Наталя Добринська: Ситуація з дитячим спортом катастрофічна
Наталя Добринська здобула золоту медаль Пекіна в семиборстві. Ця вправа складається зі стрибків у висоту й довжину, метання списа, штовхання ядра, забігу на 200 м, 800 м на ще на одну дистанцію - 100 м з бар'єрами. Чемпіонка поділилася своєю думкою щодо умов і обставин чемпіонського зростання.
Коли йду Броварами, люди мене впізнають, і це дуже приємно. А за кордоном я вже звикла до цього - там мене вболівальники знають уже років зо п'ять, на змагання приходять за автографами. Підбігають із моїми фото, а я тільки думаю: де ж вони їх узяли?
Приїхала до Києва я п'ять років тому, орендувати квартиру дорого, гуртожиток не виділявся. Тому ми обрали передмістя як альтернативу, тут із чоловіком-тренером і знімаємо квартиру.
Тренуюся на сільському стадіоні й у легкоатлетичному манежі. Таких манежів усього два на область, ще є в Києві, та він то працює, то не працює... В манежі бігова доріжка ще 1980-х років, уже зношується. Як на ній можна бігати на швидкість? Ризикуєш залишитися без ніг, або травмуватися так, що й сезон пропустиш.
У залі штанги - немає штанг. У кожного своя, пристебнута до паркану ланцюжком. Вінницький клуб "Колос", за який я виступаю, виділив кошти - ми купили собі штангу й теж пристебнули.
Оцей наш манеж - зірковий, зі мною тут тренувалися Людмила Блонська, Людмила Йосипенко, Руслан Єрьоменко, хлопці-параолімпійці - в штовханні ядра та метанні диска. Протягом доби тут однаково малолюдно, конкуренції не видно.
Ситуація з дитячим спортом катастрофічна. Хто за нами - порожнеча? Через вісім років важко буде знайти навіть претендентів на участь у Олімпіаді. Батьки приводять своїх дітей і кажуть: покажіть, де моя дитина буде перевдягатися? Не має роздягалень, тобто є, та вони завжди закриті, й у них не працює душ. Ніхто не залишить свою дитину в таких умовах.
Якось я гостювала у подруги в Ніцці, між змаганнями мені потрібно було провести тренування. Вона каже: ну ходімо, знаю один "лівий" стадіон. Ми прийшли. На "лівому" - цілком європейська доріжка, тільки не стандартна на 400 м, а на 300 м. Що необхідне, було в наявності: списи, ядра, м'ячі. А ми все купуємо самі. Зараз для того, щоб пострибати у висоту, мені треба купувати свою планку.
Згадаю ще стрибуна в довжину Олексія Лукашевича з Дніпропетровська. Наш манеж просто шикарний проти його тамтешнього! В нього він завдовжки 60 м і схожий на гараж: доріжка, яма і невисока стеля. Називається "кишка". До нього, вже чемпіона Європи, якось приїхали закордонні колеги, запитують:де тренуєшся? Він каже: тут. Не могли повірити, й думали, їх розігрують.
У вісім років батько привів на стадіон спершу сестру, а за рік - мене. Ми почали з семиборства й до сьогодні так і не можемо зіскочити. Дуже важко бути універсальним спортсменом. А в мене виходило все, й шкода було переходити на якийсь один вид змагань. Семиборство чимось схоже на гру "Супермаріо". Тут завжди є шанс покращити ситуацію в наступному виді й, зрештою, перемогти.
Характер, воля до перемоги - це все виховується спортом. Дитина тренується, добивається перших результатів. Вони можуть бути незначні, та для дитини кожен сантиметр у стрибку в довжину чи у висоту - це щастя. Я по собі це пам'ятаю. Ти постійно досягаєш якоїсь мети й розумієш так само: можна поставити собі мету в житті чи навчанні - й теж її досягти!
 |
| "Наші медалі - це відлуння радянської системи спорту" |
Держава платить спортсменові 3000 грн на місяць, цих грошей вистачає всього на тиждень. А інше - масаж (один сеанс коштує $10-15, треба 3-4 на тиждень) відновлювальні процедури, басейн, ультразвук, аналіз крові, гемоглобін - усе треба оплачувати власним коштом. Федерація легкої атлетики проводить збори в Євпаторії та Ялті, під час яких усе оплачується. Але на підготовку олімпійців держава починає виділяти кошти лише за півроку до олімпіади. Фактично, всі гроші, зароблені на комерційних стартах, я збираю і вкладаю у своє тренування.
Тепер я отримуватиму стипендію, яка дасть мені можливість нормально жити: з нового року платитимуть щомісячно 15 тис. грн. Отримуватиму її два роки з можливістю продовження на рік за підтвердження результату, показаного на Олімпійських іграх. Гроші, які ми заробили в Пекіні, уряд перерахував на пластикові картки вже за тиждень після Олімпіади. Ще обіцяють квартиру в Києві. Це все завдяки золотій медалі - та на Олімпіаду їздили 75 спортсменів високого рівня, й тільки деякі з них щось отримали від держави після стартів.