Федотенко про хокей та політичну ситуацію в Україні

Руслан Федотенко – cправді унікальний і талановитий український спортсмен. Унікальний тому, що, народившись у державі, де хокей перебуває у жахливому стані, зумів стати першим українським чемпіоном у найсильнішій хокейній лізі світу - НХЛ. А те, що він талановитий, гадаю, доводити не потрібно нікому.
На жаль, у 2004 році чемпіонат НХЛ може не розпочатися, а Руслан, відповідно, не матиме нагоди потішити українських уболівальників своїми новими звитягами.

Нагадаємо, що причиною локауту є нова умова керівництва НХЛ, згідно з якою в усіх клубах ліги вводили так зване обмеження заробітної плати. До цього кроку чиновників спонукали останні аудиторські перевірки, які виявили збитки в чемпіонаті-2002/03 на суму 273 млн. дол. США. Статистика свідчить: левову частку (приблизно 76%) бюджету клубів становлять контрактні виплати хокеїстам. Таким чином чиновники мали намір жорстко прив’язати розмір зарплатного фонду гравців до суми бюджетних надходжень. Цілком природно, що NHLPA категорично проти таких нововведень і відмовився підписувати договір на “кабальних”, на його думку, умовах. Не маючи впевненості у завтрашньому дні, все більше гравців з НХЛ перебираються в Європу.
Про локаут, ймовірне повернення в Європу та про інше “Газета” поцікавилася в самого Руслана Федотенка. Останні події в Україні спрямовують усі розмови в політичне русло. Не стала винятком і бесіда з українським хокеїстом.

«Президентом має бути обранець народу, а не ставленик певної групи людей”

- Я дуже здивований тими подіями, які нині відбуваються в Україні – зауважив Руслан Федотенко. – Наскільки мені відомо, президентські вибори відбулися з кричущими порушеннями. Щиро кажучи, не знаю багатьох речей, тому утримуюся від звинувачень на чиюсь адресу. Можу лише сказати, що підтримую український народ.

- Як в американських ЗМІ висвітлюють ситуацію в Україні?

- У засобах масової інформації зазначають, що в Україні відбувається революція. Тут не вірять у чесність виборів і стверджують, що народові намагалися нав’язати певного президента. На жаль, американські журналісти приділяють Україні вкрай мало уваги.

- Подейкують, що на російських каналах, які транслюють у США, розповідають про голод у Західній Україні?

- На жаль, у мене немає змоги дивитися російське телебачення. А про голод у Західній Україні чую вперше.

- Ваш батько в розмові з кореспондентом “Газети” повідомив, що агітуватиме вас приїхати в Київ і підтримати Віктора Ющенка...

- Так, тато телефонував до мене і запитував, чи не можу підтримати Віктора Ющенка в Києві. Але наразі не можу нічого планувати наперед, позаяк чекаю на врегулювання локауту. Якщо все владнається, то відразу розпочнуться матчі НХЛ і муситиму виконувати свою роботу. Ми всі зараз в очікуванні розв’язки конфлікту. Тому вилетіти в Київ не можу. Сподіваюся, що політична ситуація в Україні поліпшиться, і найближчим часом спаде напруження. Думаю, потрібно влаштувати перевибори, які проходитимуть під контролем якомога більшої кількості спостерігачів.

Мені важко уявити картину подій в Україні, оскільки поїхав із батьківщини ще шість років тому. Влітку деякий час гостював в Україні. Але цього виявилося замало, щоб побачити всі зміни та з’ясувати для себе, який кандидат буде найкращим президентом. Я навіть не знаю передвиборних програм претендентів на найвищий пост у державі. Американські журналісти стверджують, що Ющенко прагне відмежуватися від Росії та інтегруватися на Захід. Натомість Янукович хоче бути ближчим до Росії. Ось і все, що мені про них відомо. Переконаний, що президентом має бути обранець народу, а не ставленик певної групи людей. Громадяни самі розуміють, за кого голосувати. Якщо вони виберуть Януковича, то він і повинен бути президентом, а якщо оберуть Ющенка, то ніхто не має права займатися фальсифікацією та перешкоджати народному обранцеві керувати державою.

“Власникам клубів потрібні гравці, а нам потрібні власники”

- Наскільки ймовірно те, що локаут врегулюється і найближчим часом стартує регулярний чемпіонат НХЛ?

