Потрібні скрізь, але тільки не вдома...
Потужний старт київського "Сокола" у відкритому чемпіонаті Білорусі примусив заговорити про цю подію ЗМІ і вболівальників. Ще б пак, наша команда виграла чотири матчі поспіль і очолила турнірну таблицю!
- То це добре чи погано? - запитуємо заслуженого тренера України, генерального менеджера клубу і національної збірної Василя Фадєєва.
- Ви, либонь, жартуєте.
- Аж ніяк ні. Результат, звісно, тішить. Але, з другого боку, почнуться розмови, що, мовляв, у "Сокола" тепер розкішне життя в плані матеріального
забезпечення...
- Цього року було дещо змінено підготовку. У цей період, справді, було стабільніше наше фінансування. Почесний президент клубу, народний депутат України Олександр Омельченко-молодший забезпечив майже всі наші мінімальні потреби. Ми зіграли багато контрольних зустрічей з російськими клубами вдома і в гостях, під прапором збірної країни взяли участь у міжнародному
турнірі "Кубок "Спартака" в Москві, де посіли почесне третє місце.
- Справжнісінька тобі ідилія...
- Даремно іронізуєте. Хорошого було небагато. І без прорахунків не обійшлося. Було дещо "змазано" домашній етап підготовки. Адже на десять днів затримали підготовку льодової арени в палаці "Авангард". До речі, лід для нас - найболючіша щороку проблема. А все через те, що в місті єдина для хокею ковзанка, та й дихає на ладан. І це не дивно, бо споруда функціонує не перший рік без капітального ремонту. Отож, повертаючись до вашого запитання про
благополуччя, скажу, що воно примарне. Адже будь-якої миті воно може розвіятися, мов дим. Не буде льоду - не буде "кохання".
- Пригадується, як після порівняно вдалого виступу збірної України на чемпіонаті світу команду зустрічали з почестями. Панувала цілковита ейфорія, квіти, оркестри, обіцянки нових керівників держави...
- Справді, з новим урядом, міністром спорту мали грандіозні плани з відродження хокею в Україні. Але час минув, а віз стоїть на місці. Ми із себе жили
шматуємо, пнемося з останніх сил, щоб на нас звернули увагу. Ви знаєте, до нас звертаються білоруси з пропозицією перевезти команду до їхньої країни. Запитують: чого ви там у себе мучитесь? Керівництво їхньої федерації пропонує: переїжджайте, мовляв, до Гомеля. Там вас розселимо, створимо добрі умови. У
місті - чудовий Палац спорту. Публіка ходитиме на матчі, вболіватиме за вас. Звичайно, це жарт. Але в кожному жарті, як відомо, є доля правди.
А українські хлопчики не втрачають любові до хокею. До речі, наші успішно грають у НХЛ, європейських та російських клубах, по два-три представники України є в усіх білоруських командах. Отже, попит на українських хокеїстів є всюди. Тільки не вдома...
- До речі, ходять чутки, що вже наступного року в Білорусі з'являться ще три арени, буде вже п'ятнадцять клубів. Тоді "Сокіл" і латвійські команди, які грають у білоруському чемпіонаті, можуть попрохати з "пляжу"...
- Таке цілком імовірне. Ми думаємо про це. Тоді, либонь, у нас постане ситуація, як колись у НДР. Там національний чемпіонат розігрували лише два клуби - "Динамо" (Берлін) і "Динамо" (Вайсвассер). От і ми з
дніпропетровськими "вовками" проведемо національний чемпіонат у 22 (!) кола. Це, як ви розумієте, також іронія, жарт...
Є інші варіанти. Днями В'ячеслав Фетисов - видатний у минулому хокеїст, а нині керівник російського спорту - в російській пресі знову порушив старе питання про відродження чемпіонату Міжнаціональної хокейної ліги (МХЛ), який був на початку 90-х років. Тоді "Сокіл" по чотири рази за сезон бив навіть зірковий
ЦСКА, трощив московські "Спартак", "Крильця", "Динамо"...
У Росії є гроші, величезний інтерес до хокею. Але медаль має й інший бік. Біля керма клубів стоять люди, далекі від хокею, у яких тільки гроші й бізнес на думці. Управи на них немає. От і народилася ідея створити альтернативне Суперлізі об'єднання. До нього увійшли б російські, латвійські, українські та
казахські команди.
- Серед цього гурту найбільші проблеми в нас. Чи не так? Є фактично лише одна команда...
- Упродовж чотирнадцяти років ми так і не досягли бодай елементарної стабільності. Приходить на рік-два якийсь спонсор, усе з себе вичавлює. А далі йому вже не до снаги тягти цю лямку.
- МХЛ - то чудово. Але поки що це лише повітряний замок. То чи не варто нам у себе потроху почати щось робити? І за прикладом далеко не треба ходити. Поряд
Білорусь, де хокей поступово набирає справжньої міці.
- Не хочу торкатися політики. Але в білоруському спорті є стабільність, яка грунтується на потужній державній підтримці. Там за останні шість років
збудовано дев'ять льодових палаців! У нас - самі балачки. З нас сміються. Слава Богу, є Омельченки. Але кинуть вони нас, і край. Користуючись
тим, що розмовляю з кореспондентом парламентської газети, хочу звернутися до народних депутатів з проханням передбачити в бюджеті кошти на будівництво в
Україні п'яти-шести палаців спорту. Тоді хокей оживе. І люди вам скажуть спасибі...
- Насамкінець про збірну. Чи виступатиме вона в турнірі "Кубок виклику"??
- Так. І на виїзних етапах. І вдома, за традицією, прийматимемо один з них, у грудні в Києві. Звичайно, якщо в Палаці спорту не буде виставок або концертів.
Президент ФХУ надав кошти для збірної. Сезон неодмінно дограємо. Поїдемо до Латвії на чемпіонат світу. До речі, країна - мізинчик, а вже заслужила проводити
в себе світовий форум, будує палац на одинадцять тисяч глядачів. А що буде далі в нас - важко передбачити...