Галина Пундик: "Нам вдається бути на висоті, тому що ми справді команда"

Нещодавно у Будапешті жіноча збірна України з фехтування на шаблях здобула золото чемпіонату світу в команді. Нагадаємо, що наші саблістки є чинними олімпійськими чемпіонками (в Лондоні комплект медалей у цій дисципліні не розігрувався), однак з тієї команди зразка Ігор у Пекіні в нинішньому складі залишилися лише Ольга Харлан та Галина Пундик. Галя розповіла "Чемпіону" про шлях до командного золота світової першості, та свої індивідуальні здобутки.

- Вітаємо Вас, Галино! Поділіться емоціями від перемоги на чемпіонаті світу в команді - що для Вас особисто означає цей тріумф?

- Дякую! Зізнатися, моїх емоцій вистачить на всіх нас! Це дуже довгоочікувана перемога - на шляху до неї ми багато працювали, багато переживань було вкладено в підготовку. Ну і, звичайно ж, у фінальні змагання!

- Якщо порівнювати цю команду з тією, яка тріумфувала на Олімпіаді в Пекіні у 2008-му, - яка з них сильніша?

- Я не можу порівнювати цю і ту команди. Єдине можу сказати, що кожна українська шаблістка, котра потрапила на чемпіонат світу, була готова і гідна битися за золото! (нагадаємо, що олімпійськими чемпіонками Пекіна в командній шаблі є Ольга Харлан, Галина Пундик, Олена Хомрова та Ольга Жовнір. А на чемпіонаті світу-2013 замість двох останніх виступили Аліна Комащук та Олена Вороніна - авт.)

- Що не вийшло в особистому заліку?

- У поєдинкові за вихід до чвертьфіналу чемпіонату світу я поступилася полячці Александрі Соті з рахунком 12:15. Чому так сталося? Я втратила момент наприкінці бою, а суперниця цим добре скористалася.

- Поділіться секретом успіху українських шаблісток: за рахунок чого команді вдається стільки часу залишатися на лідируючих позиціях у світі?

- Гадаю, нам вдається бути на висоті, тому що ми справді команда. Ми вчимося цьому на численних зборах і змаганнях, допомагаємо один одному, підтримуємо, намагаємося зрозуміти, разом розважаємося і разом сумуємо. Це нас гуртує в найтяжчі, відповідальні моменти, і ми горою стоїмо один за одного!

- Чи можна назвати бронзу на Універсіаді в Казані найвагомішим Вашим досягненням в особистих заліках? І взагалі, що для Вас означає ця нагорода?

- Цього року - так, бронза на Універсіаді є моїм найкращим особистим результатом. Але все ж таки той факт, що я два рази була третьою на чемпіонатах Європи, куди важливіший для мене. Та й на Універсіаді в Таїланді у 2007-му я здобула срібло, це теж трохи серйозніше досягнення, ніж бронза у Казані. Попри це, казанська медаль для мене так само важлива, адже у сутичці за потрапляння в чвертьфінал я здолала росіянку, якій поступилася двома тижнями раніше на Європі з рахунком 15:14. Тож, цей реванш дещо підняв мені бойовий.

- Чому свого часу Ви обрали саме фехтування?

- Батьки надали нам з братом (Дмитро Пундик - бронзовий призер чемпіонату Європи в командній шаблі - авт.) можливість обирати для себе вид спорту. Про те, що ми можемо не займатися нічим, мови взагалі не було. Ми прийшли на фехтування - сподобався тренер, атмосфера в залі, поставлені цілі і завдання. Тож, нас з Дмитром це захопило!

- Ким би могла стати Галина Пундик, якби не фехтування?

- Я досі задаю собі це питання, і відповіді наразі не знаходжу. Чи є в мене хобі? Так - фехтування! Мені просто пощастило перетворити своє хобі на професію.