Вітторіо Бойоккі – злочинець та легенда, смерть якого посіяла розбрат серед фанів Інтера
26 років і 3 місяці – саме стільки провів у в'язниці Вітторіо Бойоккі. У вересні 2019-го, приблизно через рік після виходу на волю, він офіційно повернувся до керування Курвою Норд – фанатською трибуною свого улюбленого Інтера. За кілька тижнів до того Бойоккі був одним із перших, хто зустрічав Ромелу Лукаку та фотографувався із новим зірковим нападником команди.
Вітторіо мав за плечима "вражаючий" послужний список із 10-ма вироками за різноманітні провини, тож не дивно, що в березні 2021-го його знову заарештували та піддали спеціальному нагляду з червня того ж року. Навіть попри заборону підходити до Джузеппе Меацца під час матчів Інтера ближче, ніж на 2 кілометри, Бойоккі продовжував брати активну участь у навколостадіонній діяльності активних фанів клубу.
Минулої суботи, коли Бойоккі повертався додому зі своєрідного штабу ультрас після останніх приготувань напередодні гри проти Сампдорії, невідомі розстріляли його із засідки біля власного будинку. Вітторіо помер у машині швидкої допомоги.
Курва Норд дізналася про загибель свого 69-річного історичного лідера вже у розпал матчу. На трибуні вмить було знято банери, припинено співи, а під кінець першого тайму північ другого ярусу стадіону, який перед стартовим свистком гучно-схвально зустрічав старого героя Деяна Станковича, геть спорожніла. Втім, далеко не всі із тих семи з половиною тисяч людей, яких здатний вмістити відомий сектор, покинули його за власним бажанням.
Інтер легко переміг із рахунком 3:0, однак відразу після гри всередині вболівальницької спільноти Нерадзуррі почалося протистояння двох таборів. Найрадикальніші ("справжні") вважають, що піти зі стадіону в момент такої сумної звістки – найменше, що вони могли зробити для вшанування пам'яті легендарної постаті фан-руху клубу. Решта ж, для якої Бойоккі, можливо, був просто відомим злочинцем, лише хотіла додивитися футбол, за похід на котрий заплатила гроші.
Очевидці подій того вечора на Меацца заявляють про надмірну жорстокість "справжніх" щодо "решти". Зокрема, у Твіттері можна прочитати наступні повідомлення:
- "Нас виганяють погрозами, побитий батько з дитиною, люди, які проїхали 600 км, змушені повернутися додому… Чути плач переляканої дитини…";
- "Минулого вечора я була на Курві Норд. Мені погрожували, що поб’ють, якщо я не покину трибуну. Я бачила, як чоловіка вдарили переді мною, бо він хотів відстояти своє священне право дивитися гру…"
Після цього керівництво Інтера оприлюднило офіційну заяву, в якій, природно, стало на бік постраждалих. "Клуб ще раз підтверджує свою повну співпрацю з поліцією для забезпечення захисту прав своїх уболівальників", – йдеться у заключних рядках.
Для ультрас це могло пролунати як виклик. Активні фани всюди традиційно є антиподами поліції, а у випадку Інтера – ще й китайського президента клубу Стівена Чжана, якому влітку вони вже пропонували "забратися" деінде. Сюди можна додати й серіал із новим продажем клубу.
Чорно-сині зараз набрали неабияку форму – 6 перемог в останніх 7 матчах у всіх турнірах та залишена позаду Барселона в Лізі чемпіонів. На домашніх поєдинках звично панує чудова атмосфера, яку переважно створюють саме ті сім із половиною тисяч горлянок на Курві Норд. Але на тлі можливої чергової війни із керівництвом клубу (стара ще навіть не завершилась) все може дуже легко та швидко помінятись.
Звісно, перерва на Кубок світу посеред листопада – це подія, яка може піти на користь хіба лише гаманцям чиновників з організованого злочинного угруповання під абревіатурою ФІФА. Втім, для Інтера, як для футбольного клубу, але не команди, ця місячна пауза теж може виявитися дуже доречною: фани матимуть час, аби "охолонути".
Італійські ультрас – чемпіони Європи з бойкоту матчів власної команди. Кілька років тому вболівальники запеклих ворогів, Лаціо та Роми, об’єдналися для спільного протесту проти нововведень на Стадіо Олімпіко. Вони синхронно не відвідували фанатські трибуни або ж не підтримували свої клуби на домашніх поєдинках мало не весь сезон (чи може навіть довше). Схожі епізоди не так давно були і з Наполі, а фани Ювентуса перебувають у мовчазному страйку дотепер уже приблизно 3-4 роки поспіль.
Інтер, авжеж, подібний досвід у недалекому минулому також мав. На що ж вони тоді можуть бути здатні після смерті того, хто свого часу одним із перших зустрічав Ромелу Лукаку?
Андрій Дунець, Чемпіон