Шевченко: Коли ти одягаєш футболку національної збірної, ти вже не просто гравець

Головний тренер збірної України Андрій Шевченко розповів ведучій програми "Моя гра" Аллі Бублій про те, якими для нього видалися перші місяці в якості тренера збірної України.

Також він розповів про те, яких принципів дотримується у своїй тренерській роботі, якими для нього видалися перші місяці в якості тренера збірної України.

- Рік був важким для мене. У мене завжди була мрія грати за збірну України як гравець і тренувати її. Вона здійснилася. Це найголовніший момент у році - початок самостійної тренерської кар'єри. Я став тренером національної збірної України та пишаюся цим.

- Сумуєте за відпусткою?

- Сумую вже за роботою. Місяць пройшов після того, як ми зіграли останню гру, тому у мене вже є бажання повернутися та попрацювати з командою.

- Ваша сім'я звикла до Вашого нового графіку? Папи часто немає вдома, часто він у відрядженнях...

- Вони навіть якось здивовані, тому що все-таки у мене виходить бути з родиною. Коли я був гравцем, часу на сім'ю було дуже мало. Кар'єра футболіста не дає тобі можливості насолоджуватися дрібними моментами спілкування з дітьми, спостерігати за ними, як вони змінюються, а вони змінюються дуже швидко. Зараз у мене трішечки є час на двох моїх молодших синів, щоб спостерігати ці всі процеси.

- Ваші діти дивляться матчі збірної України?

- Звичайно. Старший, Джордан, дуже любить статистику, стежить, знає всіх гравців збірної України - хто, де, як грав, за які клуби виступав, сильні та слабкі якості. Якщо мені потрібна якась інформація про моїх гравців, перш за все, я звернуся до свого старшого сина, у якого вона є вся повністю. (Посміхається)

- Якщо Ваші сини не виберуть футбольну кар'єру, Ви і настоювати не будете?

- Ні, звичайно. Для мене важливі спорт та освіта. Якщо я буду розуміти, що мій син для просування у спорті не буде ходити в школу, то, скоріше за все, я відмовлюся від спорту. Тому що я вважаю, що ці речі повинні йти паралельно.

Взагалі бути професійним футболістом - це дуже складно. Конкуренція дуже велика. І це дуже важка праця. Будь-який спортсмен, який досяг чогось, перш за все, крім праці, вкладає у футбол свою душу, час. І цей час, на жаль, вкладається у дуже ранньому віці. Звичайно, за спиною можуть стояти батьки, які змушують дитини не забувати школу, здобути освіту, якусь іншу професію. У майбутньому це зіграє величезну роль, після того, як ти закінчиш кар'єру, буде можливість далі продовжувати своє життя та не обов'язково зв'язувати її зі спортом, а мати якісь інші можливості.

- В який момент Ви зрозуміли, що хочете стати тренером?

- Я завжди хотів стати тренером. Вже коли я грав, я дивився на більшість речей у футболі абсолютно іншими очима. Я дивився на командну гру, на підготовку, тактичні схеми. Після кожної гри я не тільки переглядав моменти зі своєю участю, а й гру всієї команди, вивчав гру партнерів, команди, проти якої ми будемо грати, її футболістів. Я завжди потребував більшої кількості інформації, ніж простий гравець.

- Андрій Шевченко - суворий тренер чи ні?

- Я люблю, коли є певні правила, і коли їх дотримуються. Я вимогливий. Якщо я повинен бути суворим, я буду таким. Якщо це треба. В принципі, я завжди вважаю, що людині треба давати шанс. Якщо ти даєш людині шанс, і вона його не використовує, значить, це її проблема та її вина. Для всіх повинні бути однакові правила, принципи, і немає жодних винятків. Це моє бачення і моя філософія у роботі з командою.

- Ви говорили, що у гравців дисципліна повинна бути навіть у побуті. Якщо футболіст, наприклад, спізнився на сніданок, він буде покараний?

