Інша велогонка в Україні
Столична щорічна велогонка у Києві, яка традиційно проводилася в останні вихідні травня, була важливою подією, зазначеною у календарі радянської епохи. Тисячі людей шикувалися вздовж вулиці Хрещатик, щоб подивитися, як пролітає різнокольоровий пелотон, який фінішував на Бессарабській площі.
Серед учасників велоперегонів 1960-х років був звичайний молодий чоловік на ім'я Борис Башенко. Незважаючи на неприйняття Радянським Союзом міжнародної популярності своїх спортсменів, Башенко часто брав участь у широко висвітлюванних у ЗМІ міжнародних гонках. І після завершення активної спортивної кар'єри не залишив улюблену справу, а вирішив просувати сам цей виду спорту. Він став першим міжнародним комісаром від СРСР у Міжнародному союзі велосипедистів (UCI) та завершив свою видатну кар'єру у якості першого генерального секретаря Національного олімпійського комітету своєї вже незалежної країни - України.
У буремні роки після падіння комунізму любов українців до велосипедів почала слабшати. Економічні труднощі та більш суттєві пріоритети призвели до спаду в організації проведення велогонок. Але сім років тому син покійного Бориса, Олександр Башенко, поставив перед собою завдання - відродити колись улюблені у Києві змагання. Підтягнувши ресурси з власної девелоперської компанії, і з труднощами заручившись підтримкою місцевих політиків, національних спонсорів і спортсменів з усієї Європи, пан Башенко дав велогонці нове життя. Одноденна велогонка, яка проходить під новою назвою Race Horizon Park, на дистанції 160 кілометрів протягом трьох днів, тепер може похвалитися престижною акредитацією UCI, й у цьому році очікує спортсменів з 15 країн, які поміряються силами наприкінці травня (30-31 травня та 1 червня).
Але, незважаючи на зусилля, витрачені на організацію щорічної велогонки на честь пам'яті батька, пан Башенко зіткнувся з несподіваною перешкодою: "російською пропагандою про нібито цивільними заворушеннями сьогодні у Києві", як повідомив пан Башенко електронною поштою. Оскільки Москва анексувала Крим, а російські війська продовжують стягуватися до східних кордонів України, команда Race Horizon Park почала отримувати телефонні дзвінки від схвильованих велосипедних команд з питаннями про передбачувані проблеми у столиці.
Невелика команда українських велосипедних ентузіастів пана Башенко намагається не звертати уваги на десятки огидних новин, випущених контрольованими Кремлем ЗМІ, у яких Україну зображують зломленою, розділеною країною, де панує беззаконня. Пропагандистські напади покликані вплинути на майбутні президентські вибори в Україні, а також на думку міжнародних урядів. Велогонка, організована Башенком, може привести до непередбачуваного ефекту - українці можуть згуртуватися навколо ідеї здорового, мирного дозвілля.
"Унікальність велоспорту у тому, що будь-яка людина будь-якого віку може займатися спортом протягом усього року", - говорить Башенко. Хоча українці, як і раніше, досить бідні за західними стандартами. Для більшості лижний відпочинок і морські прогулянки поки є чимось недосяжним, - вони можуть дозволити собі велосипеди, і на сьогоднішній день купують близько мільйона велосипедів щорічно.
"Народ України робить все можливе, щоб стати більш активними у сфері спорту і фізичних вправ, - додає пан Башенко. - Тому велосипед є найбільш доступним та улюбленим засобом для занять спортом. Велоспорт є майбутнім цієї країни".
З таким баченням погоджується і Ярослав Попович, нині найвідоміший велосипедист України. Задовго до того, як він став учасником престижних велогонок Джиро д'Італія та Тур де Франс, він згадав своє дитинство, бідність того часу та високу стіну між багатим світом. В інтерв'ю електронною поштою він згадує: "це ніби повторюється сьогодні", коли "ми почали усвідомлювати, що, крім гонок у наших дворах, існували чудові змагання по всьому світу".
Він згадує, як дивився міжнародні змагання, записані на відеокасетах, які брат одного з гонщиків команди привозив з Італії. "Навіть у моїх найзаповітніших мріях, - пише Попович, - я не міг уявити, що в один прекрасний день отримаю можливість жити так, як "ці" люди".
Також, як і Башенко, Попович побоюється, що загрози зриву такого змагання як велогонка Race Horizon Park можуть розбити надії молоді. У жодного не виникає гірких почуттів щодо Росії, проте вони обидва вважають, що будь-яке порушення або зменшення масштабу змагань означатиме повернення до того, яким був спорт в Україні зовсім нещодавно, на задоволення Москви.
У 1986 році, наприклад, коли радянська влада намагалися впоратися з Чорнобильською катастрофою, Михайло Горбачов провів у День 1 травня велогонку Києва, як зазвичай. Місце вибуху перебувало всього в 90 милях від Києва, однак про це нікому не повідомили. У 2011 році у своєму нарисі, опублікованому в National Review, співзасновник американо-українського Фонду Роберт Макконнелл відзначає, що, хоча еліта комуністичної партії явно була відсутня на трибунах, спортсмени та вболівальники продовжували скандувати: "Фізичні вправи та глибокі вдихи - все ж краще, ніж дихати радіацією".
Цього року, звичайно, Кремль сильно зацікавлений у тому, щоб зірвати велогонку у Києві. Але на радість киян, розповіді Владіміра Путіна про погані новини будуть тільки сприяти зміцненню міжнародної підтримки велогонки Race Horizon Park. Башенко каже, що очікує "як мінімум 150 тисяч осіб", які прийдуть, щоб підтримати спортсменів під час гонки.
Західні уряди продовжують озвучувати попередження щодо пересування в Україні. Однак іноземні спортсмени досі виявляють справжню стійкість. "Ми хочемо показати людям, що живуть у Німеччині, що Київ й Україна сильно відрізняються від того, як їх показують у новинах", - говорить прес-секретар німецької команди Bike Aid-Ride for Help. Також Крістоф Спрінгер з австрійської команди Vorarlberg сказав: "Я думаю, що ЗМІ, які ми читаємо та чуємо [щодо України] не завжди точні, а й суб'єктивні".
Українські велогонщики зі свого боку готові вітати іноземних суперників. Юрій Метлушенко, який наразі займає перше місце в індивідуальному рейтингу UCI Кубку Азії та є попереднім переможцем велогонки Race Horizon Park 2011, заявив електронною поштою, що "велогонка у Києві є свого роду "голубом миру" у велоспорті. Олімпійські ігри проходять незалежно від воєн, і ця гонка, у символічному сенсі, свідчить про мирне врегулювання ситуації в Україні".
Якщо все піде за планом , гонка цього року стане гонкою, за якою Ярослав Попович спостерігав, коли був школярем. Вона буде флагманом усіх травневих подій, пройде у повному масштабі та всій красі, за підтримки й участі таких ентузіастів і послідовників велоспорту, як Борис Башенко. Вона стане маяком подій в Україні, цієї молодої та гордої країни.
Пан Ніколл (Nicoll) - британський письменник і журналіст, двічі був включений у короткий список претендентів на отримання Меморіальної премії Шива Найпола.