Відштовхнутися від дна: що дасть Миколенку та Евертону зміна тренера
Евертон провів перші три матчі під керівництвом нового наставника. Результат зусиль борця за виживання перевершив усі сподівання. "Іриски" здобули 6 очок із 9-ти можливих: сенсаційно здолали лідера АПЛ — лондонський Арсенал — у домашній зустрічі, поступилися Ліверпулю в дербі Мерсісайда та мінімально перемогли Лідс.
Віталій Миколенко відіграв усі поєдинки з першого до останнього свистка. Після відставки Френка Лемпарда ексфутболіст київського Динамо не втратив довіру й Шона Дайча. А от чи виграв від призначення Евертон як команда й клуб, а головне — наш гравець, у більш довгостроковій перспективі? Акценти й відповіді не такі однозначні, як може комусь здатися.
Евертону годі й чекати виходу на новий рівень
Нинішні господарі Гудісон Парка — структура з безліччю ігрових та організаційних проблем. На тлі більш ніж 500 мільйонів євро, витрачених клубом на новачків задля набуття нового статусу (не клубу-середняка і — тим паче — не борця за виживання) за останні роки, новина про відсутність трансферів у січні начебто стала несподіванкою. Однак лише на перший погляд.
У кінці першого місяця зими власник Евертона Фархад Моширі заперечив чутки про бажання продати клуб, але всі кроки бізнесмена за останні півроку вказують на плани якщо не здихатися вже незручного активу, то принаймні послабити тиск на свій гаманець від необхідності його утримання.
Шон Дайч — тренер досвідчений, але не з тих, із ким будують великі плани. Так, він досягав планки єврокубків (зі скромним Бьорнлі). Але за інших обставин: максимальної довіри, єдності керівництва, а головне — невпинного бажання босів рухатися далі. Ситуація, в якій опинився Дайч, для якого "іриски" — можливість повернутися на високий рівень і нагадати про себе, такому просуванню точно не сприяє, а сам Шон аж ніяк не чарівник.
Ще більше "низових" матчів
З початку сезону команда Миколенка провела вже 16 ігор, у яких на двох команди забивали не більше двох голів. Для колективу, що ставить за основну мету надійну гру в обороні, а вже потім — успіх біля воріт суперника, це прогнозований і правильний підхід.
Шон Дайч — тренер, який вважає за потрібне впроваджувати принцип "їдеш повільніше — заїдеш далі". Так грав його Вотфорд, так грав його Бьорнлі. І саме таким починає бути Евертон із Дайчем на лаві запасних. Тож тут саме доречно буде сказати всім шукачам "низових" варіантів у топлігах: нинішній Евертон — точно для вас.
Олдскульний футбол на користь перспективам Миколенка
Цей дядько зі суворим хриплим голосом — це не про естетику й красу в футболі. З Дайчем ти маєш віддаватися на полі на 200%, а виграну силову дуель в опонента він оцінить значно вище, ніж удар поряд із площиною воріт суперника.
Що ж за такого футболу має робити Миколенко? Від Віталія тренер буде вимагати тримати фланг будь-якою ціною. Причому Дайч пробачить Миколенку відсутність загострення на половині суперника, але ніколи — грубі помилки й байдужість біля своїх воріт.
Якщо ж Віталій буде ефективним у межах свого штрафного майданчика, та ще й встигне виконати за матч кілька кросів у карну зону опонента, статусу гравця старту він не буде позбавлений точно.
Дайч — спеціаліст із боротьби за виживання
Великі плани зробити Евертон клубом-конкурентом для горішньої шістки АПЛ перенесено до ліпших часів. Завдання в Дайча просте, але водночас максимально складне — не вилетіти до Чемпіоншипа. І тут варто сказати, що, з погляду профільності наставника, із вибором боси "ірисок" не помилилися.
Так, Дайч двічі прощався з АПЛ разом із Бьорнлі, але за десять років перебування на чолі вельми скромного за фінансовими та ігровими можливостями клубу він двічі виводив украй обмежену в ресурсах команду до єврокубків і не раз вильоту уникав. У Евертоні в Шона є більший ресурс вже зараз. А також опція, якої позбавлені більшість конкурентів, — український козак у складі.
Максим Салівон, Чемпіон