Раз на 10 років новий чемпіон

Ще влітку звернув увагу на деяку цікаву статистику, чи закономірність. Так ось, ця статистика-закономірність бере свій початок ще у далекому 1972 році, за часів чемпіонатів СРСР з футболу. Суть цієї закономірності полягає у тому, що з періодичністю в 10 років національну першість виграє команда, яка до цього подібним трофеєм похвалитися не могла.

Можливо, комусь видасться таке спостереження не більше ніж вигадкою або фантазією, але, як говориться, факти - річ уперта, і вони все говорять самі за себе. Закономірність, що розглядається, бере свої витоки ще у чемпіонаті СРСР, а пізніше подовжилася в українській Вищий Лізі. Перейдемо до більш детального обговорення.

1972 рік, Чемпіонат СРСР. Несподівано для всіх чемпіоном Радянського Союзу у сезоні 1972 року стала скромна провінційна команда з Ворошиловграду - "Зоря". Не маючи у своєму складі зоряних гравців, ворошиловградська команда змогла впевнено пройти весь чемпіонат, обігравши на шляху грандів радянського футболу того часу.

У складі "Зорі" зразка 1972 року сяяли Олександр Ткаченко, Михайло Форкаш, Олександр Журавльов, В’ячеслав Семенов, Юрій Єлісєєв, Микола Пилипчук, брати Кузнєцови, Володимир Старков, Володимир Абрамов та багато інших блискучих футболістів. А привів команду до історичної перемоги старший тренер "Зорі" Владислав Петрович Глухарьов.

Окрім золотих медалей, "Зоря" та її гравці отримали багато інших індивідуальних і командних призів. Сергій Кузнєцов та Володимир Малигін були визнані кращими дебютантами сезону. Клуб отримав нагороди "Двома складами" (вручався команді, яка набрала найбільше очок основною та дублюючою командами), "Великого рахунку" (за найбільшу кількість перемог в три або більше м’ячів), "За кращу різницю м’ячів" і "Кубок прогресу" (вручався команді, яка продемонструвала кращий прогрес у результатах, у порівнянні з минулим сезоном). У Кубку СРСР того сезону "Зоря" завершила виступи зарано, програвши по пенальті одеському "Чорноморцю" ще в 1/16 фіналу.

Перемога у чемпіонаті дозволила ворошиловградцям дебютувати у Кубку європейських Чемпіонів у сезоні 1973/1974. У першому раунді радянська команда впевнено пройшла кіпрський АПОЕЛ, але вже в 1/8 фіналу завадою для "Зорі" став чехословацький "Спартак" із Трнави. Вирішальною стала домашня поразка "Зорі" 0:1.

1982 рік, Чемпіонат СРСР. Одним з найдраматичніших футбольних сезонів в історії чемпіонатів СРСР став сезон 1982 року. До останнього туру за чемпіонство боролися два "Динамо" - київське та мінське. Практично всю дистанцію у лідерах були кияни, але домашня поразка у передостанньому 33 турі від московського "Спартака" дозволила мінчанам вийти на першу сходинку.

В останньому 34 турі московські "спартаківці" грали вже з мінським "Динамо" у Москві, але мінчани у феєричному протистоянні святкували перемогу в матчі та всьому чемпіонаті. Кращими гравцями тієї команди були Ігор Гуринович, Юрій Пудишев, Людас Румбутіс, Віктор Шишкін, Сергій Алейніков, Георгій Кондратьєв та інші. Керував "золотим" складом мінського "Динамо" Едуард Васильович Малафєєв.

Булорусів у 1982 році було відзначео низкою нагород, серед яких "Приз імені Григорія Федотова" (вручався найрезультативніший команді), "За волю до перемоги" (нагороджувалася команда з більшою кількістю вольових перемог), "Агресивному гостю" (нагороджувалася команда з більшою кількістю очок, здобутих на виїзді) та "Кубок прогресу". У Кубку СРСР мінчани впевнено виграли зональний етап, потім в 1/8 фіналу обіграли смоленську "Іскру", але у чвертьфіналі поступилися київському "Динамо".

Дебютне чемпіонство білоруської команди прирівнювалося для них до дебюту у Кубку Чемпіонів 1983/1984. Дебют для "Динамо" видався цілком непоганим і, напевно, досі залишається одним з найуспішніших європейських виступів в історії білоруського футболу. У першому раунді "динамівці" завдяки домашній перемозі пройшли швейцарський "Грассхоппер", а в 1/8 фіналу впевнено в обох матчах обіграли угорський "Дьор". Але до півфіналу мінчан не пустили їхні румунські одноклубники з Бухаресту.

1992 рік, Чемпіонат України. Перший незалежний чемпіонат України 1992 року був достатньо унікальним. По-перше, він був найкоротшим за всю подальшу історію українського футболу. По-друге, він проводився у дві групи, а переможці цих груп мали у "Золотому матчі", щоб розіграти чемпіонство.

Перед самим початком чемпіонату, крім київського "Динамо", на троні українського футболу більше не бачили нікого. Кияни у 1992 році були явним фаворитом цього змагання. Можливо, саме це їм і зашкодило. По завершенні групового етапу, у групі "А" переможцем стала сімферопольська "Таврія", ледве-ледве випередивши донецький "Шахтар" та одеський "Чорноморець". У групі "Б" впевнену перемогу святкували київські "динамівці".

