Доброго вечора, ми з України! або як група підтримки ReD Foxed зламала світовий баскетбол

Що об’єднує Франкліна Делано Рузвельта, Дуайта Ейзенхауера, Рональда Рейгана і Джорджа Буша-молодшого, окрім того, що усі вони були президентами США? Якщо не в темі, то ніколи не здогадаєтесь. Ці четверо майбутних господарів Овального кабінету в юності... виступали в групах підтримки. Тобто – були чирлідерами.

Щоб ви розуміли, спершу чирлідинг взагалі був прерогативою чоловіків: від свого зародження наприкінці ХІХ століття до 40-х років двадцятого. І лише після Другої світової дівчата поступово “захопили” світ чирлідингу.

Відтоді групи підтримки конкретно так еволюціонували: від дудок з барабанами та несамовитого “Давай-давай” – до справжніх ексклюзивних хореографічних постановок зі складними акробатичними й гімнастичними елементами. З часом з’явився навіть окремий самостійний вид спорту зі своїми правилами і нормативами. Та все ж саме шоу-складова – це те, за що ми любимо чирлідинг.

У “капіталістичній” Америці комерційну привабливість чирлідингу усвідомили дуже швидко. У кабінетах телекомпаній тоді відбувалися приблизно такі ситуації: “Бос, ми помітили, що у паузах футбольних матчів аудиторія лише зростає, причому, і жіноча, і чоловіча” – “А що ж ми там показуємо? Групи підтримки? Значить, потрібно їх показувати більше!”.

І не лише на американському футболі чи баскетболі. Дійшло до того, що професійні команди запрошували виступати на борту ядерних ракетних крейсерів. І, звісно, транслювали це по телевізору.

У зашкарублій Європі значно довше приходили до розуміння, що спорт, це не тільки піт-кров-біль, але й шоу. Щоб продати квитки чи права на трансляцію – потрібно робити картинку. І склалося так, що посприяли остаточному просвітлінню в головах функціонерів – українки: київська команда підтримки ReD Foxes.

Перші кроки

Їхня історія почалася 21 рік тому.

“За цей час ніби й пройшли стільки, що на два житті вистачить, – каже засновниця команди Олена Рожкова, – 9 Євробаскетів, 3 Олімпіади. А наче тільки очима кліпнули – і вже немовля доросле, святкує повноліття. У батьків завжди так”.

“Пологи” приймали у київському Палаці спорту: дебютувала команда на матчі БК “Київ” у Північно-Європейській баскетбольній лізі. Її заснував зірковий литовський баскетболіст Шарунас Марчульоніс. Він провів майже 10 років в NBA, найсильнішій лізі світу. І спробував перенести американський досвід успішного і з комерційної, і зі спортивної точки зору турніру на європейський паркет.

До змагань почали ставитися як до ентертейменту. За регламентом ліги, мали бути передбачені телетрансляції, рекламні тайм-аут, у кожної команди мав бути талісман і, звісно, як вишенька на торті, - група підтримки.

Перший склад колективу, який швидко став найкращим, збирали буквально на вулиці.

“Це зараз все просто: у всіх є доступ до інтернету, люди обмінюються інформацією. тебе самі знаходять. У 2001-му все було не так, – пригадує Олена Рожкова. – Я реально стояла біля метро на Хрещатику – видивлялася високих довгоногих красунь. Або роздивлялася на пляжі: якщо ікри накачані, то, теоретично, могла займатися хореографією чи балетом”.

З одного боку, була мета створити команду, якій ще не було аналогів, з іншого – потреба самореалізації. На той час, каже Олена, для танцівниць вибір був небагатий – або в оперний театр, або в нічний клуб.

“Не було проміжних варіантів реалізації, – розповідає вона, – а я хотіла танцювати. До того ж мій зріст – метр сімдесят п’ять – у танцювальних трупах не вітався, дівчата, як правило, 1.55-1.60м зросту. А на баскетболі, серед високих атлетів, саме те. Тому в першому наборі ми набирали дівчат зі зростом плюс-мінус чотири сантиметри від мене”.

“Виношували” дитя усього місяць. За цей час вдалося практично нереальне: зібрати дівчат, пошити костюми, придумати номери, відрепетирувати танці. Хай не все пішло, як по маслу, та результату було досягнуто.

“У нас було три балерини в команді на першому виступі – і в якийсь момент вони просто побігли в інший бік. Тренувалися-тренувалися... А ти стоїш на майданчику і нічого не можеш вдіяти, - розказує Олена Рожкова. – Було складно, але зрештою – все склалося успішно. Мені тоді здавалося: от зараз трішки треба напружитися, а вже потім все саме поїде – і я відпочину. Ось це “потім” триває до цих пір”.

Школа життя або чому не висихали костюми

Дорослішати довелося швидко: ніякого дитячого садочка, одразу школа; і щоб життя не видавалося малиною, щодня – контрольна робота!

“Виступали буквально безперервно. Уявіть собі графік: субота і неділя – київський “Меридіан”, чемпіонат України, в понеділок о восьмій вже відлітаємо, щоб у вівторок виступати вже в Єкатеринбургу, в середу – вже в Москві, в четвер – у Дніпропетровську на змаганнях СтронгМенів, а в п’ятницю – вилітаємо на турнір зірок у Грецію. У нас, без жартів, багаж ставав важчим від поту – бо не висихали костюми!”.

Першим великим успіхом Олена Рожкова називає виступ на міжнародному турнірі у Вільнюсі у 2002-му: переповнений палац спорту плескав в долоні на кожен такт українського танця. Наступного року ReD Foxes виграли конкурс груп підтримки Євроліги – за явної переваги. Дівчата буквально вистрілили – і на них посипалися пропозиції. Зокрема, і від організаторів Євробаскету: функціонери нарешті вирішили скористатися досвідом популярних комерційних ліг.

