Ольга Харлан: Де доведеться, там і тренуюся
Минулого тижня титулована українська шаблістка Ольга Харлан вчетверте у своїй кар'єрі стала чемпіонкою світу серед юніорок.
Таким чином українка повторила рекорд французького шпажиста Жака Бродена, який протримався більше сорока років.
Про перемоги та плани на майбутнє, а також багато іншого розповіла українська "Королева успіху" в інтерв'ю "Чемпіону".
- Олю, ти протягом трьох тижнів виграла етап Кубка світу в Італії, Гран Прі у Тунісі та юніорський Чемпіонат світу. Де було важче?
- Я вважаю, що було найважче на етапі Гран Прі. Тому що ранг турніру та рівень спортсменів вищий.
- Перед тим у лютому була перемога на Гран Прі у Франції, але потім за тиждень у Москві ти стала дев'ятою. І це наразі єдиний старт у 2010 році, де ти не перемогла. Чому не вдалося?
- Я також людина, у мене може щось не вдатися. Не завжди ж мені перемагати (сміється).
- У команді ти на Чемпіонаті світу виступала не з дівчатами із "золотої четвірки". Спільну мову швидко знайшла з Вороніною, Комащук і Кравацькою?
- Так, звичайно. Ми товаришуємо. Саме тому, що ми один одного розуміємо, я вважаю, нам підкорилися змагання.
- Ти вже вигравала Олімпійські ігри, різні чемпіонати. Цікаво після таких успіхів змагатися у юніорах?
- Знаєте, тут, швидше за все, інтерес полягав у тому, щоб ще одного разу виграти чемпіонат світу. Хотілося повторити рекорд, вчетверте у своїй кар'єрі стати чемпіонкою світу серед юніорок.
- Який поєдинок був найважчим на юніорському Чемпіонаті світу?
- Думаю, що найважчим був поєдинок із подругою по команді Оленою Вороніною за вихід у четвірку найсильніших. Хотілося б, звичайно, зустрітися з нею у фіналі.
- Кого наразі вважаєш найсильнішою своєю суперницею?
- Я вважаю, що всі спортсменки, з якими змагаюся, можуть перемогти мене. Якогось одного спортсмена я не можу назвати. У нас досить непередбачуваний вид спорту. Одного разу можеш виграти, іншого - програти. Як вийде.
- Ти маєш звання "спортсменки року" від НОК, "Найкращої спортсменки року". Від такого визнання голова обертом не йде?
Оля отримує приз "спортсменки року" від керівника НОКу Сергія Бубки
- Ні (сміється). Хочеться вигравати знову та знову.
- Як реагують рідні на твої спортивні успіхи? Не втрачаєш зв'язок із Миколаєвом?
- А як вони можуть реагувати? Вони пишаються мною. А я цьому рада. Мама та папа завжди за мене хвилюються. Навіть, коли я на тренуванні у Києві. А зв'язок із Миколаєвом не втрачаю. На сьогодні у нас є й інтернет, і телефони. Цим і користуємося.
- Розкажи, як проходить твій тренувальний день.
- Я встаю о пів на восьму. У нас є ранкова пробіжка, ранкова зарядка. Сніданок. Потім тренування до обіду. Після обіду кількагодинний сон. Потім у нас індивідуальні заняття. Вечеря. І спати. Все (сміється).
- Нещодавно президент київської федерації фехтування заявляв, що у столиці немає нормальних умов для тренувань. Де зараз тренуєшся?
- Де доведеться, там і тренуюся. У Києві у боксерському залі у нас тренування.
- Які мінімальні умови потрібні олімпійській чемпіонці, щоб досягати найвищих успіхів?
- У нас ніколи не було власного залу. Тренувалися, де доводилося. Та це нам не заважало. Звичайно, хотілося, щоб був свій куточок. Від цього гірше не було б.
- Хто привів тебе у фехтування? Кому ти найбільше вдячна за те, ким стала зараз?
 |
| А от під час нагородження "Героїв спортивного року" Оля була на чемпіонаті світу у Баку. За неї нагороду отримала її мама |
- Ти вже почала досягати особистих успіхів, тоді як дівчата із "золотої четвірки" Пекіну-2008 таким похвалитися не можуть. Не існує заздрощів чи непорозумінь з цього приводу?
- Ні. Я думаю, що вони радіють за мене. Завжди підтримують. Якби я була на їхньому місці, то відчувала б те ж саме.
- Ви часто спарингуєте одна проти одної. А якщо доведеться вийти на доріжку на міжнародних змаганнях - будуть якісь особливі емоції? Рука буде міцною?
- Та ні. Якщо ми зустрічаємося на певних змаганнях, то перемагає сильніший. Особистої образи немає.
- На Олімпіаді у Лондоні влаштує тільки золото? Чи задовольнить й інша сходинка на п'єдесталі?
- Звичайно, хотілося б золото (сміється). Але мене влаштують будь-які нагороди. У Лондоні ж не буде командних змагань, тому вся надія на "одиночку".
- Які найближчі плани? У якому турнір плануєш взяти участь найближчим часом?
- Напевне, на етапі Гран Прі у Китаї. Буде це наприкінці травня.