Серебряніков: Шелест забіг у роздягальню і каже: "Хлопчики, виграйте, а то мене вже ці москалі зацькували"

Київське "Динамо" завоювало Кубок Радянського Союзу у 1964 році завдяки підтримці вищого керівництва тоді Української РСР.

Про це розповів екс-гравець "Динамо" і збірної СРСР Віктор Серебряніков в інтерв'ю газеті "Факты и комментарии".

"На матч в "Лужніках" зібралося все Політбюро. У першому таймі ми натрапили на "волзьку зачіпку": нічого не можемо вдіяти з "Крильямі Совєтов". А "крильця" до того ж ще й небезпечно контратакують.

Так, за рахунку 0:0, і пішли на перерву. Один з референтів мені потім розповідав, як в урядовій ложі всі стали підколювати наших керівників: мовляв, хохли не можуть перемогти кацапів - якусь рядову команду.

У перерві Дід (головний тренер Маслов), звісно, з нас стружку знімає. Настрій не дуже: адже обіцяли цей Кубок виграти. І тут влітає в роздягальню розчервонілий Петро Юхимович Шелест. Хто не пам'ятає - головний комуніст України. Маслов, який ніколи нікого в роздягальню не пускав, повернувся до нього: Ось, думаю, зараз "розрядиться" - начальства у роздягальні не терпів.

Я так і зробив: "Вік Санич, це наш перший секретар ЦК". Петро Юхимович звертається до всіх нас: "Хлопчики, рідненькі! Я вас прошу - виграйте, а то ці москалі мене вже зацькували! .."Збирався Дід Шелесту щось видати, але стримався. Буркнув тільки: "Все буде в порядку". Ми в підсумку таки перемогли - іншого виходу у нас не було.

Незабаром після фінального свистка знову з'явився сяючий від щастя Шелест. "Хлопчики, рідненькі, я їм ось що показав", - і, зігнувши руки в ліктях, зобразив характерний жест. "Дайте в напитися і мені", - відпив з кубка і помчав до дверей. "Не буду вам заважати, хлопчики. У Києві вас зустрінуть".

На київському вокзалі нас мало не на руках занесли в автобус. Тільки зібралися від'їжджати, як заходить якийсь чоловік з портфелем і запитує: "Хто тут у вас старший?" Я кажу: "Вік Санич Маслов". "Скільки людей грало?" - Намагається з'ясувати незнайомець. Я ж відразу зрозумів, що він у нашій справі дилетант, не знає, що у фіналі Кубка Союзу грає тільки 11 осіб, не більше.

Маслов хотів рот відкрити, але я його випередив: "17!" Маслов, нічого не розуміючи, обертається до мене, а посильний в цей час відкриває портфель і дістає звідти ... 17 конвертів: "Вам привіт від Петра Юхимовича Шелеста". І втік. Тренери завмерли, ніхто конвертів не бере. Нарешті зважився доктор. А Віктор Олександрович глянув так на мене скоса, однак промовчав.

Коли ж наш "благодійник" пішов, Маслов накинувся на мене: "Та ти що? Я ж комуніст!" "А я комсомолець, - кажу. - Що для нашої держави кілька зайвих конвертів? Збідніє вона, чи що?", - згадує Віктор Серебряніков.