Джиро та суворі реалії українського велоспорту
8 травня стартував перший гранд-тур професійного велоспорту — супербагатоденка Джиро д’Італія-2025. В заявках 23 команд — жодного українця.
Лишається тільки ностальгувати за часами, коли з українців на Джиро можна було скласти повноцінну команду. Наприклад, трохи більше 20 років тому, в Джиро-2004, взяли участь 9(!) українців. І виступили вони достатньо потужно. Сергій Гончар посів 2 місце в генеральній класифікації, Ярослав Попович прийшов до фінішу п’ятим (але під час перегонів навіть встиг приміряти на себе рожеву майку лідера загального заліку).
У решти результати були скромніші, але в командній роботі їх допомога була б вагомою — Кирило Поспєєв фінішував 41-м, Володимир Білека — 49-м, чоловік президентки Федерації легкої атлетики України та чинної народної депутатки Ольги Саладухи Денис Костюк — 59-м, Володимир Дума — 64-м, Сергій Авдєєв — 85-м, Володимир Густов — 102-м, Максим Руденко — 132-м.
За рік до цього, на Джиро-2003, Попович посів 3 місце, а в Гончара були 5 перемог на етапах у різні роки. На той час у професійних італійських велокомандах виступало по 10-15 українців.
З роками результати в українських велопрофі ставали дедалі гіршими. Цю тенденцію можна простежити по нашому представництву на Джиро. У 2013 році на старт супербагатоденки вийшов лише досвідчений Попович, а наступний українець змагався в італійському гранд-турі тільки через 7 років (Марк Падун посів 70 місце).
Останнім українцем у заявці на Джиро був Андрій Пономар, який посів 117-те місце на італійській супербагатоденці три роки тому. Всю глибину падіння українського велоспорту зараз навіть важко уявити.
Максим Розенко, Чемпіон