Школярі Верпаковскіса, що успішніші за Динамо: усе про останнього суперника киян в Лізі Європи-2025
В останньому турі групового раунду Ліги Європи Динамо зіграє проти чемпіона Латвії РФШ, що тиждень тому здолав Аякс.
Хто вони?
Ризька футбольна школа – так розшифровується РФШ.
Не намагайтеся пригадати їх в чемпіонаті СРСР – це новий клуб, у часи Сконто їх ще не існувало.
Власне, якраз занепад латвійського гранда й допоміг РФШ відбутися.
Вперше – у 2003-му, коли тренер академії Сконто Владімір Бєляєв забрав звідти найкращих студентів, утворивши Даугаву 90, предка РФШ. Вдруге – у 2016-му, коли Сконто остаточно вигнали з еліти за борги, а вакантне місце віддали РФШ, що у 2015-му посів 3-те місце в 2-му дивізіоні.
Відтоді "Школярі" йдуть лише вгору.
В 2018-му вони стали 3-ми в чемпіонаті Латвії – їхня перша медаль.
В 2019-му РФШ виграв Кубок Латвії – свій перший трофей.
У 2021-му вони вперше стали чемпіонами Латвії і також виграли Кубок – це їхній дебютний Золотий дубль.
Ну, і в 2024-му РФШ вже втретє став чемпіоном, виграв Кубок, пробився в групу Ліги Європи, де зупинив Галатасарай (2:2) і Андерлехт (1:1), здолав Аякс (1:0); до останнього бився з Айнтрахтом (0:1).
Грубо кажучи, шлях від претендента на медалі в Латвії до помітного євробійця у РФШ зайняв лише 6 років. Це аномальна швидкість, але також і реалії латвійського клубного футболу, який раптом зацікавив дуже багатих людей.
Як все влаштовано?
У Латвії є традиція: перші весняні тури тут грають на шкільних або сільських полях, де навіть трибун нема. Вхід на матчі – 2 євро; якщо в перерві – то 1.
Ймовірно, це аби хоч хтось приходив дивитися.
Латвія – це ж передусім хокей та баскетбол, а не футбол. У 2023-му вони навіть взяли бронзу на хокейному ЧС.
Футбол в країні лідирує лише за інвестиціями в клуби. Так, у 2022-му бюджет баскетбольного гегемона ВЕФ досягав 1,5 млн євро на сезон. А тим часом футбольна Лієпая тратила 2,2 млн, Валмієрас – 3,4, РФШ – 5 млн, а Рига – 13,9 млн.
Прозорість, річні звіти клубів – тут нам Латвія може дати урок.
І ще – ви помітили, що РФШ майже втричі відстає за бюджетом від свого сусіда і головного конкурента?
Так-от це не дивно, бо Ригу (колишнє Динамо) утримує російський мільярдер Сєргєй Ломакін, засновник мережі "Пятерочка". У Латвії він під санкціями з 2020-го, тому не може приїхати, але клуб не кидає. У нього ціла мережа, де також кіпрський Пафос, московська Родіна, навіть Дубай Юнайтед, де переховується від голландського правосуддя Квінсі Промес.
РФШ, у свою чергу, з 2016-го фінансує одна з найбільших компаній самої Латвії – LNK Group місцевих росіян Мілових. Займаються усім – від будівництва до авіації; представлені аж на Ле Бурже. В Ризі підтримують Російський театр ім. Чехова; встановлювали пам'ятник Пікулю. При тому бізнес в РФ не ведуть.
Після вторгнення Росії в Україну Латвійська футбольна федерація провела аудит ліги, але вирішили не вбивати розвиток, що почав накльовуватись.
"Якщо говорити про росіян, то питання були до двох клубів – Риги і Ауди, – каже генсек Федерації Артурс Гайдельс, – Ми перевірили їхню документацію і виявили, що у фінансах, потрібних для отримання ліцензії, грошей із російським походженням не було".
Поклавши руку на серце, а хто на їхньому місці сказав би інше?
Ну, і щодо секрету перемог Мілових над Ломакіним, то це банально кращий менеджмент. У Латвії діє ліміт 6+5, тож на одних легіонерах не виїдеш, а сильних місцевих гравців мало. РФШ зумів переманити більшість собі – і серед них Яніса Ікаунєкса, що двічі визнавався Гравцем року в Латвії у 2023-24.
Крім того, у 2022-му клуб відкрив свою академію – для цього викупили футбольну школу Нікарс і розширили її із 200 дітей до 500-600.
Також РФШ відкрив нову базу і навіть стадіон LNK – щоправда, лише на 1700 людей.
УЄФА не дозволяє грати на таких малих аренах, тож для єврокубків клуб орендує державну 10-тисячну Даугаву. При тому масштаби стадіону РФШ вказують на головну біду латвійського футболу – тут дуже мало фанів. Навіть ризьке дербі, де визначається доля чемпіонства, збирає 3-4 тисячі глядачів.
