Ольга Мікутіна: Тато допомогає ЗСУ, а Україна назавжди залишається в моєму серці
В жіночому одиночному фігурному катанні кореспондент Чемпіона уважно стежив за Ольгою Мікутіною. Ольга народилася в Харкові, де і починала свою кар'єру. 10 років тому Мікутіна змінила спортивне громадянство і почала виступати за Австрію.
У мікст-зоні після довільної програми Мікутіна спочатку впевнено відповідала німецькою на питання двох австрійських журналісток, а потім приділила увагу кореспонденту Чемпіона. Спілкувалися ми українською.
– Ольго, давайте підіб'ємо підсумки ваших виступів на Олімпіаді.
– Я задоволена. Довільна програма мені вдалася, я зробила небагато помилок. Загалом це був мій найкращий результат у поточному сезоні. Мій тренер і батьки сказали, що пишаються мною.
– Добре, що ви згадали про батьків, адже вашою історичною Батьківщиною є Україна. Що вас зараз пов'язує з нашою країною?
– Дуже багато чого пов'язує. Я там народилася й мої коріння з України. Вона завжди залишається у моєму серці. Мій тато буває в Україні, мій дідусь там мешкає, як і багато родичів та друзів.
– Тато під час війни допомагає нашій країні як волонтер?
– Так, він робить все для того, щоб в ЗСУ було більше дронів.
– Знаю приклади людей, які народилися в Україні, а потім представляють нашу країну як амбасадори, навіть виступаючи під іншими прапорами. В Австрії пам'ятають про ваше коріння?
– Є таке. В Австрії зараз взагалі дуже багато українців, які переїхали сюди через війну. Серед них є і перспективні молоді фігуристи. Можливо, в майбутньому хтось з них буде представляти Австрію на міжнародних змаганнях.
– Спілкувалися з кимось із українців-переселенців?
– Я зараз тренуюся то в Америці, то в Австрії. Влітку діти з України, які зараз живуть і тренуються в Австрії, приїжджають до мого тренера, і ми спілкуємось.
– Коли востаннє були в Україні?
– На початку 2022 року, ще до повномасштабної війни. В Києві зустрічалася зі своїм батьком.
– Можливо, у вас є меседж для ваших фанів в Україні чи для України в цілому?
– Триматися. Ми всі намагаємось допомогти в тяжкі часи. Наша країна незламна, я пишаюся своїм народом, історією, тим, що народилася в Україні. Бажаю українцям пережити це, витримати. Вірю, що рано чи пізно все буде добре!
Максим Розенко, Чемпіон з Мілана
