Прем'єр-ліга. Іллічівець - Шахтар - 1:3. Що і треба було довести
Є давня футбольна приказка-правило - банальна, але правдива - про те, що другий склад команди тому і звуть другим, що він ніколи не обіграє перший. Можна сказати, що матч "Іллічівця" та "Шахтаря" став черговим її підтвердженням. З невеличкою поправкою - гравці, котрих донеччани відправили у оренду до "Іллічівця", важко назвати навіть третім складом "Шахтаря". І слова Луческу перед грою, що він взагалі не знає, хто грає у складі його майбутніх опонентів говорять багато про що.
Так, потенціал того ж Будківського, який провів єдиний гол господарів у ворота П'ятова не викликає сумнівів. Те ж саме можна сказати про Картушова, на пристойному рівні провели матч більш досвідчені Кривошеєнко та Ярошенко, але всього цього замало для боротьби з командою, де один Коста, що не потрапив в основу сьогодні, коштує більше, ніж вся команда суперників.
"Шахтар" почав мляво і реалізував чи не перший свій момент, що виник аж на 19-й хвилині. Срна несподівано опинився на позиції центрфорварда, а Западня занадто довго чекав на свисток Годуляна. І справді Адріано був у офсайді, ступінь "пасивності" котрого складно оцінити. Момент на розгляд арбітра, котрий у дусі сучасного суддівства вирішив, що бразилець на ситуацію не впливав. 0:1 - грайте далі.
"Іллічівець" і намагався грати. Хорошу нагоду відзначитися було втрачено після атаки, де м'яч швидко переходив з одного флангу на інший, а Чайковський врешті-решт не зміг нормально пробити метрів з 7, коли нікого вже поруч не було. Кілька разів пробивав Пуканич, був активний Будківський, але відчувалося, що гості можуть додати у будь-який момент.
Вони і додали. Вілліан перед перервою мав вирішувати всі питання, вискочивши сам-на-сам, але асистент арбітра помилково зафіксував офсайд. "Шахтар" чи то трохи "обурився", чи Луческу накрутив команду у роздягальні, але в стартові 10 хвилин другого тайму була зовсім інша команда, ніж до перерви. Пресинг, непогані швидкості, прагнення кожну атаку завершити ударом.
І якщо репетицію той таки Вілліан "завалив", обігравши захисника, перекинувши Бажана, але влучивши в поперечину, то наступний момент став гольовим. Подача Жадсоном штрафного з флангу закінчилася метушнею у воротарському майданчику і чітким ударом Адріано. "Іллічівець" одразу ж претендував на пенальті, коли подача Кривошеєнка знайшла руку Шевчука, але Годулян вирішив, що там просто не було не те що пенальті чи штрафного, а й простого порушення правил. "Іллічівець" розлютився і забив вже у наступній атаці, триходівка Кривошеєнко-Ярошенко-Будківський - і "новий Ібрагімовіч", як його прозвали у юнацькій команді "Шахтаря", розстрілює сітку воріт П'ятова.
Після цього гра трохи вщухла. Посприяла цьому низка замін обох тренерів, а трохи згодом ще й маріупольці "підсіли". Додайте до цього вміння хавбеків "гірників" тримати м'яч - і стане зрозуміло, чому моментів до фінального свистку фактично не виникало. Варто відзначити фактично лише красивий удар Фернандіньо, з котрим впорався Бажан і намагання господарів заробити ще один пенальті після жорсткої боротьби на другому поверсі у виконанні Шевчука. Але Годулян та його асистенти чітко витримували лінію "пенальті не дамо ні за що і ніколи", тому апеляції з боку команди Яремченка ні до чого не призвели.
А у доданий час спочатку Фернандіньо не використав вихід віч-на-віч, а потім Коста виконав "удар милосердя", скориставшись вивіреною відкидкою Вілліана. Втім, цей гол хіба що розбив ілюзорне виправдання гравців "Іллічівця", мовляв, програли всього один гол. "Шахтар" зіграв у традиційному для себе взірця виїзних матчів "режимі економії" і досяг чергової перемоги малою кров'ю. А те що вдалося забити при цьому три голи - ну, так для цього і є різниця у класі першого та n-ного складів.