Олександр Годинюк: В перші роки в НХЛ я дуже багато бився
В НХЛ завжди вистачало відомих гравців українського походження - Тері Савчук, Кейт Ткачук, Дейв Андрійчук. Проте лише на початку 90-х в Лізі дізналися, чого варті гравці, народжені не в Канаді, а в Україні. Саме тоді з «Сокола» за океан переїхали Дмитро Христич і Олександр Годинюк, яких в 1990 році задрафтували «Вашингтон» і «Торонто». Але якщо Христича «Сокіл» відпустив без проблем, то одного з кращих молодих захисників СРСР Годинюка відпускати відмовилися навідріз. Ось і довелося 20-річному гравцеві зважитися на «самоволку» - транзитом через Польщу і Югославію виїхати до своєї мрії.
- Олександре, прилетівши в Торонто, ви відразу потрапили в руки української діаспори?
- Зовсім ні. Я дуже мало спілкувався з діаспорою. Якби багато часу проводив з нашими земляками, мені було б важче засвоїти мову, та і в цілому не вмів би самостійно впоратися зі всіма труднощами - мені всі намагалися б допомогти, все зробити за мене. Щоправда, в «Торонто» грав етнічний українець Майк Крушельницький. Ми з ним дуже багато спілкувалися - хлопець відмінно розмовляв українською і допоміг освоїтися.
- Як вас прийняли в команді?
- Насправді багато колег допомагали, розуміючи, що нам у будь-якому випадку доведеться працювати пліч-о-пліч. А декому було не до вподоби, що молодий «комі» (комуніст - так вони називали всіх вихідців з СРСР) приїхав у когось забирати роботу. Для них я був черговим «рускім». Багато з них тоді і поняття не мали, що таке Україна.
- Ви дуже швидко адаптувалися після чемпіонату СРСР.
- В ігровому плані переїзд дався на подив легко. Ні в чому не довелося себе перевчатися, навпаки - для мене, як для силового захисника, гра стала простішою. У НХЛ майданчик менший, ніж в Європі, там у форварда куди менше простору для маневру. Думаю, якби збірна СРСР зіграла в НХЛ, вона б не продемонструвала настільки видовищного хокею.
 |
- Напевно довелося доводити свої здібності і за допомогою кулаків?
- Так, в перші роки в НХЛ я дуже багато бився. Особливо запам'яталася сутичка з тафгаєм «Чикаго» Майком Пелюсо - одним з сильних бійців Ліги.
Тоді я застосував силовий прийом проти «зірки» «яструбів» Мішеля Гулі, і хоча зіграв чисто - форвард отримав пошкодження. Думаючи, що момент вичерпаний, я поїхав до лавки запасних. Раптом почув: «Алекс, обережно!».
Обертаюся - на мене летить цей громила Пелюсо. Тут же скинув рукавички, зміг ухилитися від його удару, зловив Майка зустрічним і з одного удару відправив його на лід.
Потім у всіх новинах показували - молодий європеєць, ще і з СРСР нокаутував одного з кращих «поліцейських» НХЛ! Такі моменти, коли тебе «вирубує» простий захисник, дуже б'ють по репутації тафгая.
- «Репетирували» подібні бійки?
- Звичайно! Працювали з грушею, інколи просто ставали і відпрацьовували один на одному захвати рук. Адже бійка на льоду - це не бокс, це абсолютно специфічний вигляд бою.
На початку 80-х в Едмонтоні хокейний «поліцейський» Дейв Семенко провів два показові бої з Мохаммедом Алі - на рингу і на льоду. На рингу Алі переміг, але на ковзанах хокеїст швидко поклав боксера. У хокеї все залежить не від швидкості реакції або сили удару, а від уміння балансувати на ковзанах, заблокувати удар суперника, вивільнятися від захвату.
- Не зважаючи на успіхи, в «Торонто» відіграли лише рік.
- Мене незабаром обміняли в «Калгарі Флеймс». На той час це був найкрупніший «бартер» в історії НХЛ - п'ять «кленових» обміняли на п'ять «вогнів». Калгарі виявився чистим і красивим містом, з одного боку якого видно гори, а з іншої - степ. Там дуже специфічна погода - через циклони часто бувало, що за добу температура змінювалася з - 30 до +10.