- У грудні вже буде точно відомо, коли розпочнемо грати. Нині власники клубів не хочуть іти на жодні поступки. Вони висунули свої умови, які є неприйнятними для хокеїстів, і не бажають шукати компромісу. Гравці намагаються йти на поступки, пропонують зменшити собі зарплатню. Але власники команд не хочуть нікого слухати і навіть не провадять переговорів. Хокеїсти згідні продовжувати грати на таких самих умовах, як у попередньому сезоні. Але власники стверджують, що в нас надто висока зарплата. Крім того, вони планують запровадити абсолютно нову схему стосунків між нами і ними, яка для нас є неприйнятною. Гравці згідні отримувати платню, нижчу на 5% і роблять усе, щоб допомогти хокею. Але власники вимагають виконання всіх їхніх вимог. Тому надалі триває локаут.

- Чи може статися так, що НХЛ узагалі не розпочнеться?

- Ні, такого не буде, НХЛ обов’язково стартує. Мій прогноз: якщо матчі НХЛ не розпочнуться через місяць чи два, то він стартуватиме наступного року у грудні, або в січні. Власникам клубів потрібні гравці, а нам потрібні власники. В американський хокей вкладено величезні кошти. А якщо цієї гри не буде, то бізнесмени зазнають значних збитків. Тому переконаний, що НХЛ усе-таки розпочнеться.

- Профспілка гравців розраховувала на підтримку вболівальників. Але шанувальники хокею розділилися на тих, хто солідарний із вами, та тих, хто ні. Як гадаєте, в чому причина такої розбіжності поглядів американців на локаут?
- Ви маєте рацію щодо розбіжності поглядів. Річ у тім, що пересічному вболівальнику важко розібратися, хто правий у цій ситуації, а хто ні. Власники клубів стверджують, що вони втрачають великі кошти. Ніхто не знає, як вони ведуть свій бізнес і чи зазнають збитків. Дехто вірить їм, а хтось став на бік гравців.

Зауважу, що не всі керівники одностайні, дехто з них готовий піти на наші умови. Але багато хто не хоче поступатися.

- А яку позицію займає власник вашого клубу?

- Я не впевнений, але подейкують, що керівництво моєї команди хоче змінити все для того, щоб мати більше грошей. Власники й так мають прибутки, але в разі змін, які вони пропагують, ці прибутки зростуть учетверо-вп’ятеро. Вони стверджують, що знизять ціни на квитки. Але такого не станеться, і власники отримуватимуть більші прибутки. Їх ніхто не змушує платити гравцеві по 10 мільйонів. Але вони самі цього хочуть, поза як запрошують хокеїстів та обіцяють високу платню. Себто це не наша провина, що власники пропонують такі контракти. Звісно, не всі грають за астрономічні гроші, дехто отримує набагато скромнішу плату. Донедавна клуб оплачував нам страхування, пенсійне забезпечення та інші соціальні виплати. Тепер вони відмовляються робити це. А це означає, що, отримавши травму, гравець опиниться на вулиці без жодної копійки в кишені. Ми вважаємо, що так неправильно. Хокеїсти згуртувалися і відстоюють свої права. Роблять це не лише задля власних інтересів, а й заради своїх дітей і тих, хто гратиме після них.

- Подейкують, що локаут свідчить про занепад у США інтересу глядачів до хокею, який у популярності нині поступається навіть європейському футболу?

- Я не думаю, що європейський футбол популярніший за хокей. Чесно кажучи, телебачення почало дещо частіше демонструвати футбол, відкрили багато нових секцій цього виду спорту. Футбол набирає обертів, але він ще не обігнав хокей за популярністю.

- Ви не плануєте продовжити кар’єру в Європі?

- До мене надійшло декілька пропозицій від російських клубів. Але вирішив зачекати деякий час, аби подивитися, як розвиватиметься ситуація з локаутом. Якщо в грудні чи січні вони закриють сезон, то поїду в Росію.

- Локаут якось позначиться на результатах збірної США на міжнародній арені?

- Сезон не розпочався лише в НХЛ, а інші ліги продовжують проводити змагання. Коледжі, фарм-клуби надалі грають у хокей. Усе залежить від того, хто виступатиме у складі збірної США. Багато хокеїстів з НХЛ грають у Європі – у Швеції, Фінляндії, Росії. Можливо, локаут і позначиться на збірній США. Але наразі важко говорити про це.

