Прем'єр-ліга. Динамо - Іллічівець 9:0. Найкрупніша перемога в історії чемпіонатів України!!!
Київське "Динамо" довело, що все ще здатне відчувати й викликати позитивні емоції та отримувати насолоду від гри у Футбол (так, саме з великої літери). Принаймні, в одному окремо взятому матчі - це точно. Що цьому причиною, і чи одна вона, важко сказати, але результат є, і ще який!
Кияни домінували в чемпіонаті України довгі роки. Були сезони, коли відрив від другого місця сягав 5, 10, рекордом стали 18 очок, привезених другому призеру. Але ніколи команда не здобувала перемог з настільки великою різницею в рахунку. І от тепер, коли, здається, що кияни міцно поступилися лідерством в українському футболі "Шахтареві", їм вдалося побити рекорд того самого "Шахтаря", котрий донеччани встановили у сезоні 1996/97.
Тоді команді Валерія Яремченка вдалося перемогти запорізьке "Торпедо" з рахунком 9:1. "Торпедівці" того сезону не вилетіли, посівши 14 місце з 16, а "Шахтар" став срібним призером. Дуже ймовірно, що цього сезону картина у загальних рисах повториться. Але про це все можна буде говорити згодом, а зараз цей матч важливий сам по собі.
У киян можна відзначити кожного гравця лінії атаки. За Мілевського краще скажуть 4 голи, які Артем увігнав в сітку суперників за годину перебування на полі. Гусєв та Ярмоленко провели яскравий матч, показавши вміння вести гострі дії (за мінімального спротиву захисників "Іллічовця", звичайно, та все ж) на обох флангах. Олег нарешті реалізував традиційний вихід сам-на-сам, який і створив собі сам, пробігши майже півполя. Гільєрме вийшов і традиційно для себе часів виступів у московському ЦСКА опинився в потрібному місці в потрібний час. Може, цей гол додасть йому психологічної впевненості.
Так само на високому рівні відіграли флангові захисники киян та Єрьоменко. Ель-Каддурі непогано виконував стандарти, котрі у команди після відставки Газзаєва пішли значно ліпше. Бетао, котрий зазнав слави насамперед своїми діями у захисті, в цій грі був незвично активний попереду, водночас не дозволяюччи суперникам щось зробити у підконтрольній йому зоні біля воріт Коваля. Ну а фін блискуче проявив себе у якості диригента атак команди, а епізод, коли він за рахунку 7:0 проїхав у підкаті метри чотири, щоб перехопити невдалий пас суперника та вивести Ярмоленка до воріт гостей, вразив чи не більше за всі його гострі передачі.
Коротше кажучи, "Динамо" в цій грі сподобалося, навіть на фоні провальної гри суперників. І хоча є відома футбольна приказка, перефразуючи яку можна було б сказати, що краще 9 разів по 1:0, ніж 1 раз 9:0, хотілося б вірити, що гольова пристрасть "динамівців" не вщухне після гри із маріупольцями.
Щодо самої команди Близнюка, то їй звичайно багато треба переосмислити після цієї гри. Якось незручно говорити про отримання уроків за такої гри - те, що висновки мають зробити і гравці, і тренери (якщо їх не звільнять), цілком очевидно. Тут стоїть питання про перебудову командної гри у захисті, адже кияни надшвидкостей все ж не показали, але зручними пасами на хід не раз, і не два, просто відсікали суперників, в котрих діагональна підстраховка була відсутня як клас. Якщо маріупольська команда сподівалася на вміння створювати штучний офсайд, то над ним ще теж працювати і працювати, як і над переходом з оборони в атаку.
Список можна продовжувати і продовжувати, але навіщо? Близнюк має і сам розуміти, що за такої гри, навіть якщо "Іллічівець" врятується цього сезону, падіння до першої ліги буде неминучим в подальшому. Те ж таки "Торпедо", набравши усього 13 очок, вибуло з "вишки" вже наступного сезону після встановлення рекорду...