Лука Кріппа про майбутнє українського бадмінтону та нового тренера збірної

Два місяці тому Україна вперше в своїй історії приймала Чемпіонат Європи з бадмінтону. На домашній першості максимальним досягненням наших спортсменів став вихід чинного чемпіона країни, Данила Боснюка, до 1/8 фіналу.  Досить несподівано також виступила вихованка дніпровської школи, Наталя Войцех, яка також кваліфікувалася до 16-ки кращих.

Попри те, що бадмінтон в Україні набирає обертів, поки що наші спортсмени не можуть похизуватися високими досягненнями на міжнародній арені. Марія Улітіна та Артем Почтарьов, які представлятимуть Україну на Олімпійських іграх в Токіо, не зважаючи на серйозний досвід, навряд чи складуть конкуренцію своїм суперникам, особливо з країн Азії.

Для того, щоб бадмінтон став більш популярним видом спорту в Україні, ми потребуємо спортивних результатів та нових героїв. Що слід змінити та, який план має Федерація бадмінтону України? Про це ми поговорили із новим Технічним директором Федерації, яким вперше став іноземець.

У травні місяці Технічним директором було призначено італійця, Луку Кріппа, який люб’язно погодився відповісти на наші запитання.

- Пане Лука, раді вітати вас в Києві! Перед тим, як ми обговоримо ваші плани щодо розвитку бадмінтону в Україні, могли б ви сказати нашій аудиторії декілька слів про себе та ваш попередній досвід в бадмінтоні? 

- Максиме, також радий вас вітати. Мене звати Лука Кріппа, я італієць, мені 35 років… Усе своє професійне життя я пов'язаний із бадмінтоном. Як спортивний функціонер я починав свою роботу у клубі в Мілані, потів перейшов до роботи з Федерацією бадмінтону Італії. Після роботи у Федерації мене було запрошено до Європейської конфедерації бадмінтону, де я мав можливість реалізувати декілька проектів. Зокрема, я був відповідальним за роботу Центру передового досвіду в Данії, де, до речі, мали можливість готуватися також і представники України.

Мої відносини з українською федерацією розпочалися приблизно два роки тому, можливо більше. Тоді ми разом починали роботу над декількома проектами, зокрема, програмою для шкіл, “Shuttle Time”. Далі ми мали захід для паралімпійців. Він був проведений в Києві за підтримки Федерації. Крок за кроком ми вибудували довірчі стосунки і тепер я тут.

Мені імпонує ідея Федерації, бачення розвитку бадмінтону. Саме тому я забажав взяти участь у новому проекті та вірю, що Україна має усі шанси на успіх.

- Про яку ідею йде мова? Що вас мотивувало прийняти пропозицію Федерації?

- Ідея Федерації бадмінтону досить зрозуміла. Вона полягає у тому, щоб створити єдину систему підготовки бадмінтоністів, яка дозволить досягати нашим спортсменам високих результатів.

Україна має серйозний потенціал. Є також накопичений досвід виступів наших спортсменів на міжнародному рівні.  Ми плануємо використати цей досвід та реалізувати потенціал країни.

Попереду на нас чекає ретельне планування, робота із графіками та створення команди гравців у партнерстві із клубами, які представлятимуть країну на міжнародному рівні.

- Для побудови будь якої системи потрібен час. Результати можуть прийти лише за декілька років. Якими є ваші персональні плани? Які цілі ви ставите перед собою?

- Коли я приймав пропозицію Федерації, я робив це, оскільки мені дійсно імпонувала ідея. Тепер ми маємо втілити її в життя. Якими є мої цілі? У короткостроковій перспективі – створити національну команду, групу гравців, які будуть представляти Україну на міжнародному рівні.

Наша довготермінова мета – медалі європейської та світової першостей, більше представників на  Олімпійських іграх. Проте, спершу ми дійсно маємо зібрати гравців, які стануть національною командою країни. Це ті гравці, які будуть тренуватися разом, жити, подорожувати, головне – розвиватися разом. Наголос саме на слові "разом".

- До нашого інтерв’ю, у приватній розмові із прес-секретарем Федерації бадмінтону, я дізнався, що найближчим часом буде відкрито окремий Центр підвищення бадмінтонної майстерності, який стане базою для тренувань національної команди. Це так?