- А як ви підтримуєте ігрову форму?
- Усіма можливими способами (сміється). П’ять разів на тиждень тренуюся з юніорською командою, в якій грав до того, як потрапив у Філадельфію. Безумовно, хотілося б грати. Але оскільки такої змоги немає, то доводиться лише підтримувати форму.

“Слід підтримувати своїх уболівальників і приділяти їм певну увагу”

- Мабуть, уже стихла ейфорія з приводу перемоги “Тампи” в чемпіонаті НХЛ. Як впливає цей тріумф на ваше життя тепер?

- Мене часто впізнають на вулиці. Ще рік тому Тампу вважали не хокейним містом. А нині, переконаний, містечко переживає хокейний бум. Вони не можуть дочекатися початку матчів НХЛ. Куди не піду, всюди впізнають.

- Це вас не втомлює?

- Уже дещо звик. Не можу сказати, що популярність мене втомлює. Слід підтримувати своїх уболівальників і приділяти їм певну увагу. Мені не важко роздавати їм автографи. Навіть навпаки, приємно, що мене пізнають на вулиці та що багато людей підтримує нас.

- Що ви можете сказати про перспективу розвитку українського хокею?

- Україна – доволі велика держава, яка має шанс вивести хокей на високий рівень, позаяк тут є таланти. Однак не вистачає підтримки держави, яка мала б побудувати катки та створити свою лігу. Необхідно збільшити кількість клубів і підтримувати дитячий хокей. Тоді більше гравців виходитиме на міжнародний рівень. Пригадую свої дитячі роки. Тоді грати в хокей приходило багато дітвори. А нині цим видом спорту цікавляться набагато менше. Так сталося через те, що на це не виділяють коштів. Раніше ми їздили по всій країні. А нині діти не мають такої змоги. В Києві раніше було3-4 команди. А скільки їх зараз?.. Буде державна підтримка - буде в Україні хокей і мої співвітчизники вийдуть на високий міжнародний рівень.

- Наявність однієї професійної команди можна розцінювати як останній крок до “смерті” цього виду спорту в нашій державі?

- Дуже боляче чути такі слова. У роки мого дитинства все було інакше. Було більше охочих займатися хокеєм, і рівень був набагато вищим, аніж тепер. Сподіваюся, що після обрання нового президента в Україні щось зміниться і в цьому питанні.

“Розмовляю лише англійською”

- Руслане, як ви познайомилися зі своєю дружиною?

- Шість років тому грав за юніорів "Су-Сіті". Після одного з тренувань нас “звели” спільні знайомі. В хокейній школі займалися її діти від першого шлюбу. Ми з Деббі почали зустрічатися, телефонувати один одному, ходити в ресторани тощо. А згодом - усе інше... Через три роки одружилися.
- Як звати дітей? Скільки їм років?

- Кайлу - 18, Дереку - 14, Ларкіну - 13. Усі займаються хокеєм, усі нападники, як і я.

- Чиє в них прізвище?

- Рідного батька - Джекобсона. А дружина взяла моє. Спершу вона ледве вимовляла його, а згодом призвичаїлася.

- Після стількох років перебування у США помічаєте за собою якісь зміни?

- Подорослішав. Розмовляю лише англійською. Під час відвідин України було важко говорити навіть російською та українською, позаяк за океаном не користуюся цими мовами.

- У США деякий час ви навчалися в коледжі та водночас грали...

- Я хотів продовжити навчання, але не вдалося. За правилами студентської ліги, той, хто уклав контракт із професійним клубом, не має права виступати за університетську команду.

- Як ви наважилися в 16 років покинути батьківщину?

- Я закінчив середню школу, де займався в спеціалізованому класі для юних хокеїстів. Трохи грав за основний склад київського "Сокола", виступав за фарм-клуб школи вищої спортивної майстерності (ШВСМ) у Східно-Європейській хокейній лізі. Рівень українського чемпіонату був не високим, тому залишитися вдома не міг. Мій агент сказав, що є кращий варіант - поїхати у Фінляндію. І я наважився... Звідти потрапив у Канаду, провів там рік, потім перейшов в юніорську лігу США.

Мабуть, якось проявив себе, оскільки керівники "Філадельфії Флайєрз" запросили мене в літній табір. Півроку грав за фарм-клуб. А згодом почав виступати за основний склад.