Сергій Дуброва: Ми відкрили та закрили чемпіонат Європи гімном України
Наша збірна з дзюдо повернулася з чемпіонату Європи, який відбувся у Стамбулі. В активі жовто-блакитної команди золото Георгія Зантараї (60 кг), а також перемога чоловічої збірної у командних змаганнях та третє місце дівчат у команді.
Головний тренер національної збірної Сергій Дуброва поділився з "Чемпіоном" своїми висновками щодо результатів континентальної першості.
- Сергію Вікторовичу, як Ви оцінюєте рівень успішності виступу своїх підопічних на першості Старого світу у Стамбулі?
- Перед відльотом до Туреччини на відкритому тренуванні я сказав журналістам, що чоловіча збірна України з дзюдо - одна з найсильніших у Європі та світі. А вже на континентальній першості хлопці засвідчили мої слова ділом - здобули перше місце у команді. У півфіналі українці здолали чемпіонів світу, чинних до цього року чемпіонів Європи, збірну Грузії, а у фіналі побороли непоступливих французів.
Дівчат також потрібно відзначити, вони у команді стали бронзовими призерками Старого світу. На шляху до цього здобутку вони подолали кілька серйозних команд, зокрема іспанок, і другий рік поспіль замкнули чільну трійку лідерів найсильніших жіночих команд континенту.
Що стосується особистого заліку, то, звичайно ж, не все вийшло так, як того хотілося б - є чимало помилок, над якими я та мій штаб будемо працювати. Конкуренція росте, збірні інших країн теж не стоять на місці.
- Як прокоментуєте здобуток Георгія Зантараї: велика перемога чи цілком прогнозований результат?
- Стати чемпіоном Європи - це велика справа! А тим паче, зробити це так, як Гео - виграти усі сутички чисто, не віддавши суперникам жодного балу. До речі, Зантараю визнано найкращим дзюдоїстом чемпіонату Європи-2011 незалежно від вагової категорії! Міжнародні оглядачі та спеціалісти по завершенні першого дня турніру були єдиними у своїх висновках: "Zantaraia - the best!". І мені було дуже приємно це чути у всіх куточках спортивної зали, що приймала змагання. Зантарая - один із найсильніших спортсменів світу на сьогоднішній день. Боротьба Зантараї - це боротьба майбутнього.
- Чого не вистачило Сергію Плієву (66 кг), Стасу Бондаренку (+100 кг), Марині Прищепі (78 кг), Анастасії Матросовій (78 кг), Ірині Кіндзерській (+78 кг)? Адже до медалі їм залишалося буквально півкроку...
- Так, усі вони були дуже близькими до нагород. Але не пішла у них боротьба. Річ у тім, що Стамбул приймав перший у своєму роді чемпіонат Європи, де одну країну мали право представляти по два спортсмени. Це не могло не сплутати нам карти, адже у багатьох країн є у наявності по два рівносильних кваліфікованих спортсменів. Тож самі розумієте - яким сильним за підбором учасників виявився турнір. Також є певні прорахунки тренерського штабу зі мною на чолі, це стосується підготовки нашої команди. Ми вже сьогодні працюємо над помилками. Чесно кажучи (я до від'їзду не хотів казати, щоб не наврочити), я розраховував на 3-4 медалі в особистих змаганнях. А саме: медаль Георгія Зантараї, а також ще одну медаль у чоловіків і одну у жінок. Але не сталося так, як гадалося - потрібно працювати.
З іншого боку, по відношенню до наших здобутків на минулорічній континентальній першості, коли боролося вдвоє менше дзюдоїстів, ми зробили чималий крок уперед. У Відні ми здобули одну медаль (бронзова медаль в активі Марини Прищепи), а також посіли одне п'яте місце та два сьомих місця. Цього року у нас та сама одна медаль (але золота), два п'ятих та три сьомих місця! Є тенденція до покращення результату, але я однак незадоволений здобутком збірної в особистому заліку.
Трішки не вистачило Валентину Грекову (90 кг) до медалі. У боротьбі за вихід до чвертьфіналу він неправильно побудував свою тактику на початку зустрічі, а коли зрозумів це та почав виправляти помилки - надолужити втрачене не встиг і програв. Станіслав Бондаренко боровся за бронзову медаль, але не зумів виграти. Проте загалом він непогано провів турнір. Маємо надію, що наступного року він уже потрапить на європейський п'єдестал. Головне те, що він прогресує. І не тільки він.
- Перемогу чоловічої збірної України у командних змаганнях можна з упевненістю назвати інфарктною! Ми програвали, потім вигравали, потім знову програвали, але таки виривали залікові бали... І такі гойдалки продовжувалися аж поки Роман Гонтюк (90 кг) у фіналі не поставив жирну крапку.
- Усе це говорить про те, що збірна України - це справді команда! Знову ж таки, хочу процитувати іноземних фахівців, які назвали боротьбу збірної України у командних змаганнях справжнім спектаклем, шоу, драмою, якщо хочете... І це не тому, що ми хочемо показувати це шоу, а тому, що ми боремося не лише за себе, а й за партнерів, родичів і всю Україну. Хлопці на зубах виривали свої сутички. Володя Сорока (73 кг) і Валентин Греков (90 кг) "горіли" за хвилину-дві до кінця вирішальних дуелей, але вигравали свої сутички одним кидком, завдяки колосальній волі до перемоги. Завдяки Зантараї ми відкрили чемпіонат Європи гімном України, і закрили його гімном України завдяки перемозі чоловічої збірної у змаганнях "стінка на стінку".
- ЧЄ позаду. Що далі?
- Готуємося до Олімпійських ігор. Спочивати на лаврах ніколи, вже буквально 5 травня ледь не всі лідери відлетять на турнір серії Гран-прі у Баку, звідти ми також маємо везти на рідну землю нагороди.