Федотенко: на Батьківщину з Кубком Стенлі
Навздогін за головним трофеєм футбольної Ліги чемпіонів, який Україні презентував форвард італійського "Мілана" Андрій Шевченко, Київ дочекався ще й найголовнішої нагороди світового хокею – Кубка Стенлі. Його до міста свого дитинства привіз Руслан Федотенко – нападник, якому "Тампа Бей Лайтнінг" завдячує своєю доволі непередбачуваною, і відтак ще більш дорогоцінною перемогою у найсильнішій лізі планети НХЛ.
Тож не дивно, що Федотенко, ввійшовши зі своєю дружиною Деббі до конференц-холу Київської міської держадміністрації, викликав хвилю щирих та гучних аплодисментів усіх присутніх.
"Щастя, коли батьки горді своїми дітьми – синами та дочками", - такими словами розпочав прес-конференцію столичний мер Олександр Омельченко. - Нам приємно те, що у такій чудовій та вихованій сім'ї, як Федотенки, народився такий син, як Руслан. Коли я познайомився з чарівною пані Деббі, вона погодилася зі мною, що таких мужніх, симпатичних чоловіків може народити саме українська земля. В стінах київської мерії відбулося свято привітання, взаємної поваги. Визначально, що найдорогоцінніший приз світового хокею сьогодні завітав і до нас.
Мені приємно виконати доручення колегії Київської держадміністрації і нагородити Руслана вищою нагородою нашої столиці – почесним знаком Пошани. До нього додаємо іменний годинник від мене та квіти".
На цьому поздоровлення для нашого хокейного звитяжця не закінчилися. Федотенка було нагороджено ще й званням заслуженого майстра спорту України, і цю відзнаку форвард отримав від голови Держкомспорту нашої країни Миколи Костенка.
Прийнявши вітання, винуватець такого ажіотажу щиро подякував за такий прийом:
" Велике спасибі за такий теплий прийом та вітання, нагороди...У мене не вистачає слів, щоб висловити все те, що я відчуваю. Звісно, хотілося привезти Кубок Стенлі до Києва і продемонструвати його усім киянам, українцям, поділитися з ними своєю радістю, сказати їм велике "дякую".
Звичайно, для мне дуже престижно виступати і за збірну України. Я завжди хотів би грати під її прапорами. Сподіваюся, у майбутньому, якщо мене запросять до неї і відпустить клуб, я з радістю та гордістю захищатиму кольори моєї країни.
Я завжди казав: коли був маленький, мало що знав про Кубок Стенлі. Потім, виступаючи за кордоном, дізнався більше, захотілося пограти ще й у найсильнішому чемпіонаті, а потім і перемогти у ній... В мене є ще одна мрія – золото Олімпіади у складі збірної України, вона котується для мене на такому ж високому рівні, як і приз НХЛ, якщо й не більше.
Що запам'яталося найбільше? Звичайно, останні секунди вирішального матчу, підняття Кубка над головою...цього ніколи не забудеш...