Вирішальна зустріч двох переможців відбулася у Львові на стадіоні "Україна". Всупереч усім прогнозам, перемогу в першому чемпіонаті та вперше в історії клубу святкувала сімферопольська "Таврія". У 1992 році кольори "Таврії" захищали Олександр Головко, Юрій Гудименко, Сергій Шевченко, Сефер Алібаєв, Ігор Волков, Сергій Єсін, Олег Колесов, Юрій Фокін, Андрій Опарін та багато інших. Привів кримський клуб до першого чемпіонства Анатолій Миколайович Заяєв.

У 1992 році першим кращим бомбардиром української першості в елітному дивізіоні став гравець "Таврії" Юрій Гудименко, який забив 12 голів у 18 іграх. Кращим гравцем чемпіонату України 1992 року також був визнаний футболіст "Таврії" - Сергій Шевченко. У Кубку України "Таврія" була не така успішна, як у чемпіонаті. В 1/32 фіналу сімферопольці обіграли севастопольську "Чайку", але вже в 1/16 фіналу потерпіли фіаско у грі проти охтирського "Нафтовика".

На правах чемпіона України "Таврія" дебютувала у Лізі Чемпіонів 1992/1993. У попередньому етапі українському клубу належало зіграти проти ірландського "Шелбурна". Вирішальна домашня перемога 2:1 дозволила "Таврії" вийти в 1/16 фіналу. На цій стадії сімферопольці зазнали нищівної поразки від "Сьона" в обох матчах із загальним рахунком 7:2. Це був дебютний європейський сезон для незалежного українського футболу і, хоча він не вдався, тим не менш, всі найважливіші перемоги були ще попереду.

2002 рік, Чемпіонат України. Після перемоги "Таврії" у 1992 році у чемпіонаті України встановилася гегемонія київського "Динамо". Перед сезоном 2001/2002 киянм дев’ять разів поспіль ставали чемпіонами України. У 2002 році всі пророкували їм десяте золото. Але свою думку з цього приводу мали гравці та вболівальники донецького "Шахтаря".

Вже не вперше "Динамо" відчувало за своєю спиною дихання підступаючого все ближче конкурента. Перемоги у чемпіонаті вже були не такими впевненими, як у середині 90-х років. 2002 рік став історичним для донецького клубу, адже до кубків СРСР та України додалися золоті медалі чемпіонату України. Це було перше золото для "гірників" і, на відміну від вищеописаних клубів, не останнє. Чемпіонами України 2002 у складі "Шахтаря" ставали Дмитро Шутков, Юрій Вірт, В’ячеслав Шевчук, Михайло Старостяк, Сергій Попов, Анатолій Тимощук, Маріуш Левандовськи, Маріан Аліуце, Геннадій Зубов, Олексій Гай, Сергій Ателькін, Джуліус Агахова, Олексій Бєлік, Андрій Воробей та інші. До першого чемпіонства "Шахтар" привів італійський фахівець Невіо Скала.

У Кубку України 2001/2002 донеччанм також святкував успіх, зробивши, таким чином, золотий дубль. В 1/8 фіналу після виїзної поразки 3:1 від алчевської "Сталі", "гірники" перемогли вдома з рахунком 3:0 та вийшли до чвертьфіналу. Там "Шахтарю" протистояли львівські "Карпати", і знову лише домашня перемога вивела "помаранчево-чорних" далі. Традиційну для того сезону поразку на виїзді та вирішальну перемогу вдома знову продемонстрував "Шахтар", цього разу проти Дніпра. У фіналі на НСК "Олімпійський" була перемога над "Динамо" 3:2.

Вперше, як чемпіон України, "Шахтар" дебютував в Лізі Чемпіонів. Стартувати гірникам довелося з третього кваліфікаційного раунду проти бельгійського "Брюгге". Обидві зустрічі закінчилися з рахунком 1:1, а по пенальті успішнішими виявилися бельгійці. У Кубку УЄФА донецький клуб мав протистояти віденській "Аустрії". Перша гра у Відні завершилася розгромом української команди з рахунком 5:1. Домашня ж перемога "гірників" 1:0 вже нічого не вирішувала.

2012 рік, Чемпіонат України. Отже, вже протягом сорока років спостерігаємо деяку закономірність, коли раз на десятиріччя чемпіоном стає клуб, який раніше ним не був. У 1972 році це була "Зоря", у 1982 році - мінське "Динамо", у 1992 - "Таврія", а у 2002 - "Шахтар".

Якщо сприймати серйозно таку закономірність, то за підсумками нинішнього сезону ми маємо отримати нового чемпіона. Наразі у чемпіонаті України залишилося лише три клуби, які ще можуть розраховувати на реальну боротьбу за золото. Лідирує київське "Динамо", але кияни вже 13 разів ставали чемпіонами СРСР і стільки ж в Україні. За "Динамо" слідує донецький "Шахтар", але й донеччани вже 6 разів святкували чемпіонство в Україні.

Третім з невеликим відривом йде харківський "Металіст", який ще жодного разу не був першим ані у чемпіонатах СРСР, ані у чемпіонатах України. Тому, наважуся припустити, що чемпіоном України сезону 2011/2012 стане харківська команда. "Металіст" просто зобов’язаний стати чемпіоном вже цього сезону, щоб продовжити традицію, започатковану луганською "Зорею" ще в 1972 році.