- Людина може запізнитися. Кожен може зробити помилку. Але якщо він буде це робити систематично, то це буде означати неповагу до мене як до тренера та до команди. Тому що, якщо ти знаходишся у колективі та постійно запізнюєшся, то ти показуєш свою неповагу до хлопців, які приходять завжди вчасно. Є речі, на які я завжди звертаю увагу: перш за все, на поведінку хлопців у побуті. Якщо є певні правила, всі повинні їх дотримуватися. Якщо хтось не хоче цього робити, значить, він не поважає колектив.

У той момент, коли ти одягаєш футболку національної збірної, ти вже не просто гравець. Ти футболіст, який представляє щось більше, ніж якийсь клуб, ніж самого себе - ти представляєш свою країну. Тому певний кодекс повинен бути. Якщо ми говоримо про молодого гравця, який недосвідчений, ми дамо йому можливість і час, щоб він підтягнувся, виправився. Допоможемо йому. Якщо він нічого не зрозуміє - будуть у нього проблеми у майбутньому.

- Що було найважче для Вас як для головного тренера за цей період?

- Це мій перший тренерський досвід. І ці 5 місяців пролетіли дуже швидко. Найважливіше для тренера - це результат. Є позитивні зрушення. Ми бачимо, що команда рухається у правильному напрямку. Є зрушення і в якості гри, і щодо футболістів, і в інтересі тих же уболівальників. Для нас дуже важливо, щоб ми грали не тільки в футбол, який нам подобається, а й який подобається вболівальникам.

- Збірна грала в інший футбол до Вас. Ця зміна стилю була болючою?

- Кожен тренер бачить футбол по-своєму - структуру гри, підготовку. Я перед собою поставив дуже важку задачу. Я хочу, щоб ми грали в футбол, який буде приносити результат, на який приємно буде дивитися, і який буде подобатися вболівальникам. Я розумію, що для цього потрібно зробити великий шматок роботи.

- Вам не здається, що у деяких іграх Вам не вистачало банального фарту?

- Я вважаю, що іноді це везіння треба заслужити. Ми десь не були готові, щоб фортуна повернулася у нашу сторону. Ми повинні робити більше, щоб, перш за все, ми не залежали від фортуни. Ми розуміємо, що будемо грати з дуже хорошими суперниками. Багато речей будуть не завжди залежати від нас. Будемо сподіватися, що у наступному році фортуна, коли буде нам потрібна, буде нам супроводжувати.

- Ви так само отримуєте насолоду від роботи, як і в той час, коли були гравцем?

- Коли я був гравцем, то відповідав тільки сам за себе. Сьогодні я відповідаю за команду. Це абсолютно інша відповідальність. Я можу отримати задоволення від гри, коли знаю результат, коли подивився гру, і вона мені сподобалася з точки зору моїх вимог. Важливо, щоб гравці виконали те, що я їх просив, щоб вони отримали задоволення, як і глядачі.

- Багато хто відзначає, що з Вашим приходом у кращу сторону змінилася атмосфера. І багато хто згадує той момент, коли Ріанчо співав оперу, Зінченко читав реп...

- Ось такі моменти, як спільна командна вечеря, - дають можливість краще пізнати один одного, відчути. З таких моментів створюється певний колектив.

Мені сподобалася реакція футболістів на все, що було. Кожен повинен подолати певний бар'єр у собі, щоб виступити, заспівати пісню, розповісти щось. Особливо для молодих футболістів це навіть якщо маленьке - але випробування.

- Вам цікаво дивитися матчі Чемпіонату України? Або доводиться робити це тільки по роботі?

- Є матчі цікаві, які будь-якому тренерові буде цікаво подивитися. Є матчі менш цікаві. Для мене дуже важливо дивитися матчі не тільки провідних наших клубів - Шахтаря, Динамо - а й менш сильних команд.

- За останній місяць відкрили якісь нові імена?

- У нас є велика кількість гравців, за якими ми спостерігаємо. У нас є певна база даних по ним: про те, як вони себе проявляють, яку еволюцію вони проходять, який прогрес у них йде або, навпаки, деградація. Нам це дуже важливо.

- Що Ви побажаєте українцям на Новий рік?

- Хочу побажати всім миру. Щоб у сім'ї було все добре. І, звичайно, хочеться побажати нашим уболівальникам, футболістам, тренерам, щоб наступний рік був дуже успішний для українських клубів, гравців і збірної.

За матеріалами footballua.tv