Капітан збірної України з футзалу Євген Іваняк: Після програшу від сербів стало не по собі

Воротар і, водночас, капітан збірної України з футзалу Євген Іваняк в ексклюзивному інтерв’ю Чемпіону підбив підсумки чемпіонату Європи, розповів про причини вильоту українців у чвертьфіналі турніру та поділився очікуваннями від двохматчевої дуелі за вихід на чемпіонат світу у Колумбії проти словаків.

Нагадаємо, що збірна України залишила чемпіонат Європи на стадії 1/4 фіналу. Вирішальний гол від збірної Сербії підопічні Олександра Косенка пропустили за три десятих секунди до завершення матчу (у підсумку 1:2).

- Наскільки важко щось говорити після такої шокуючої поразки від Сербії?

- Звісно, неприємно, але життя продовжується.

- Вже вчетверте поспіль збірна України вилітає з чемпіонату Європи на стадії чвертьфіналу. Якщо проводити аналогію з футбольною збірною та її серією невдач у плей-офф (до осені минулого року), то можна назвати це явище прокляттям?

- Я думаю, це не прокляття. Треба дивитися на ситуацію глибше. Проаналізувавши результати, які були у Сербії та на попередніх чемпіонатах, розумію, що проблема у психології, яка не дозволяє нам зробити крок вперед. Я подивився матчі із сербами на останньому чемпіонаті Європи та з хорватами на ЧЄ-2012, і зрозумів, що у плані психології у нас є пробіл.

Коли ми стикаємося з високою відповідальністю та факторами впливу зі сторони, то "продавлюємося" і не показуємо той футзал, який потрібно. Можна наводити багато прикладів. Наприклад, у товариських матчах можемо здобувати позитивний результат і з Італією, і з Казахстаном. З останніми за рахунку 0:4 ми все ж знайшли у собі резерви, які дозволили вийти із дуже складного становища. Коли ж справа доходить до офіційних матчів, нам важче грати.

- Можливо, тут проблема у нестачі досвіду...

- Також думав над цим. У 2005 році було великою помилкою тодішнього керівництва на 95% відсотків змінити склад збірної України. Ті люди, які добивалися гідних результатів, пішли з команди, а вони мали б передати свій досвід молодому поколінню, повести його за собою й утворити хороший сплав. Молоді могли б переймати найкраще у старших партнерів, але так склалося, що наших елітних гравців вирішили не викликати у збірну через різні причини.

Ту команду, яка збиралася у 2006 році, можна назвати маленькою ватагою. Молоді, неотесані кидалися у бій і лише через кілька років здобували досвід, який треба передавати далі. Тим, хто тепер приходить у команду.

- Сербія розіграла гольову атаку за три секунди до завершення основного часу гри. Тоді не виникало думки, що овертайму не оминути?

- Так склалася ситуація, що після розіграшу стандарту ми не встигли правильно оцінити ситуацію й тактично грамотно переналаштуватися. Гравці застигли у напівпозиціях, і всі разом підвели один одного.

- Що відчули у момент, коли м’яч після удару Сімича залетів у ворота?

- Одразу ж поглянув на табло й зрозумів, що до кінця матчу залишається три десятих секунди. Стало дуже не по собі, і не думав ні про що. Таке враження, що стрибнув в ополонку.

- У півфіналі збірна Сербії поступилася Росії (2:3), а у матчі за третє місце програла Казахстану (2:5). Українська команда могла б виступити краще?

- На цю тему вже немає сенсу говорити. Єдине скажу, що збірна Сербії дуже сильно виглядала у матчі з Росією та мала непогані шанси на вихід у фінал.

- У заявках чотирьох збірних (Італії, Азербайджану, Іспанії та Росії), які брали участь у турнірі, були присутні бразильці. Вважаєте позитивним явищеи натуралізації, і чи потрібно Україні залучати бразильських гравців?

- На цю тему вже говорив з іншими хлопцями зі збірної та ставлюся до натуралізації загалом негативно, але є винятки. Наприклад, залучення до футбольної команди України Едмара мало об’єктивні причини. Він прожив тривалий період на території нашої держави, перейнявся культурою, вивчив мову, знайшов тут свою половинку та створив сім’ю. Тому Едмар мав повне право грати за збірну України.

