Альона Савченко: "Залишаємося у спорті ще на 4 роки"

Останні чотири роки єдиною радістю і надією для українських любителів фігурного катання була Альона Савченко. Незважаючи на те, що вона вже 8 років виступає за Німеччину. Крім Альони ніхто з українців не міг замахнутися у Ванкувері на олімпійський п'єдестал. А пара Савченко-Шолкови могла. Дворазові чемпіони світу були першими в черзі за олімпійським золотом, але дорогу їм перейшли китайські пари. Було прикро, але це продовжило спортивну біографію пари Савченко-Шолкови.

Минулого тижня Савченко побувала в Україні в рамках туру льодового шоу "Королі криги". За кілька хвилин до початку виступу в Києві у "Чемпіона" була коротка нагода поспілкуватися з чемпіонкою світу

- Спеціально так підбирали, щоб потрапити в Україну

- Ні, усе вийшло випадково. Але я навіть рада, що потрапила в Київ. Навіть не віриться. Ми перший раз тут із шоу.

- Хвилюєтеся?.

- Ні (сміється).

- Як думаєте, багато уболівальників прийде?

- Ну, я сподіваюся. Почекаємо-подивимося.

- Ви давно не були в Україні?

- В Україні я була торік. Правда зустрічалася тільки з батьками і родиною. Надовго приїжджати немає можливості.

- Наскільки я знаю ваш батько тепер живе з вами в Німеччині, і займається вашою фізичною підготовкою.

Так, і мама теж приїжджала. А брати поки тут живуть.

- Який у вас був настрій після Олімпіади у Ванкувері. Засмутилися через бронзу?

- Так, звичайно. Ми їхали за золотом. І ми були дуже добре готові.

- Вас вибило з колії, що по ходу сезону вам довелося змінювати довільну програму?

- Так ні, не думаю, що саме це нас вибило з колії. Просто все разом не пішло. Так буває. Треба усе пережити.

- Повернення Ксю Шен і Хонбо Джао на вас якось уплинуло? Може, якби вони не повернулися, ваша доля склалась би інакше.

- Ви знаєте, усе що не робиться, усе на краще. Значить, будемо продовжувати змагатися.

- З яким настроєм ви їхали на чемпіонат світу в Турин. Хотіли реваншу за олімпіаду?

- Ви знаєте, ні. Ми каталися у своє задоволення. Що вміємо - ми постаралися зробити. Щось не вийшло - це спорт. Потрібно усе пройти. І спади, і вихід на пік.

- До речі, як ви налаштовувалися на чемпіонат світу після невдачі у Ванкувері.

- Ви знаєте, мені навіть легше було. Звичайно, було дуже прикро. Але це треба пережити. Значить, так повинно було бути. Значить, рано було закінчувати виступати.

Фото Дмитра Ларіна

- Ви уже вирішили, що залишаєтеся на наступні 4 роки?

- Так, звичайно.

- Плануєте виступати в Сочі?

- Поживемо-побачимо.

- У вас уже є якісь задуми на наступний сезон?

- Подивитеся.

- Ваша довільна програма на музику з фільму "З Африки" не усім сподобалася. Говорили, що вона не чемпіонська. Як вважаєте?

- Як кажуть, усім не догодиш.

- До речі, як ви її вибрали?

- Ой, це був дуже складний момент. Ми повинні були вирішувати дуже швидко, думали катати зовсім іншу музику, іншу ідею. Але на це потрібно було більше часу. А історію кохання нам завжди можна катати.

- А сам фільм ви бачили?

- Так, я дивилася фільм, тому що і костюм і задум придумувала я.

- Я знаю, що костюми придумаєш ти, а хто придумує самі композиції?

- Самі програми придумує тренер, але ми працюємо спільно.

- А ідеї, у вас є право подати свою музику?

- Інго пропонує ,а ми або погоджуємося, або ні. Якщо нам зовсім не подобається музика, то ми катати не будемо.

- Скільки часу у вас іде на тренування?

- Усе життя.

- Але ж вільний час є?

- Три години між тренуваннями

-Чим займаєтеся в цей час?

- Намагаюся відпочити.

- Люди відпочивають по-різному. Хтось ходить у театр, кіно, читають книги, ходять по магазинах. А ви?

-Я люблю більше вдома знаходиться, по магазинах ходити, усе під настрій.

- Стас колись подарував вам цуценя. Собака з вами живе?

- Так.. (в Альони починають світитися з любов'ю очі і здається, що вона готова зараз пригорнути цуценя до грудей), він живе з батьками. Я за ним дуже сумую.

- А до Німеччини чому не заберете?

- Зараз немає часу. Собака -як дитина. Шкода тварину. Але потім обов'язково заведу.

- А про родину не задумувалися?

- Поки рано. Спочатку спорт

У цей час повз Савченко пройшла представниця української федерації фігурного катання Людмила Михайловська. Особливих емоцій від зустрічі з Альоною вона не виразила. Відразу виникло запитання про відносини з українською федерацією.

- Які у вас відносини з українською федерацією сьогодні? Пам'ятаю, коли ви вирішили виступати за Німеччину, вони просили у вас навіть повернути гроші за костюми...

Так, це було. Але я ні за кого не тримаю зла. Те, що так воно було, так. Зараз ми здороваємося, і слава Богу.

Втрачені Україною - Волосожар і Савченко. Фото Дмитра Ларіна

- У мене немає коментарів. Нічого не можу сказати. Сумно, але так...

- Тому, щоб Волосожар-Морозов опинилися в Німеччині посприяли ти чи вони самі вели переговори?

- Так, можна сказати, що це 100% моя заслуга.

- Тобто незважаючи на те, що ви у свій час розійшлися як спортивна пара з Морозовим, ви залишилися друзями?

- Ну як друзями, нормально спілкуємося, у нас нормальні стосунки.

- У фігурному катанні важко мати друзів?

-Взагалі в спорті важко мати друзів. Не тільки у фігурному катанні. Спорт - це боротьба. Усі - суперники.

-Ви стільки часу важко працюєте, не втомилися?

- Ну важко було, важко є і важко буде.

- Усі ці роки у вас були дуже натягнуті відносини з німецькою федерацією. Зараз щось змінилося, після скількох перемог?

- На жаль ні, з федерацією нічого не змінилося.

- Ваш тренер Інго Штоєр не виключав, що буде працювати в іншій країні після олімпіади. Ви якось вирішили це питання?

- Так ні, я не думаю, що він це говорив. У нас найкращі умови в Хемніці. І ми залишаємося там.

- Як думаєте, повернетеся колись в Україну?

- Знаєте, ніколи не знаєш, як буде, як повернеться доля. Поки я там (у Німеччині). Людина знаходитися там, де їй зручніше жити.

- А про подальшу роботу після фігурного катання задумувалася?

- Спочатку фігурне катання, а потім все інше.