Сер Алекс Фергюсон

Переважна більшість матеріалів, присвячених закінченню тренерської кар’єри сера Алекса Фергюсона, зараз нагадує некрологи. Аналізуючи рішення живої легенди "Олд Траффорд", журналісти не втримуються від використання минулого часу, підбивають підсумки більш ніж 26-річної праці шотландця у Манчестері і ламають голову над персоною його спадкоємця.

Культивуючи ярлик "закінчення епохи", футбольний світ задумується над тим, чи є у "Манчестер Юнайтед" життя після сера Алекса, хоча насправді йому варто було б зупинитися на хвильку і потішитися, що він був свідком цієї ери.

Алекс Фергюсон – по-справжньому культова особа. Це "останній із могікан" тренерів "старої школи", це брила, що монументально розташувалась поза будь-якими часовими рамками. Навіть "блакитній" частині Манчестера не доведеться пояснювати, ким для "МЮ" є великий шотландець, однак на його честь називають трибуну "Олд Траффорд" і відкривають біля входу на неї пам’ятник. Його можна було б назвати Маккартні або Копполою від футболу, але й це кинуло б тінь на унікальність сера Алекса.

Працівникам клубного музею "Театру Мрій" завжди знайдеться клопіт піклуватися за залишеними Фергюсоном трофеями, ведучі найпопулярнішого британського телешоу під страхом смертної кари не згадають ім’я його попередника, а історія його безпрецедентного успіху надихатиме ще цілі покоління футбольних менеджерів.

І тим не менш, при всій величності та недоторканності сера Алекса, у кожного без винятку вболівальника - від випадкового очевидця матчу "Манчестер Юнайтед" до експерта поруч з Лінекером і Гансеном - є особисті, неповторні, пов’язані з постаттю в темному пальто, спогади. Для когось це доведене до статусу ритуалу жування гумки, за інтенсивністю якого можна було визначати ступінь задоволення тренером ходом гри. Хтось запам’ятає ефектні жести руками і навантаження на щойно прооперовані стегна шотландцем після забитих м’ячів Коула, ван Ністелроя, Сульшера, Руні або ван Персі.

Уболівальники зі стажем згадають вже легендарний коментар наставника "МЮ" після каталонського фіналу Ліги Чемпіонів. Утім, всі вони - незалежно від клубних симпатій - будуть єдині в тому, що їм пощастило бути сучасниками великого Фергюсона.

Водночас, ось ця велич сера Алекса має мало спільного з ідеалізованими образами "слуг царю, батьків солдатам". Ні, історичність постаті шотландця багато в чому зумовлена саме тим, що ці 26 років у Манчестері найтитулованіший британський менеджер проводив у безперестанній боротьбі. Довгі 7 років без трофеїв, саркастичні банери на трибунах і невідповідність залишеним "черевикам" Басбі - насправді це не лише приклад довготерпіння керівництва клубу для кожного власника офшорних активів на Кайманових островах. Це роки загартування, випробування Фергюсона задовго до "мідних труб", скандалів з пресою, обвинувачень у впливі на арбітрів та перепалок з його візаві.

Лише безпрецедентний досвід сера Алекса, який пережив усі вироки в "закінченні ери" золотих команд "Манчестер Юнайтед", дозволив врешті-решт перетворити ці перепони на справжнісінькі інструменти в руках шотландця. Хтозна, можливо, востаннє свій скальпель манкуніанський хірург дістав після останнього матчу з "Челсі", оперувавши веселуна Давіда Луїза.

Призначена ж напередодні недільної гри зі "Свонсі" - останнього домашнього матчу "Юнайтед" в цьому сезоні - прес-конференція Фергюсона стала по-справжньому резонансною подією. Декілька тижнів тому вже повідомлялося, що влітку серу доведеться перенести операцію на стегні, яке давненько вже його турбувало, і початок нового сезону він може пропустити.

Не віщували бурі й останні заяви шотландця, який із майстерністю професійного гравця у покер запевняв, що й не задумується про вихід на пенсію. Підкріплювали все це вивчені на зубок вболівальниками "червоних дияволів" слова їх ікони про те, що лікарі завершити кар’єру Фергі не змусять, а якщо колись це і відбудеться, то це буде виключно його - певна річ, після поради з дружиною Кеті - рішення. Власне, так і сталося.

"Зробити цей крок було надзвичайно складно, я довго над ним роздумував. Але, вважаю, що саме зараз для нього буде правильний момент. Для мене було важливим залишити після себе якомога сильнішу організацію. Думаю, мені це вдалося. Кваліфікація цієї команди чемпіонів, баланс віку гравців має всі шанси для майбутніх успіхів на найвищому рівні. Не треба забувати й про молодіжну структуру клубу, яка забезпечить майбутнє команді", - такими словами сер Алекс Фергюсон, не прощаючись, прощається з "Манчестер Юнайтед". Він переходить на посаду директора та посла "червоних дияволів": "З моїми новими обов’язками та іншими інтересами на мене чекає надзвичайно цікаве майбутнє".

Та відійшовши від вчорашнього шоку - невже сучасний футбол залишиться без непорушних констант? - розумієш, що насправді свій вихід на пенсію свого часу Фергюсон планував дещо інакше. Разом із беззаперечним завоюванням ювілейного двадцятого титулу чемпіона, вже у березні в сера Алекса були інші пріоритети. Дорогу ж до фіналу Ліги Чемпіонів на "Вемблі", який міг подарувати п’ятдесятий трофей до золотої колекції наставника "МЮ", перепнув мадридський Реал, геній Моурінью, необачність Нані, підступність Чакіра (правильний варіант підкреслити). Тоді ж шанс на ще один ювілей "Манчестер Юнайтед" втратив у чвертьфіналі Кубку Англії з тим же "Челсі" - це означало, що останнє чемпіонське звання Фергі залишиться 49-им титулом сера.

Здавалося б, за такого розвитку подій цілком логічним було завершення Фергюсоном тренерської кар’єри під час святкування першого чемпіонського звання Робіна ван Персі після гри з "Астон Віллою", але якраз тоді сер Алекс і розвіяв всі чутки про вихід на пенсію. На рівні з інтригою "Манчестер Юнайтед" без своєї легенди на тренерському містку "Олд Траффорд" зараз цікаво, що ж саме змусило змінити шотландця своє рішення - бажання попрощатися в останньому домашньому матчі сезону на рідному стадіоні чи все-таки проблеми зі здоров’ям і майбутня операція.

А потім ти розумієш, яким же дріб’язком усе це насправді є. Сер Алекс йде, а "Fergie-Time" на "Олд Траффорд" добігає кінця. О, це був той іще компенсований час!