До чого тут Верпаковскіс?
А він у РФШ генеральний директор.
Після відходу з київського Динамо в 2011-му Маріс скоро пішов на пенсію і в 2014-му опинився серед засновників клубу Лієпая, де був навіть граючим президентом.
Саме з Лієпаї у 2018-му Верпаковскіса запросив до себе Мілов, аби він керував футбольною складовою клубу.
Якщо коротко, Маріс поки справляється.
З ним РФШ почав здобувати трофеї; ставка на відомого в Україні литовця Валдаса Дамбраускаса була точною.
А з 2020-го стало ще краще, коли Верпаковскіс наполіг на запрошенні на пост тренера свого старого знайомого ще зі Сконто та збірної початку нульових Віктора Мороза (не плутати з динамівським!). За 4 роки в РФШ той став майже легендою.
Ну, і ще товариський, впізнаваний в Європі Маріс негласно відповідальний в РФШ за бесіди з журналістами.
"Нинішній тренерський штаб Динамо майже повністю складається з моїх колишніх одноклубників. Ще перед жеребкуванням ЛЄ ми говорили, що було б цікаво, якби нашим клубам випало грати між собою. Востаннє я був у Києві в 2019-му. Побував тоді на базі, на матчі Динамо. Багато людей залишалося ще з моїх часів. Навіть прибиральниці ті самі, і впізнали мене. То був дуже привітний візит, який запам'ятався", – загалом про свою каденцію в Києві Верпаковскіс наговорив лише хорошого.
Восени Маріс потрапив у ЗМІ, коли просив УЄФА прописати календар так, аби Рига не грала взимку вдома – мовляв, і ніде, і клімат не той. Але, як бачте, допоміг не регулятор, а глобальне потепління.
Ну, і щодо розвитку футболу в Латвії – тут у Верпаковскіса своя теорія:
"У нашому футболі, на відміну від баскетболу чи хокею, на даний момент немає вітчизняних кумирів, які грають на найвищому рівні в світі і заробляють мільйони, що спонукало б молодь спробувати піти по їхніх стопах. І ще вплинуло підвищення рівня життя. Коли я був молодим, умови в Лієпаї змушували прагнути більшого у футболі".
Що казати, коли навіть син Маріса не захотів йти його стопами – сказав, що не має мотивації:
"А що я зроблю? Це або є, або його нема".
Чого чекати Динамо?
Боротьби на рівних. Нема тут ні фаворита, ні аутсайдера.
Навскидку в складі РФШ навіть менше дірок, ніж у киян.
Воротар Ондоа награв 53 матчі за збірну Камеруну. Центрбеки Пренга і Мареш виступали за збірні Албанії та Чехії. Атакувальний хав Мархієв з лютого гратиме за другу команду Кіпру Аріс Лімасол. Вже згаданий Ікаунєкс – "латвійський Ярмоленко", чию ліву ногу треба дуже пильно закривати.
Transfermarkt оцінює склад РФШ дешевше, ніж одного Влада Ваната, але це не має стосунку до футболу. Правда така, що до Риги, як колись у наші Чорноморець або донецький Металург, агенти масово привозять ноунеймів, показують їх, а там вже як піде.
Це як лотерея: хтось губиться назавжди вже за місяць, а хтось, як Андрей Іліч, після вдалого року в Латвії опиняється аж у Ліллі.
У Лізі Європи РФШ не видумує тікі-таки – грає просто, від оборони. Його відсоток контролю м'яча – третій найнижчий в турнірі (37%). При тому обороняється команда дуже чисто, і за картками друга з кінця (8 жовтих і 0 червоних в 7 матчах).
РФШ кращий за Динамо за ударами (9,1 проти 8,6), ударами в площину (3,1 проти 2,7), перехопленнями (12,6 проти 10,1), виграними верховими м'ячами (15,3 проти 10,9), а ще очікуваними голами (6,98 проти 4,39). До слова, Київ загалом має найнижчий показник xG серед усіх 36 учасників групового раунду ЛЄ.
На якусь самовпевненість суперника, як було з Галатасараєм, тут розраховувати не слід.
"Не думаю, що ми будемо фаворитами у цій грі, хоча у нас більше очок. Найважливішим буде зрозуміти, що ми можемо боротися із Динамо. Але також гравці мають "приземлитися" після перемоги над Аяксом", – тренер Мороз тримає своїх в узді.
Чим відповість на це Шовковський? І чи відповість?
Сумно, та останніми роками, коли РФШ стрімко злітав вверх, Динамо не менш швидко падало вниз. Матч засвідчить, перетнулись їхні траєкторії чи ще ні.