Наталія Довгодько: "Сама не очікувала, що зможу виграти в "одиночці" на Універсіаді"
Олімпійська чемпіонка Лондона з академічного веслування у "четвірці" довела, що і самотужки може здобувати високі титули. Нещодавно українська веслувальниця Наталія Довгодько перемогла на Всесвітній Універсіаді, після чого поділилася з "Чемпіоном" секретом свого успіху.
- Наталю, вітаємо тебе! Пригадай, за рахунок чого тобі вдалося зійти на найвищу сходинку п’єдесталу пошани в Казані?
- Чесно кажучи, я й сама не очікувала, що зможу виграти в "одиночці". Там виступала моя основна суперниця - чешка Антосова, яка в підсумку фінішувала другою. Вона дуже сильна дівчина!
- Тобто, золота медаль стала для тебе приємною несподіванкою?
- Не так, щоб приємною несподіванкою. Я теж багато працювала і вірила, що зможу перемогти. Просто після "четвірки" пересідати в "одиночку" нелегко - це різні класи, інша техніка, інша робота, інший час подолання дистанції. Звичайно, я працювала над тим, щоб показати максимальний результат. У підсумку, все склалося.
- 8:16:68 - це твій найкращий час у кар’єрі?
- Ні, в Казані впродовж гонки був зустрічний вітер, і кращий час показати не вдалося. Взагалі, результат в академічному веслуванні залежить від багатьох факторів. Тепла вода чи холодна, який вітер - попутний, зустрічний, бічний... На тій таки Олімпіаді ми виграли з результатом 6:33, а рекорд світу - 6:09.
- В чому ти - олімпійська чемпіонка - шукала для себе мотивацію на Універсіаді, змаганнях значно нижчого рівня, аніж Олімпійські Ігри?
- На Універсіаді було дуже багато сильних спортсменів. А після Олімпійських Ігор у Лондоні ти виїжджаєш на той таки чемпіонат Європи, і починаєш трохи більше нервувати, ніж це було до Олімпіади! Адже це змагання рангом нижче, і не дай Бог щось трапиться - ти ж олімпійський чемпіон, і тобі потрібно завжди тримати планку. А на Універсіаду я вже давно хотіла поїхати. І всі наші олімпійські чемпіони та призери, які поїхали в Казань, також ставилися серйозно до цього.
- Як приймали в Казані?
- Дуже добре. Організатори зробили там міні-Олімпіаду, можна сказати. Відмінне олімпійське селище, всіх пускали лише через металошукачі, сумки просвічували, щоб нічого не пронесли. Навіть з шоколадом, з водою не можна було входити! Адже все, що нам потрібно, можна було взяти безкоштовно в їдальні або купити в маркеті на території селища. Казанці зібрали дуже багато волонтерів, тож загубитися було майже неможливо. Загалом, поставилися серйозно.
- Тобі особисто який клас більше до вподоби: "четвірка" чи "одиночка"?
- Це різні класи, їх важко порівнювати. Шкода, що цей рік своєю командою ми не виступаємо - дівчатка у декретній відпустці. Тож, мені варто пробувати власні сили в "одиночці". Це для мене нова дисципліна, дуже цікавий виклик.
- А чому ж не склала компанію партнеркам по збірній?
- Я набагато молодша дівчат, тому в декрет наразі не поспішаю (сміється - авт.).
- Як змінилося, і чи змінилося взагалі твоє життя після тріумфу на Олімпійських Іграх в Лондоні?
- Істотно не змінилося. Єдина відмінність, що, особливо в перші дні після повернення додому, була підвищена увага з боку преси.
- Держава виконала всі зобов’язання перед тобою?
- Так. Я виступаю паралельним заліком за Київ та Дніпропетровськ, і обидві міста дуже швидко нагородили мене всім, чим обіцяли. Я чула, що після Олімпіади в Пекіні щось там тягнули з преміальними, однак зараз зауважень немає жодних.
- У тебе вся сім’я має безпосереднє відношення до академічного веслування, тож, напевне, ще змалечку ти знала, ким станеш у майбутньому?
- Так, мої батьки займалися веслуванням. Одного разу мама судила змагання, і ми з братом були разом з нею. Тоді наша перша тренер - Кирилова Раїса Семенівна - сказала мамі: "Віддавай дітей до мене в табір", і мама погодилася. На той час брату (Іван Довгодько - член збірної України з академічного веслування, МСМК - авт.) було 12 років, мені - 10. Таких маленьких ще не брали в табори, але нас взяли. Веслування нам дуже сподобалося! Справа в тому, що любов до спорту прививає перший тренер, і нам з братом дуже пощастило в цьому плані. Як бачите, і я, і він виступаємо донині.
- Чим ти захоплюєшся, окрім спорту?
- Впродовж останніх двох років спорт займає увесь мій час. Коли ми на зборах, то між тренуваннями можна встигнути хіба що книжку почитати чи фільм подивитися. А так ... Магніти збираю!
- І скільки їх у твоїй колекції?
- З кожної країни ми з братом привозимо по магніту, і вже весь холодильник прикрашений. Хіба що на морозильній камері лишилося місце (сміється - авт.). Який з магнітів є найцікавішим? Важко виокремити, вони всі в нас оригінальні.