Андрій Говоров: "50 метрів - дистанція-лотерея. Вдячний Богу за срібло"
У Дубаї Андрій Говоров завоював титул віце-чемпіона світу на 50-метрівці батерфляєм, встановивши при цьому національний рекорд - 22.43.
"ОСОБИСТИЙ РЕКОРД - НЕ МЕЖА МОЖЛИВОСТЕЙ"
- Перед чемпіонатом світу ваша колега Дарина Зевіна прямо заявила, що у Дубаї їй нічого не світить. А з якими цілями їхали в Об'єднані Арабські Емірати Ви?
- З огляду на свій світовий рейтинг і кращий результат, можна було говорити про фінал. А якщо все складеться вдало, то можна було боротися за бронзову медаль. Проте на цьому чемпіонаті я відчув, що особистий рекорд - не межа моїх можливостей. Так вийшло, що я був готовий боротися навіть за перемогу.
- А що ж Вам завадило виграти?
- 50 метрів - це дистанція-лотерея. Першому місцю я програв три сотих, вигравши у бронзового призера одну соту, а у володаря четвертого місця - дві. Тому я вдячний Богу за срібло.
- А наскільки Ви щасливий гравець?
- Мені щастить, оскільки у мене все виходить, і невдач я не відчував. Що стосується життєвих ситуацій, то лотерейних квитків ніколи не купував. Знаю, що я азартний, тому не хочу. Весь азарт починається та завершується у басейні.
- Чи можна вважати 50-метрівку вільним стилем розминкою перед запливом на цій же дистанції тільки батерфляєм?
- Ні, оскільки я готувався на обидва види. На 50-метрівці вільним стилем теж планував вийти у фінал і поліпшити рекорд України. Але у мене була технічна помилка на повороті - практично не доторкнувся ногами бортика. Я втратив п'ять-шість десятих, через що не вдалося показати свій результат.
- Розхвилювались через те, як склався півфінал?
- Чесно кажучи, ні. Адже знаю, що можу набагато більше. Хоча на перемогу чи потрапляння у трійку призерів складно було розраховувати, тому що там дуже серйозні суперники.
- У фіналі чемпіонату світу Ви пливли по першій доріжці. Для Вас має значення місце розташування у басейні?
- Над цим я не замислювався. Потрапляти на п'єдестал пошани з першої доріжки - дуже престижно. Я йшов ва-банк, і мене більше нічого не цікавило.
- У півфіналах контролюєте докладені зусилля для того, щоб отримати у фіналі, нехай не елітну, четверту доріжку, але десь поблизу?
- Я не спекулюю на подібному, завжди максимально викладаюся. У півфіналі, напевно, я не був так морально готовий, як у фіналі.
"ДЛЯ ПОЧАТКУ ПІДІЙДЕ І СРІБЛО"
- Припускали, що нагорода Дубаї-2010 буде вимагати від Вас оновлення національного рекорду?
- Це було стовідсотковою умовою. До того ж, якщо б я не потрапив до призової трійки, то рекорд Україні був би для мене втішним призом. Я прораховував усі варіанти (сміється). Але національне досягнення повинен був побити. Це була моя задача.
- За три тижні Ви тричі били національний рекорд на 50 м батерфляєм - двічі на чемпіонаті Європи в Ейндховені й одного разу на чемпіонаті світу у Дубаї. Переслідуєте таку мету чи ж йде нормальний робочий процес?
- В Ейндховені я ще двічі бив рекорд України на 50 м кролем. У мене немає настанови оновлювати національні досягнення маленькими кроками. Просто намагаюся показати свій найкращий результат. А рекорд - приємне доповнення.
- Проміняли б один з національних рекордів на золоту медаль чемпіонату Європи?
- Одне без іншого неможливе. А з іншого боку, не хочу нічого ні на що міняти.
- У фіналі чемпіонату світу Ви обігнали рекордсмена світу на короткій воді німця Штеффана Дайблера, якому поступилися на чемпіонаті Європи. Розцінюєте це як реванш?
- Так. Ми з ним тісно спілкуємося. У Дубаї після фіналу він по-доброму жартував наді мною. Мовляв, такий маленький, а виграв у нього.
- Якби перед фіналом чемпіонату світу на 50 м батерфляєм Вас попросили розподілити нагороди, як би виглядав цей список?
- Я б не взяв на себе таку відповідальність. Навіть не припускав би. Хоча деякі думки у мене є щодо цього. Але не буду їх озвучувати.
