Екс-тренер збірної України Олександр Годинюк: У Росії на перспективу працювати не виходить
З моменту розриву контракту Олександра Годинюка з красноярським Соколом, що представляє Вищу хокейну лігу Росії, пройшло трохи більше тижня, але 45-річний фахівець, ледь повернувшись в Україну, приступив до роботи у молодіжній збірній, де вже допомагає Андрію Савченку.
Екс-наставник збірної України розповів про період роботи у Вищій хокейній лізі Росії та повернення в Україну.
- Насамперед, я не роблю ніякої трагедії з того, що сталося. Якщо не помиляюся, моє звільнення стало десь десятим у ВХЛ з початку сезону. Коли я їхав, то знав, що найменші невдоволення з боку керівництва тягнуть за собою звільнення. Ти підписуєш контракт, знаючи, що завтра його можуть розірвати. Контракти захищені, тому немає такої панічної боязні, що тебе з тих чи інших причин звільнять. Я повернувся в Україну, радий знову бачити свою сім'ю та друзів.
- У чому полягає Ваша робота у молодіжній збірній?
- У збірній я допомагаю Андрію Савченку. Склалася ситуація, коли він попросив допомогти. У мене за спиною близько десятка чемпіонатів світу у тих чи інших ролях у різних збірних, тому я думаю, що мій досвід не буде зайвим.
- Не часто тренер, який перейшов на роботу з професійними клубами, приділяє стільки уваги молоді. Більшу частину своєї кар'єри Ви працюєте саме з молодіжними командами. Вам це подобається, або ж так складаються обставини?
- Зараз це не обставини, просто я не можу сидіти без роботи. Все моє життя - це хокей. Минув тиждень, і мені вже хочеться повернутися, працювати і працювати. Буде потрібно, буду навіть з дітьми працювати. Тут головне не те, з яким віком, або з гравцями якого рівня ти працюєш, а те, що ти їм можеш передати, і як ти можеш допомогти їм стати кращими. Плюс до всього, допомогти тій організації, з якою ти наразі маєш справу.
- У Вас був досвід роботи в МХЛ і ВХЛ. Чи не було думок або, може, навіть пропозицій попрацювати у КХЛ? Хоча б навіть у якості помічника.
- На сьогоднішній день я в Україні, хоча ніколи не говори "ніколи". У будь-якій ситуації. Але наразі мій пріоритет - пов'язати свою долю з українським клубом, у якого є амбіції та можливості для їх реалізації на довгостроковій основі. Якщо в Україні нічого не вийде, і я буду бачити, що ця ідея - тупиковий варіант, тоді знову почну розглядати варіанти за кордоном.
Це необов'язково має бути Росія. Це може бути і близьке, і далеке зарубіжжя. З англійською мовою у мене проблем немає. Більш ніж упевнений, що роботу я знайду. Але пріоритетом і тим, чого б хотілося особисто для себе, а так само для моєї сім'ї, для моєї матері, є довгострокове співробітництво з українським клубом. Але з клубом, у якого є бажання розвиватися.
- Довгий час Ви грали в НХЛ. У вас мали залишилися зв'язки за океаном. Чи не було бажання попрацювати на якійсь посаді у системі клубу НХЛ?
- Так далеко я ще не заглядав. У бік НХЛ, реально, я поки не дивився та жодних конкретних розмов з прицілом переїзду за океан не вів.
- В НХЛ або АХЛ тренеру часто навіть після довгої серії поразок дають шанс і можливість працювати з командою, виправити свої помилки. У чому полягає феномен Росії, де і в КХЛ і у ВХЛ відбувається повальна зміна тренерів у різних клубах протягом одного сезону?
- Мабуть, у Росії більше працюють, не на перспективу, а на миттєвий результат. Якщо порівнювати з НХЛ, там причиною звільнення тренера у перший сезон його роботи скоріше буде внутрішньоклубний конфлікт, ніж результати команди.
- Тим більше, в НХЛ за комплектацію команди в основному відповідає генеральний менеджер?
- Жодне велике придбання, як правило, не робиться без консультації тренера та генерального менеджера. Ситуації виходять трохи іншими, коли новий тренер приходить на нове місце, де вже є усталені зірки та виникає внутрішній конфлікт. У Росії ж причиною звільнення може бути все що завгодно. Але такі реалії. Це не погано і не добре.
- Причиною Вашого звільнення стала трьохматчева домашня серія поразок?
- До цього ми з дев'яти ігр взяли очки у восьми, але керівництво Красноярська дуже болісно ставиться саме до домашніх ігор. Так що так, три поспіль поразки вдома стали причиною такого рішення. Торік команда посіла 22-е місце, і як тільки у нинішньому сезоні ми вивалилися із зони плей-офф, опустившись на 17-е місце, відразу послідувало розірвання контракту.
- З керівництвом клубу розсталися у нормальних відносинах?
- В абсолютно нормальних. Дотепер листуємося з генеральним директором клубу, залишилися у дружніх відносинах. Немає такого, що ми посварилися, набили одному обличчя та розійшлися. Все робиться цивільно, у межах контракту чи домовленостей, які були досягнуті.
- Який досвід Ви винесли за півроку роботи у Красноярську?
- Це колосальний досвід. Він проявляється у тому, що ти бачиш абсолютно інше хокейне життя, яке нічим не схоже на український хокей. Немає практично нічого спільного. Так, є незмінні риси хокею: підготовка до тренувань, тренувальний процес, підготовки до ігор, які схожі скрізь.
Але в Україні за часів ПХЛ, навіть при тому, що вона була нестабільною лігою, можна було працювати на перспективу. Хоча б на один сезон вперед. У Росії на перспективу працювати не виходить. Ти не можеш готувати команду, розраховуючи на якийсь більш глибокий результат. Головний принцип: "тут і зараз".
- Можна сказати, що це у чомусь схоже на реалії АХЛ, де так само йде постійна зміна гравців у команді?
- Гравці змінюються, але система залишається тією ж. АХЛ - це пряма вертикаль до НХЛ. У ВХЛ такого немає. Це фарм-клуби лише для того, щоб там грали хокеїсти, які з тих чи інших причин зараз не підходять для КХЛ. Немає жодної системної залежності від головного клубу. Звичайно, є прямі фарм-клуби, але таких клубів чотири-п'ять. Решта просто підписують договори й отримують гравців, які не можуть закріпитися у КХЛ. Тобто, система клубів КХЛ-ВХЛ не є структурною вертикаллю, якою є НХЛ-АХЛ.
- У молодіжну збірну так і не зміг приїхати Віталій Лялька, який працював під Вашим початком у Соколі. Наскільки відомо, питання вирішувалося мало не на найвищому рівні. Чому все-таки Віталій залишився у Красноярську?
- Якщо клуб не захотів відпускати хокеїста, він його не відпустить. Навіть якщо накласти штрафні санкції через міжнародну федерацію хокею. Лялька просто буде дискваліфікований на той час, поки проводиться чемпіонат світу, і він все одно не зможе там зіграти.
- Наскільки Лялька додав як хокеїст, граючи у ВХЛ, у порівнянні з минулим сезоном?
- Колосально. Поки це ще не реалізовується у матеріальних досягненнях, голах і передачах, але як гравець він зріє, і свого часу він буде дуже пристойним хокеїстом. Чи буде він далі продовжувати виступати за збірну України та радувати українських уболівальників - вирішувати тільки йому. Але як гравець він уже переріс багатьох з тих, хто у нас вважалися кращими хокеїстами України.