Дебютним став чемпіонат Європи-2003 у Стокгольмі (Швеція). Там, на одному з матчів, стався унікальний випадок: глядачі почали вимагати тайм-аут, щоб іще раз станцювати з ReD Foxes! Про це написали європейські спортивні газети, і навіть представники NBA, яких традиційно багато приїжджає на Євробаскет, визнали: українська команда створила унікальний неповторний стиль.

“Ми робили не просто танці, а “танці, що говорять”. Це спеціальні постановки для кожної країни, на матчі якої виступали. Скажімо, якщо грали Італія проти Іспанії, то для кожної з них ми готували ексклюзивний національний танок – і вболівальники на трибунах могли через нього легко ідентифікувати свою країну. Це реально додає енергетики змаганням, виводить їх на якісно новий рівень”.

Перші на Олімпіаді

І тоді заговорили про Олімпіаду – атестат зрілості для будь-якого спортсмена. Не всі вірили, але саме українські дівчата, після жорсткого відбору, стали першими в історії чирлідерками, які вийшли на паркет олімпійського баскетбольного турніру. Дивлячись на їхні виступи, зачухали підборіддя навіть суперконсервативні чиновники з МОК: і якщо в Афінах чирлідинг був представлений лише у двох видах спорту, то в Пекіні-2008 – вже у восьми, а в Лондоні-2012 – майже у всіх видах програми.

У ритмі нон-стоп ReD Foxes прожили аж три олімпійських цикли: чемпіонат світу, Євробаскет, Олімпіада. І так по колу.

“У нас була шалена мотивація, адже ми робили те, що не робила жодна з груп підтримки. Коли тобі аплодують десять тисяч глядачів – це неповторні відчуття, такий собі "гормон щастя". Ми вміємо піднімати стадіони – і це заводить нас самих, – зізнається засновниця команди. – Звісно, не всі витримували в такому ритмі, хтось ішов через втому, хтось через зіркову хворобу, дівчата змінювались, але для більшості – мені завжди вдавалося знайти мотивацію”.

Доросле життя

Що ж таке чирлідинг? Окрім гарної спортивної підготовки, треба вміти танцювати у різних стилях. Народні, бальні танці, хіп-хоп, контемпорарі – все треба танцювати на рівні. І, насамперед, тут дуже важлива командна взаємодія, синхронність. Заняття чирлідингом навіть рекомендовані для тих дітей, яким складно працювати в команді.

“Я дивлюся на своїх дівчат, які сьогодні вже дорослі, мають свої сім’ї – і я точно знаю, що вони – найкращі матусі. Тому що цей стрес, коли треба встигнути переодягнутися за хвилину і вибігти стати на своє місце саме в цьому тайм-ауті, змушує мозок працювати ефективніше. Чирлідинг розвиває. Якби він вже був, коли я була маленькою, я би тільки чирлідингом і займалася, - сміється Олена Рожкова. - До речі, дівчата у нас в команді стають гарнішими. Тому що дуже багато приділяється красі –потрібно бути гарними завжди”.

Після 15 років безперервних виступів ReD Foxes усвідомили: у них більш ніж достатньо досвіду, щоб навчати своїй улюбленій справі інших. У 2016-му році у Києві відкрилася перша дитяча студія:

“Раніше на це просто не було часу. Але коли наші дівчата стали мамами, могли більше часу присвятити тренерській роботі, ми змогли розширитися до формату клубу. Коли до нас на столичних Позняках прибігло 200 дітей на тренування, ми зрозуміли: є ажіотаж, є запит”.

Зараз у Києві працює вже 4 студії ReD Foxes. Навчаються дітки віком від 4 років. Плюс чирлідинга в тому, що почати займатися ним можна практично в будь-якому віці. До початку повномасштабного вторгнення були також команди чир-мам і чир-бабусь. Та, зрозуміло, війна суттєво перекроїла плани. Зараз, каже Олена Рожкова, головне – зберегти талановитих дітей, зробити так, щоб кожній дівчинці, яка хоче бути як ReD Foxes, можна було займатися і опановувати цю майстерність.

“Під час війни саме команда допомогла нам “зібратися”, не з’їхати з глузду черезе те варварство, що коїться на нашій землі, – розказує Олена Рожкова. – Ми отримали багато слів підтримки і запрошень на виступи від різних ліг, міжнародних організацій. Дівчата підтягнулися, ми почали тренуватися, ставити нові композиції, тобто повертатися до життя після шоку. Ми максимально підтримуємо одна одну, а всі разом стараємося підтримати ЗСУ – зараз, виступаючи, збираємо на автомобіль для фронту”.

I have a Dream

21 рік тому Олена Рожкова заявила, що створить найкращу групу підтримки у світі. Каже, щоб мрія справдилася, потрібно працювати і далі, не просто тримати планку, стандарт, але й постійно рухатися вперед, розвиватися.

“Коли я читаю про нас в газетах по всьому світу, то розумію: ми на вірному шляху, – каже вона. – Я думаю, що ми 21 рік працювали на те, щоб дитя подорослішало. Зараз я розумію, що багато дівчат дуже хочуть, щоб це було їх заробітком. Але я їм завжди кажу, чирлідинг – не нафтова вишка. Та, в принципі, якщо розкрити потенціал танцювальних франшиз по світу, то це може бути нормальним бізнесом. Тому наше завдання сьогодні – масштабувати. Переконана, що наш досвід, досвід української команди буде корисний світові”.

Роксана Касумова, для Чемпіона