Якщо будуть футзалісти зі схожою історією, то можна зробити виняток. Коли гравець грає за збірну у режимі "приїхав-поїхав", це не зовсім добре.

- Яка мета стояла перед збірною України напередодні чемпіонату Європи?

- Завданням було вийти у півфінал.

- Порівняно з попереднім чемпіонатом Європи у заявці української команди відбулося шість замін. Це стало одним із визначальних факторів вильоту в 1/4 фіналу?

- Кожен тренер сам вибирає, на кого розраховувати. Що стосується замін, то комусь не виходило, хтось був травмований. На жаль, Микола Білоцерківець отримав серйозну травму ще на старті українського чемпіонату й не поїхав на Євро. Він би сильно нам допоміг - це продемонстрував і відбірковий турнір (з вісьмома голами Білоцерківець став найкращим бомбардиром збірної України, - прим.). Нам не вистачило великого форварда, який може прийняти м’яч, перевести гру на чужу половину майданчика та власними зусиллями організувати гол. На жаль, ми це відчули.

Варто сказати, що у Миколи неймовірний потенціал, і він ще не розкрив його повністю.

- Наскільки змінився тренувальний процес після зміни тренера (Євгена Ривкіна замінив Олександр Косенко, - прим.)?

- Не став би порівнювати. Який тренувальний процес, які комбінації - вторинне. Найголовніше - результат.

- Хто, на Вашу думку, став найбільшим відкриттям чемпіонату Європи?

- Я мав можливість спостерігати та спілкуватися з багатьма людьми. Єдиним, хто мене справді здивував - це гравець збірної Сербії Сімич. У матчі з нами він відіграв на дуже сильному рівні і завдав чимало клопоту у штрафній зоні. Перед зустріччю із сербами ми розбирали гру всіх лідерів суперника і не відкидували Сіміча, але все ж на нього звернули трохи менше уваги.

- Теперішня збірна Іспанії справді найсильніша команда континенту?

- Вважаю, що ні. В іспанців є величезний резерв, і люди, які не поїхали на турнір, могли б сильно укріпити цю збірну. Іспанці найбільше відрізняються від інших тим, що знаходять правильні ходи у складних ситуаціях, і до того ж роблять це на високих швидкостях. Це пов’язано з тим, що в Іспанії сильний конкурентний чемпіонат. Також не треба забувати про фінансовий фактор - це одна із найголовніших сторін, аби була сильна збірна.

- До речі, у перерві матчу з іспанцями (груповий етап, 2-й тур, - прим.) Вас замінили. У чому причина?

- Причина проста. Ми не знали, як далі розгортатимуться події на турнірі, а Литвиненко дуже сильний воротар. Він повинен був вийти і відчути гру. Словом, ця заміна була запланованою.

- Стосовно фінансової складової. Асоціація матеріально мотивувала команду?

- Звичайно, мотивація була. Але, повірте, для футзалістів, які їдуть на чемпіонат Європи, це було не найголовніше. Ми дуже хотіли вийти у півфінал і підняти планку вище.

- На збірну чекає двоматчева дуель за вихід на Чемпіонат світу у Колумбії зі збірною Словаччини (22 березня - на виїзді, 12 квітня - вдома, - прим.). Що скажете про цього суперника?

- Нам випав найбільш непередбачуваний суперник. Словаччина - дуже багатогранна, але й нестабільна: один матч вони можуть провалити, а в іншому позитивно зіграти навіть з італійцями. Півтора року тому ми вже зустрічалися зі словаками (два товариські матчі, обидва Україна виграла з рахунками 2:1 і 7:1 відповідно, - прим.). У першій грі наша команда мала чимало проблем, адже суперник був тактично підкованим з арсеналом награних комбінацій зі стандартів. Щоб пройти Словаччину, треба максимально підготуватися.

- У якому місті збірна України повинна провести домашній матч зі словаками?

- Хотів би грати там, де буде заповнений зал, а вболівальники несамовито підтримуватимуть команду, як це робили фанати у Сербії. Це краще, ніж грати у тиші при порожніх трибунах. У якому місті гратимемо, вже не я вирішую.