Трагічна історія Террі Савчука – легенди НХЛ з українським корінням
95 років тому, 28 грудня 1928 року, народився Террі Савчук, один з кращих голкіперів в історії НХЛ. Його фантастичні досягнення вражають настільки ж, як його драматична доля.
Ось статистика успіхів Террі Савчука. 4-разовий володар Кубка Стенлі (1952, 1954, 1955, 1967), 4-разовий фіналіст розіграшів Кубка Стенлі 1957, 1961, 1963, 1964. Володар призів НХЛ Везіна Трофі – кращому голкіперу ліги (1952, 1953, 1955, 1965) та Колдер Трофі – кращому новачку ліги (1951). Сім разів брав участь у Матчах всіх зірок НХЛ: 3 рази у першому складі (1951, 1952, 1953), 4 рази – в другому складі (1954, 1955, 1959, 1963).
Всього провів 1034 матчі. Здобув 447 перемог в регулярних чемпіонатах, у тому числі – 103 шатаути (сухі). Перший голкіпер НХЛ, який відіграв 100 матчів на нуль. Вже за рік після завершення кар’єри потрапив до Зали слави НХЛ – попри вимогу в три роки (таких гравців усього 10 в історії). Клуб "Детройт Ред Вінгз" 1994 року назавжди вивів з користування джерсі з номером 1, під яким грав Савчук. Про нього писали книжки та знімали кінофільми. На його честь у Канаді випустили поштову марку. Його ім’я дали спорткомплексу "Terry Sawchuk Arena" у його рідному Вінніпезі.
А ось список травм та хвороб Террі Савчука ми приведемо нижче. Відзначимо лише 400 шрамів на обличчі воротаря, який грав без маски – бо в його часи маска вважалась проявом боягузтва. Взагалі за 21 рік кар’єри він переніс понад 100 операцій.
Шлях до слави
Террі Савчук народився у робітничому передмісті канадського Вінніпегу в родині українських емігрантів з Галичини. Батько Луї Савчук працював на будівництві, мати Анна Масляк була домогосподаркою. Власне, Террі, третій син подружжя (з чотирьох) був хрещений як Тарас, але діло було в Канаді, тому його записали в документах під ім’ям Терренс Гордон; він жив і став відомим як Террі Савчак – саме так вимовляли за океаном його українське прізвище.
Додам від себе, що в СРСР 60-х років про НХЛ писали дуже мало. Тому про Террі Савчука я вперше почув з приводу його смерті (1970), і звернув увагу на його прізвище. Він був першим хокейним Юкі (Uke, "українець", від Ukrainian), про якого ми дізнались. Вже багато років потому відкрили до себе чимало зірок НХЛ українського походження. До речі, деякий час ми вважали українцями Стена Мікіту (насправді – словак) та братів Френка і Піта Маховличів (хорвати).
Старший брат Майк (Микола) займався хокеєм, був воротарем. Він був справжнім кумиром для Террі; хлопці часто замість школи бігли на озеро, де ганяли шайбу по льоду. Коли батько побачив гру Майка, він на всі заощадження придбав хлопцеві амуніцію воротаря.
Террі з 10 років почав заняття хокеєм в юнацькому спортивному клубі, також він грав у регбі та бейсбол. Якось під час гри в регбі 12-річний хлопець невдало упав на праву руку й подробив ліктьову кістку на 60 частин. Лікарі майже добу рятували кінцівку, яка зажила, але стала на 8 см коротшою.
Незабаром під час хокейного тренування Террі, відпрацьовуючи кидки, кинув камінь і влучив у груди 17-річному Майку. Старший брат мав порок серця, про який ніхто не знав; він помер, не доїхавши до лікарні.
Террі дуже сумував, поглядаючи на воротарські обладунки Майка. Зрештою він вирішив завершити справу брата й стати голкіпером. Навіть зі скаліченою рукою хлопець спромігся привернути до себе увагу скаутів клубу "Детройт Ред Вінгз". Йому запропонували аматорський контракт та повернули до Канади – закінчувати школу.
У 15 років Террі взяли до юнацького складу вінніпезької бейсбольної команди "Елмвуд Джаєнтс", де він провів декілька вдалих сезонів, ставши чемпіоном Ліги провінції Манітоба. Коли йому виповнилося 17 років, його батько упав із будівельних риштувань й травмував спину. Юнакові, який працював підсобником у пекарні, випало стати єдиним годувальником у родині. Закінчивши школу, він вирішив не вчитися далі, а професійно займатися спортом. Саме тоді "Детройт Ред Вінгз" запропонував Террі перший професійний контракт, виписавши чек на 2 тисячі доларів. До 1950 року Савчук грав за фарм-клуби "Детройта": "Голт Ред Вінгз", "Віндзор Спітфайрс", "Омаха Найтс" та "Індіанаполіс Кепіталз".
У день свого 18-річчя, в матчі за команду Омахи Террі отримав важку травму: шайба, що летіла зі страшною силою, влучила йому в око. На щастя поряд виявився кваліфікований хірург, який успішно провів операцію.
За "Детройт" Террі Савчук дебютував у сезоні-1949/1950. Після того, як у січні 1950-го основний голкіпер команди Гаррі Ламлі зазнав травми, новачок видав таку блискучу серію, що Ламлі продали до "Чикаго Блек Хоукс", а Юкі (саме так всі вболівальники "Детройта" звали Савчука) міцно зайняв місце у воротах. Він відстояв 11 матчів насухо та отримав "Калдер Профі" – кубок найкращому дебютанту НХЛ.
