Роберто Моралес: Хлопці, їдете грати у Росію, то потім не ображайтеся, коли вас називатимуть гумовими виробами
Коментатор Роберто Моралес народився 23 березня 1976 року у Запоріжжі у сім'ї чилійця й українки. Потім він закінчив історичний факультет Запорізького університету (спеціальність "новітня історія України"). Жив і навчався у Чилі у 1990-1991 роках.
До 2005-го Моралес мав чилійське громадянство. Із липня 2015-го по осінь 2016 року служив у зоні АТО. Одружений. Виховує сина і доньку.
- Я збирався у відпустку, а пішов в армію (усміхається).
- Опишіть одним словом досвід перебування в армії та АТО.
- Одним словом не вийде. Ти переживаєш різні етапи. Спочатку вириваєшся зі звичайного ритму життя і звикаєш до зовсім іншого. Переважно, всі мобілізовані - це дядьки зі своїми звичками. Спочатку взаємини складаються не так легко. Зате ти більше бачиш людей. У повсякденному житті у тебе своє коло спілкування, а тут усі різні. З'являються нові життєві навички.
- Ніколи не виникало відчуття марно втраченого часу?
- Ні. Держава має обов'язки перед своїми громадянами. Краще чи гірше, але вона їх виконує. Часто люди питають: "А що країна зробила для мене?". Наприклад, держава утримує дороги. Вона може це погано робити, але вони є. Там не земля лежить.
А що ти зробив для країни? Це велике питання. Особливо до людей, які вважають, що нікому нічого не винні. Є обов'язки з обох боків.
- Ви - відомий телекоментатор. Як на Вас реагували в армії та АТО?
- Хтось упізнавав, хтось фотографувався. Зустрічав людей, які цікавляться футболом. Але я не скажу, що такого було багато. Це теж показник того, що популярність футболу у нас не захмарна. Немає його культу.
- В одному з інтерв'ю Ви сказали, що долар дійшов до свого реального курсу. Так само український футбол має дійти до справжнього стану справи. На якому етапі він сьогодні?
- Якщо говорити про економіку, то ми справді близькі до реального стану справ. Він може подобатися чи ні. Але у футболі ми ще далеко від цього. Він перебуває на жорсткому утриманні. Ніхто на ньому не заробляє серйозних грошей. Навіть немає планів цього робити. Змінити це не зможуть ні фанати, ні журналісти, ні футболісти. Тільки власники клубів. Поки що вони не хочуть. Можуть ставитися до клубу більш чи менш відповідально. Але для них це все одно забавка.
Футбол має жити на зароблені гроші. На сьогодні це - копійки. Але інакше ніяк. Із цього починається справжній футбол. Можливо, варто зробити так, щоб клуби були акціонерними товариствами. Нам залишається чекати, коли власники захочуть це зробити.
- Як дивитеся на те, що українські футболісти їздять грати у Росію?
- Це їхнє законне право. Але будь-яка людина публічної професії має пам'ятати про наслідки. Хлопці, їдете грати у Росію, то потім не ображайтеся, коли вас називатимуть гумовими виробами. Це життя. Ви маєте право робити все, що вам хочеться у рамках чинного законодавства, а люди мають право ставитися до вас у межах чинного законодавства. І не треба потім ображено все звалювати на політику.
- Чи їхати збірній України на Кубок світу-2018 у Росію, якщо вона туди вийде?
- Турнір може не пройти в Росії. До кінця літа це повинні остаточно вирішити. Далі немає куди тягти. І так уже минули всі критичні терміни. 10 років тому таке не сталося б. Зараз політична ситуація світу така, що шанс є. Ми також пам'ятаємо про всі допінгові скандали.
- Чи варто збірній України натуралізувати легіонерів?
- Керівництву Федерації футболу потрібно визначитися у цьому питанні. Їхня позиція незрозуміла. Вважаю, натуралізація допоможе команді. Збірні Іспанії та Німеччини свого часу теж залучали іноземців.
Кого хочуть натуралізувати для України? Тайсон вже заграний за Бразилію. Марлос переживає найкращий період у своїй кар'єрі. У збірну Бразилії його не запросять. Але як довго він буде в Україні? Якщо поїде звідси, то все. І це нормально. Йому не цікава Україна. Коли натуралізують великі футбольні країни чи держави з високим рівнем життя, то зрозуміла мотивація гравця. У випадку з Україною немає жодних гарантій, що команда проб'ється на великий футбольний турнір. Чим тоді мотивувати? Залишаються лише гроші.
За збірну грали Девич та Едмар. Це дві зовсім різні історії. Серб Девич розкрився як футболіст. Багато грав в Україні. Але його тут нічого не тримає. Бразилець Едмар одружився з українкою. У нього є зв'язок з країною.
За матеріалами Gazeta.ua