Прем'єр-ліга. "Говерла" - "Динамо" 2:4. Свято для фанів, горе для тренерів

Київське "Динамо" вдруге поспіль забиває у матчі першості України чотири голи. Але якщо тиждень тому у матчі з "Арсеналом" цим показником можна було пишатися, все ж "каноніри" - міцний клуб, що реально претендує на місце в Лізі Європи, то сьогоднішня перемога викликає подвійні відчуття.

І справа навіть не у міцності редутів "Говерли" (тепер вже 49 пропущених у 18 матчах), а у тому, що "динамівці" дозволили супернику забити двічі і створити ще з десяток більш-менш реальних нагод. Все зрозуміло, що перевага в рахунку інколи розслаблює, поле було важким і нівелювало різницю в класі, та все ж - аутсайдер міг забити принаймні не менше, ніж команда, що на словах претендує на повернення лідерства в українському футболі.

Почалося все ще в дебюті матчу. Ле Таллек скористався помилкою киян при створенні офсайду, але Бетао, котрий і "зависнув", встиг наздогнати француза та виконати вдалий підкат вже фактично у воротарському майданчику. Згодом після кутового Коваль врятував команду, витягнувши м'яч з-під поперечини. Та вже наступний корнер призвів до голу - Максим не зовсім вдало відбив м'яч, а Балафас вдало зіграв на добиванні.

Столичний клуб відкрив одне око, запитав "Хто тут?" і почав виправляти становище. Вже за 7 хвилин "Динамо" вело у рахунку. Спочатку Аруна скористався з прострілу Гусєва, потім Ідейе постояв поруч із центрбеками "Говерли" та пробив. Незабаром отримав пошкодження та попросив заміну Гусєв, за відсутності якого правого бека зіграв Богданов. Зіграв не дуже вдало, бо його опонент Трухін постійно вирізнявся активністю, мав нагоди пробити чи подати і лише брак майстерності та певна прямолінійність не дозволили йому відзначитися самостійно.

Дещо прямолінійно, але більш ефективно діяв правий хавбек "Говерли" Одонкор. Давид ніколи не вирізнявся повільністю, а в цій грі виникало питання: хто ще рік тому грав за "Мілан" - він чи Тайво? Нігерієць не впорався з екс-гравцем збірної Німеччини. Дуже проста модель гри "Говерли" постійно ставила у тупик опонентів - фланговий ривок, простріл чи навіс і спроба пробити форвардів (спочатку ле Таллека, потім й Косиріна з Міщенком).

Та все ж у першому таймі "Динамо" вдалося не лише більше не пропустити, а й забити перед самою перервою. Відзначився Дуду, котрому вдався більярдний удар в дальній кут воріт: несильно, але дуже точно. По перерві "Говерла" почала з атак, але справді гострими вони стали вже після того, як вдалося забити Райчевічу. Удар метрів з 25, рикошет від Райчевіча і Коваль не встиг перекластися.

Ле Таллек мав шанс пробити головою після навісу Одонкора - неточно! Одразу після цього замість нападника вийшов ветеран Косирін, котрий разом із Міщенком (Трухін вже втомився) додав перцю. Кутовий і дві спроби ударів закарпатців - обидва рази вони звертали увагу судді, що м'яч потрапив у руки киянам, але рефері мовчав. І вже за хвилину нагадав про себе Ярмоленко, котрий проводив не дуже вдалий матч. Андрій виконав фірмовий рейд з правого флангу та поклав м'яч у дальній кут воріт.

2:4, інтрига померла? "Та ні", - вирішили аутсайдери, нехай живе інтрига. Тайво ледве випередив Косиріна після хорошо пасу на дальнб стійку. Міщенко неточно пробив після навісу Одонкора. Косирін двічі поспіль марнував моменти (удар з 5 метрів у дальній кут - неточно, удар з 15 метрів - Коваль). Лопес бив "ножицями" після подачі невтомного Одонкора - трохи не пощастило. Знову Коваль врятував "Динамо" після удару Райчевіча (віддавав, звісно, Одонкор).

Останній момент був вже у доданий час, коли команди грали 10 на 10. На межі 90-ї хвилини суддя вилучив за другі жовті картки спочатку Богданова, а потім й Балафаса. Фокус у тому, що момент першого попередження Андрію проґавили і телевізійники, і сайт УПЛ. Схоже, що й кияни апелювали до рефері, показуючи, що не було ж першої картки, але рішення арбітр Дердо так і не змінив. Що ж, привід замислитися буде не лише у нього та гравців, а й у тренерів. Така кількість нагод, звичайно, була приємна тим глядачам, хто пішов з роботи, аби потрапити на матч, що починається в 16:00, а от наставникам команд - як ніж в серце. Залишається вірити, що до весни рани, нанесені діями захисників загояться.