- На I Юнацьких Олімпійських іграх Ви двічі піднімалися на найвищу сходинку п'єдесталу пошани. Які нагороди для Вас мають більшу цінність - срібні дорослі чи золоті юнацькі?
- Складне питання. Срібна медаль чемпіонату світу - рівноцінна золоту Сінгапуру. Кожна медаль - це безцінний досвід і праці.
- І на чемпіонаті Європи, і на чемпіонаті світу Ви відзначалися срібними медалями. Вони Вам не приїлися?
- Цих результатів я досяг за останній місяць, тому вони ще мені не набридли. Знаю, що з віком я стаю досвідченішим і сильнішим. Для мене - це стимул для подальшої роботи. Буду намагатися покращувати якість медалей. А на початку дорослого шляху підійде і срібло.
"НІКОМУ НЕ ЗАЗИРАЮ В ОЧІ"
- На цьому чемпіонаті була можливість відчути себе звичайним вболівальником?
- Так вийшло, що з Дашею Зевіною ми пливли практично в один час. В основному вона вболівала за мене, тому що у мене не виходило. Але в останній день ми з нею вболівали за свого однолітка Сергія Фролова, який виступав на 1500 м вільним стилем.
- Його 17-е місце засмутило Вас?
- Звичайно, адже він серйозно готувався на ці змагання. Після змагань я сказав своєму другові, що наше життя смугасте. Сергій швидко оговтався та готовий працювати далі.
- Головний тренер Сергій Бондар говорив, що на Дарину Зевіну та на Вас суперники дивляться із жахом в очах. Щось подібне помічали?
- Жаху, звичайно, не бачив. Спорт - це, у першу чергу, світ, а не ворожнеча. Якщо чесно, не звертаю уваги, як на мене дивляться суперники. Це - не найголовніше. Я намагаюся налаштуватися на свою дистанцію та нікому не зазираю в очі.
- А що для вас зараз найголовніше?
- Моя мета - спорт. Якби я не ставився до нього так серйозно, то, можливо, нічого і не домігся. Може, у мене як спринтера не найскладніші тренування, як вважають інші, але я настільки серйозно психологічно підходжу до кожного завдання, що це приносить свої плоди.
- І скільки років спорт - найважливіше у вашому житті?
- Плаванням займаюся із семи, але серйозно ставитися до нього почав у шостому класі. Моя мама працювала вчителькою фізкультури та привела мене у басейн. У мене змалку виходило вигравати. Ще у дитинстві відчув, що таке перемога. Вона й була для мене стимулом у тренуваннях.
"У ПЛАВАННІ ДЛЯ МЕНЕ НЕ ІСНУЄ КУМИРІВ"
- Поки Ви виступаєте лише на найкоротших дистанціях. Коли плануєте свій дебют на стометрівці?
- На змаганнях у Люксембурзі після гірського збору у Франції, який починається 4 січня. Звичайно, важкувато буде. На 50 м я звик викладатися наповну. На стометрівці потрібно думати, як правильно розподілити сили.
- Цього року Ви тренувалися разом з австралійцями у Швейцарії під керівництвом Геннадія Турецького. Плануєте продовжити подібну практику?
- До Турецькому ми поїдемо після старту у Люксембурзі. Думаю, попрацюємо з ним не менше двох тижнів. Мене здивувала не практика з австралійцями, а тренер, який давав нам слушні поради з приводу техніки. Мені цікаво тренуватися з іноземцями, які підвищують стимул працювати. У Швейцарії ми пробули близько трьох тижнів. Результативний вийшов збір.
- Сергій Бондар перед чемпіонатом Європи в олімпійському стандарті говорив, що Ваша поїздка у Сингапур - це втрата медалі. Ви теж так вважаєте?
- Думаю, краще синиця у руках, ніж журавель у небі. Не скажу, що у Будапешті стовідсотково завоював би медаль. Я готувався на Сингапур. І хотів їхати саме на Юнацькі Олімпійські ігри.
- Дениса Силантьєва журналісти називали "Містером Батерфляй". Як величають Вас?
- Голландська преса називає мене "українська ракета". Свій спортивний шлях я починав з хокею. Тоді моїм кумиром був росіянин Павєл Буре на прізвисько "російська ракета". Тому мене обрадувало порівняння з ракетою.
- За яким плавцем, стилем його плавання можете спостерігати без втоми та з інтересом?
- У плаванні для мене не існує кумирів. Я зосереджений на удосконаленні самого себе.