваль шахів. Топалов міг би не показати високий результат через те, що зараз він готується до найважливішого матчу претендентів за звання чемпіона світу з Гатою Камським. У Крамника в січні народилася дитина, крім того, він дуже давно вигравав у Вейк-ан-Зеє (11 років тому Крамник поділив перше-друге місця з Вішванатаном Анандом). Про чемпіона світу Ананда особливо сказати нема чого, але впевненості у тому, що індієць показав би свою кращу гру, немає. Турнір Corus Chess - особливе змагання, і воно завжди збирає видатних гросмейстерів. Той же Левон Аронян, який вигравав тут двічі поспіль, приїхав у Вейк-ан-Зеє, щоб захистити титул. Але за великим рахунком, склад учасників був дуже рівний, і перемогти міг кожен. Так що мені є чим пишатися.

"Швидкий гол" Морозевичу

- Увесь шаховий світ знає про "стартові синдроми", якими, наприклад, "хворів" Боббі Фішер, який завжди нервував у дебютах великих турнірів. Чи можна порівняти вдалий початок змагань у шахах зі швидким голом у футболі, що ви в першій партії турніру забили у "ворота" росіянина Олександра Морозевича?
- Безумовно. Я вважаю, що вдалий старт - це дуже важливо. Не хочу порівнювати себе з Фішером, але, як і він, не можу адекватно оцінити свою форму, поки не зіграю перший матч на турнірі. Цього разу все вийшло дуже вдало: я досить швидко переміг сильного опонента. І хоча по ходу партії він "зловив гаву", я залишився досить задоволений своєю грою, і зокрема тим, як використовував його помилку. Цей матч додав мені впевненості, що супроводжувала мені протягом усіх змагань.

- У тому числі й у 6-м турі, коли, на думку експертів, ви врятувалися в надтяжкій позиції в двобої з ще одним шаховим вундеркіндом - норвежцем Магнусом Карлсеном. До слова, після цієї партії фахівці критикували "Малюка" за занадто поспішні ходи, що нібито перешкодили йому здобути явну перемогу...
- Насправді, там усе було набагато складніше, ніж здається. По закінченні дебютної частини партії, суперник зробив кілька азартних ходів, намагаючись повести своє наступ через фланги, що, на мій погляд, було помилковим рішенням. Скажу більше, мені вдалося цим скористатися й у якийсь момент у чорних, якими я грав, з'явилася невелика перевага. Проте, Магнус грав дуже швидко, чим створив мені чимало проблем. В остаточному підсумку я заліз у цейтнот, що перешкодив мені правильно розібратися в ситуації, внаслідок чого я прогавив один вдалий хід. Що поробиш, часу було обмаль, і знаходити оптимальні рішення було непросто. Карлсон, щоправда, теж злегка "пригальмував" у ендшпілі, і на нічию ми погоджувалися в обопільному цейтноті.

Павук - у власній павутині

- А потім була раптова "підніжка" від співвітчизника - Василя Іванчука, який обіграв вас у 8-му турі. Чи можна сказати, що двобої двох кращих "дошок" України мають особливо принциповий характер?
- Я б так не сказав, але Василь традиційно добре грає практично з усіма співвітчизниками. Напевно, намагається в кращому сенсі цих слів показати, хто в домі хазяїн. І хоча, у цілому, турнір у Вейк-ан-Зеє він провів не занадто вдало, партія зі мною в його виконанні була дуже гарною.

- Груба помилка в матчі 11-го туру з Гатою Камським ледь не поставила хрест на ваших переможних традиціях: фахівці назвали її зовсім неприпустимою для гравця такого класу...
-Я б не сказав, що в цій партії я: припустився якоїсь грубої непильності. Помилка була тактичного характеру: я занадто оптимістично оцінив ситуацію на дошці і став активно атакувати пішака Камського, якого він зберіг, поставивши мене самого в досить неприємне становище. У результаті - переоцінка позиції обернулася для мене матом.

- Зате наступну після цієї партію з Майклом Адамсом експерти назвали позиційним шедевром, а заголовок однієї з газет був таким: "Павук заплутався у власній павутині". Ви ж скромно сказали, що перемогли за рахунок кращої підготовки.
-Ми грали "іспанку", і я дійсно дуже добре знав, що потрібно робити на дошці. Скажу більше, мені вдалося серйозно здивувати суперника вже в самому дебюті, а коли я аналізував партію після матчу, то не помітив у себе жодної помилки. Може бути, це прозвучить нескромно, але це була моя абсолютно краща зустріч у цьому турнірі.

Під час церемонії нагородження. Фото Corus Сhess 2009

Бій з тінню

- За тур до закінчення змагань на перемогу в турнірі Corus Chess претендувало шість гросмейстерів, які шли, що називається, холка в холку. Тим часом, саме з 2009 року було запроваджене правило єдиновладдя: при рівності очків переможця визначали додаткові показники. Так чим би закінчився 13-й тур, який у пресі називали "Фіналом шести", якби ваші конкуренти не зіграли внічию?
- Я не рахував коефіцієнти, а просто грав на перемогу, розуміючи, що нічийна епідемія суперників малоймовірна. Я був упевнений, що хтось з них точно досягне успіху, і чемпіон світу з бліцу Леньєр Домінгес претендував на перемогу не менше за мене. Кубинець грав білими, і я вирішив керуватися принципом "пан або пропав", спробувавши обіграти його в гострому варіанті сициліанського захисту. Хто переможе, вирішив я, той і стане чемпіоном. При цьому не забував, що суперник уміє грати дуже швидко, і коли Домінгес заліз у цейтнот, не розслаблявся ні на секунду.

- Голландський тріумф більшість шахових фахівців розцінили, як ваш вихід з тіні ровесника Магнуса Карлсона, який вдало виступав останнім часом. Чи відчуваєте ви жорстку конкуренцію з 18-річним норвежцем?
- Я б назвав його суперником, що жодним чином не відрізняється від будь-якого іншого. А от наміри людей, що створюють між нами штучну напругу, мені не зрозумілі. У мене немає ніякого спеціального настроя на Магнуса, я ставлюсь до нього серйозно, але нічого надприродного в нашому протистоянні не бачу.

- Ця гучна перемога принесла вам чимало найрізноманітніших дивідендів. Який з них ви вважаєте найважливішим?
- Психологічну впевненість, яка дуже важлива в нашому виді спорту. Раніше турнірів такого рангу я не вигравав, зате тепер знаю, на що здатний, і це, безсумнівно, буде надалі мені допомагати. Реально оцінюючи ситуацію, розумію, що мені є куди рости. Так що після невеликого відпочинку складу план підготовки, почну запрошувати тренерів і влаштовувати тренувальні збори, що допоможуть мені підготуватися до супертурніру в іспанському Більбао.

- Торік батьки подарували вам на день народження ультрасучасну бритву, у цьому - ви зробили собі подарунок власноруч, перемігши у Вейк-ан-Зеє.
- Так, але батьки про мене теж не забули (посміхається). Афішувати подарунок, який мені зробили, не буду, нехай це залишиться нашим сімейним секретом. Але їхня увага і підтримка - не останні з причин, які визначили мій успіх у Голландії.

Спорт-Експрес в Україні