Лікарняний список
У сезоні-1951/52 Террі Савчук простояв у воротах від першої до останньої хвилини всі 70 матчів. У 12-ти – не пропустив жодної шайби. Тоді "Детройт" здобув Кубок Стенлі, а Савчук отримав "Везіна Трофі" – приз найкращому голкіперу ліги. Саме 1952 року під час серії плейоф виникла традиція Детройта, відома як Легенда Восьминога: 15 квітня перед початком першого матчу півфіналу проти "Торонто" брати Піт та Джеррі Кузімано, власники гастроному, жбурнули на лід арени "Олімпіа Стедіум" восьминога. Тварина з вісьмома кінцівками мала символізувати кількість необхідних для здобуття Кубку Стенлі перемог у півфінальній та фінальній серіях. Дійсно, тоді "Детройт" з Савчуком на воротах виніс на нуль (sweep) спочатку "Торонто Мейпл Лівз", а потім "Монреаль Канадієнс".
Для Савчука той сезон став сумно важливим через те, що головний тренер клуб Джек Адамс поставив перед ним вимогу скинути вагу. Згонка ваги змінила вдачу хлопця: він став похмурий, мовчазний, відлюдькуватий, ніколи не спілкувався з пресою, замість того, щоби давати інтерв’ю, розв'язував кросворди. У наступні роки він намагався повернути вагу, але без успіху. Його зріст складав 180 см, а вага – 88 кг.
Террі потерпав від необхідності грати майже щодня, попри травми: адже в команді взагалі не було запасного воротаря. Саме Савчук першим з хокейних голкіперів став грати у низькій стійці, зігнувшись майже на 90 градусів. То була вимушена міра: через лордоз та артрит Террі просто фізично було важко вистояти весь матч рівно. З цієї ж причини він також не міг спати більше ніж дві години поспіль…
У 1954 році Савчук потрапив у жахливу автокатастрофу: численні перелами, струс мозку, проколоті легені, вивернуті плечі. Серед інших медичних "досягнень" великого голкіпера згодом були: три операції на правому лікті, апендектомія, незліченна кількість порізів та синців, розрив спинних дисків, невроз обох ніг, зламана нога, колапс легені, розрив міжхребцевих дисків у спині та перерізані сухожилля на руці…
У 1955 році "Детройт" знайшов перспективного молодого голкіпера та продав Савчука до "Бостон Брюїнс". Гра не пішла: дружина й діти (Савчук одружився 1953 року з Патрісією Морі) залишились у Детройті, поруч не було друзів. Після частих наркозів Террі захворів на мононуклеоз, інфекційна хвороба крові мучила лихоманкою, тяжкою ангіною, різким схудненням, головним болем. Лікарі констатували цілковите нервове виснаження й порадили піти зі спорту. Террі заявив, що назавжди залишає великий хокей і зайнявся продажем машин та страховок.
Але тут "Детройт" вирішив повернути майстра та виміняв його, віддавши до "Бостона" молодого форварда Джонні Буцика, також Юкі. Террі відіграв за "Ред Вінгз" ще сім гарних сезонів.
А потім історія повторилась: 1964 року "Детройт" знову побачив молодого голкіпера та виставив Савчука на продаж, де його залюбки придбав "Торонто". 35-річний Террі на пару з іншим воротарем-ветераном 43-річним Джонні Бавером віддячили клубу за довіру та у сезоні-1966/67 привели "Мейпл Лівз" до Кубку Стенлі.
Криза та крах легенди
Далі у кар’єрі Террі Савчука були по одному сезону в "Лос-Анджелес Кінгз", знову в "Детройті" та у "Нью-Йорк Рейнджерс".
Численні травми та хвороби, навантаження та напруження негативно вплинули на психіку голкіпера, призвели до депресій та алкоголізму. На жаль, Террі Савчук яскраво проілюстрував прислів’я "Посієш характер – пожнеш долю". Його сімейне життя було зруйноване: дружина з сімома дітьми жила у Детройті, вона кілька разів подавала на розлучення, яке таки відбулося 1969 року. Там було все: і алкоголізм, і фізичне та вербальне аб’юзерство, і подружні зради (1967 року від Террі у Торонто завагітніла дівчина).
Террі, граючи за "Нью-Йорк", отримував пристойну платню, тому дозволив собі на пару з форвардом "Рейнджерс" Роном Стюартом винайняти котедж на березі Лонг-Айленду. 29 квітня 1970 року під час приготування барбекю біля котеджу колеги випили, посварились з питання орендної плати за житло, а потім жорстоко побились. Савчук зачепився ногою за мангал і невдало впав, зазнавши декількох внутрішніх пошкоджень. За іншою версією, то був удар коліном Стюарта. Голкіперу видалили жовчний міхур, потім зробили ще дві операції на розірваній печінці, яка стікала кров’ю. Поліції та журналістці, що відвідала Террі у шпиталі, він сказав, що то був нещасний випадок, за який він повністю бере відповідальність на себе.
Террі Савчук помер вночі 31 травня 1970 року. Його поховали у передмісті Детройта Понтіаку поряд із батьками.
Щодо спортивної спадщини та шанування пам’яті голкіпера – дивіться вище. Окремо зазначимо, що рекорд Савчука у 103 сухих матчів простояв 46 років – тільки 2009 року його побив Мартін Бродо.
Багато фахівців та шанувальників хокею вважають Террі Савчука найкращим голкіпером в історії світового хокею. І для цього є всі підстави.