- В 1993 році з «Калгарі» ви потрапили до «Хартфорд Уейлерс».
- Дебют видався на славу: у першому ж матчі проти «Вашингтона» Діми Христича я віддав три гольові передачі. Потім мене визнали кращим придбанням «Хартфорда» в сезоні. З цим містом мене багато що пов'язує: там провів більшу частину своєї кар'єри, народилися обидві мої дочки. Крім того, там став ловити рибу. Навіть купив собі катер - добре, що Хартфорд неподалік від океану.
- Невже на все вистачало часу?
- Річ у тому, що в НХЛ дуже довгі відпустки - з квітня по вересень, так що половити рибу часу вистачало. Але і навіть під час сезонів, не зважаючи на щоденні тренування, виїжджали з хлопцями на два-три години на гірські річки, ловили форель.
- Чому зав'язали з хокеєм?
- Травми замучили. В1997 році, вже в складі «Сент-Луіс Блюз», я дуже прагнув набрати форму. На передсезонних зборах навіть показав кращі результати з фізпідготовки у всій команді! У цьому і була моя помилка - зігнав з себе весь жир, почалося поступове зневоднення організму. У такому стані до гравців просто липнуть травми.
І понеслося - за один лише сезон порвав зв'язки на коліні, отримав відкритий перелом пальця, відірвав зв'язки від ребра... А закінчилося все серйозною травмою хребта. Природно, в НХЛ побоялися підписувати зі мною контракт. Тому виїхав до Європи, три роки цілком успішно грав в Берні і Берліні, але, врешті-решт, травма спини знов далася взнаки. У 2001 році після чергової операції лікарі просто заборонили мені виходити на лід.
Пропонували стати тренером, але я не зміг - дуже вже хотілося самому вибігти на лід, а не дивитися, як там грають твої ровесники. Ось і подався в бізнес, добре, тягу до нього відчував вже давно.
Дмитро Дорошенко, Газета по-киевски
Досьє: Олександр Годинюк
Позіція - захисник
Дата народження - 27 січня 1970 року
Місце народження - Київ, Україна
Зріст - 183 см
Вага - 94 кг
Драфт - обраний 115-м в 1990 році командою "Торонто Мейпл Ліфз"
Обміни /Переходи - 2 січня 1992 року був обміняний з "Торонто" у "Калгарі" разом з Крейгом Берубі, Гері Ліменом, Машелем Петітом та Джеффом Різем на Дага Гілмора, Джемі Макауна, Ріка Неттресса, Ріка Вемслі та Кента Мандервілла. 24 червня 1993 року обраний "Флорідою" на розширеному драфті для команд новачків. 16 грудня 1993 року обміняний з "Флориди" у "Хартфорд" на Джима МакКензі. Обміняний з "Кароліни" (колишнього "Хартфорда") в "Ст.Луіс" разом з правом вибору у шостому раунді драфту на Стефана Ліча 27 червня 1997 року. Оголосив про завершення кар'єри 10 жовтня 2001 року.
У 1986-91 рр. грав у чемпіонатах СРСР за київський "Сокіл" - 97 ігор, 9 голів, 7 передач. Грав за декілька команд ІХЛ та АХЛ. Кращий результат у цих лігах у 1995-96 в 45 іграх за "Міннесота Муус" - 9 голів й 17 передач.
У складі молодіжної збірної СРСР став чемпіоном світу 1989 року та виграв срібні медалі чемпіонату світу 1990 року. Крім того, Годинюк був визнаний кращим захисником того турніру, набрав у семи матчах 5 очок (3+2). З юніорською збірною СРСР до 18 років двічі вигравав бронзові нагороди чемпіонатів Європи 1987 й 1988 років.
У 1998-99 перебрався у Швейцарію. Грав за національну збірну України на чемпіонаті світу 1999 року. У 1999-2001 роках провів два останніх сезони в Німеччині, в "Берліні".