- Вірно! Буде відкрито Національний центр підготовки, місце, де гравці національної команди, але не лише вони, будуть тренуватися разом під егідою Федерації.

Ми надіслали відокремленим підрозділам Федерації пропозицію долучитися до даної ініціатива. Усі охочі можуть подати заявку та запропонувати свої послуги щодо розміщення Національного центру.

Після того, як ми отримаємо усі заявки, ми виберемо кращу за заздалегідь встановленими критеріями.

- Про які критерії йде мова? В Україні є вже декілька центрів розвитку бадмінтону: Київ, Дніпро, Харків, Миколаїв… Як буде обрано кращу пропозицію?

- Перший критерій, як би це не звучало, це бажання працювати.. Ми хочемо знайти того, хто дійсно бажатиме мати Національний центр в себе в місті, в регіоні.

Другий критерій, звісно, наявність усієї необхідної інфраструктури. Корти, житло, наявність системи для забезпечення харчування спортсменів. Важливою є транспортна інфраструктура. Наявність аеропорту або можливість швидко до нього дістатися. Для молодих гравців буде також важливою буде наявність профільних освітніх закладів.

- Я розумію, що сьогодні ви певне більше сконцентровані на вивченні та дослідженні поточного стану речей, тому говорити про конкретику рано. Але, коли ви плануєте познайомити громадськість із детальним планом? Чи плануєте публічну презентацію? 

- Так, звичайно. Ми зробимо це у декілька кроків. Спочатку така презентація буде проведена для керівництва Федерації, потім вона стане публічною, доступною для всіх.

До речі, жодного секрету ми не маємо. Ми вже говоримо із багатьма людьми про новий проект. Громадськість дізнається про наші плани також із новин на нашому вебсайті, в соціальних мережах. Деталі обов’язково  будуть також презентовані гравцям та тренерам, клубам. Зараз важливо обрати місто та місце, що стане осередком для національної команди.

- Я майже впевнений, що після публікації даного інтерв’ю, ви отримаєте достатньо багато скептичних відгуків від представників українського бадмінтону. До прикладу, вам обов’язково будуть дорікати, що ми не маємо достатнього фінансування для реалізації ініціатив, що в нас не так і багато гравців, досвід яких вже можна використати… Як ви збираєтеся "працювати" із подібним скептицизмом? 

- Ми вже отримуємо порцію критики. Для нас – це не майбутнє, це сьогодення… Так, я отримую повідомлення, де люди кажуть "це неможливо", або "ні, це не спрацює", "в нас все по-іншому"…

Для усіх скептиків я кажу три речі.

Перше – якщо ви не почнете, ви ніколи не зможете закінчити.

Друге – це те, що Україна нічим не гірша або краща за інші країни. Усі мають схожі проблеми. В цьому Україна нічим не відрізняється від інших.

І третє – це те, що слід визнати, що іншого варіанту розвитку бадмінтону в України на сьогодні просто немає. Увесь світ обрав подібну модель. Якщо ми не зробимо це сьогодні, ми просто втрачатимемо час. Отже, люди мають вирішити, тренери, гравці, клуби, що вони хочуть робити і, чого хочуть досягти.

Чи може один клуб підготувати усіх спортсменів для Олімпійських ігор? Ні. Це може зробити лише Федерація разом із клубами. Допомога гравцеві в підготовці до Олімпійських ігор, Чемпіонату світу, Європи – це завдання Федерації.

Звичайно, я не маю ілюзій щодо швидких результатів. Проте, я впевнений, що вони прийдуть. Головне – це кожного дня виконувати свою роботу, йти крок за кроком, а результат прийде.

- Нещодавно Федерація бадмінтону почала пошук нового головного тренера збірної країни. Якими будуть ваші вимоги до кандидатів? У вакансії сказано, що ви розглядаєте заявки від іноземних фахівців. Можете будь-ласка розповісти більше про процес пошуку? Кому ви віддаєте перевагу – нашим спеціалістам чи іноземцям?

- Перше, що варто сказати – це те, що, як не дивно, але ми не отримали жодної заявки від українських фахівців. Ще раз підкреслюю – ніхто із українських тренерів не надіслав нам своє резюме.

Ми отримали (прим.: станом на 16 червня 2021) 55 заявок від представників майже усіх континентів, починаючи від Північної Америки, завершуючи країнами Океанії. Тому, відповідь на ваше запитання щодо наступного тренера дуже проста. Ним стане іноземець.

При цьому, ми зробили все, щоб процес був максимально публічним і зрозумілим для кандидатів. Так само, буде достатньо прозорим процес відбору. Для почату, ми відберемо 10 кращих заявок.

Із 10 кращих заявок будуть відібрані 3. Для трьох осіб буде організовано процес, який включатиме певне "домашнє завдання". Я сподіваюся, що ім’я кращого кандидата ви дізнаєтеся вже дуже скоро.

- Відсутність заявок від українських тренерів – це, на вашу думку, своєрідний бойкот від української тренерської спільноти, чи недовіра? У чому причина?

- Коли ми публікували вакансію, ми дали рівні можливості для всіх бажаючих. Звичайно, ми могли піти іншим шляхом – обрати когось з тих, кого ми добре знаємо, без жодного конкурсу. Але, я вважаю, що нам сьогодні важливо продемонструвати всім іще раз, що ми ставимо в пріоритет методологію, підхід. На чолі цього методу – компетенції, цінність компетенції.

Усі мають однакові можливості, гравці, тренери, функціонери, усі. Якщо людина демонструє компетенцію, шлях для неї відкритий.

Тренери з України вирішили не подавати заявку. Я не знаю чому. Але я дійсно сподіваюся, що наступного разу ми отримаємо 10, а можливо й більше, заявок від українських тренерів.

- Ви, певне, мали можливість обговорити нові зміни з лідерами українського бадмінтону. Які думки ви почули щодо нового проекту?

- Щодня я тримаю комунікацію із українськими тренерами. В першу чергу мова йде про наставників збірних U-15, 17, 19. Я  також маю багато діалогів із гравцями. Звісно, не з усіма, але із багатьма. Мені важлива реакція спільноти, гравців, оскільки бадмінтоністи будуть в центрі уваги нашої програми. Усе, про що вони говорять, думають, переживають важливо для нас. Це стосується також менеджерів та тренерів клубів, місцевих осередків Федерації.

Я відкритий до критики. Але прошу вас не думати, що ми отримуємо лише критику. Я маю багато позитивних відгуків і побажань. Слід розуміти, що певна обережність на початку – це завжди нормально. Ми на шляху до того, щоб вибудувати довіру.

- Цього разу ви в Україні 2 тижні. Як часто плануєте бути тут, в Києві? 

- Бути на місці, в Україні – дуже важливо. Цього разу я буду в країні 8 днів. Для початку відвідаю тренувальний табір по підготовці до ОІ-2020.

Якщо казати про наступний візит, то від відбудеться наприкінці липня, на початку серпня. Можливо, разом із командою ми поїдемо в Данію. Потім я буду в Україні в період підготовки юніорської збірної U-17 до чемпіонату Європи.

Як бачите, поки що я не маю жорсткого графіку. Я планую бути в країні часто і тримати постійний зв'язок із тренерами та командою.

- Чи хотіли б ви сказати декілька слів нашим читачам на завершення нашого інтерв’ю? Можливо, ми не обговорили щось важливе… 

- Я би хотів попросити наших читачів і не тільки довіряти команді Федерації бадмінтону України. Нам усім важливо працювати разом, щоб досягти результату. І зараз мова йде не тільки про медалі. Більше це стосується системи, команди. Якщо ми створимо команду, результати прийдуть.

І єдиний шлях створити команду – це працювати разом і довіряти усій команді Федерації, не тільки мені або головному тренеру. В минулому, ми мали проблеми. І це нормально. Ми не можемо змінити минуле, проте ми в силах змінити майбутнє. Я готовий присвятити цьому свій час, 2, 3 роки, скільки потрібно.

Рим не було збудовано за день!

- Київ також… Лука, дякую вам та бажаю вам і вашій команді успіху. Сподіюся, ми зустрінемося через рік, щоб обговорити перші результати вашої роботи.

Дякую і до зустрічі!

Максим Сидоренко, Чемпіон