Прем'єр-ліга. 11 тур. Металіст - Шахтар 1:2. Кращий матч першого кола. ВІДЕО
Є такі ігри, коли суперники - дві рівні за класом команди - грають доволі академічно, ніби чекаючи чогось. І раптом - хтось повів у рахунку, і стає зрозуміло, на що очікували футболісти. Гра перетворюється на відкриту, одні намагаються відігратися, інші ловлять їх на контратаках, а якщо ще клас не тільки рівний, а й високий, то дивитися на це видовище одне задоволення. Приклади, що одразу спливають у пам'яті - матчі "Ліверпуля" та "Челсі" у чвертьфіналі Ліги Чемпіонів, гра останнього чемпіонату світу Нідерланди - Бразилія та ще багато-багато. Як ви здогадалися, зустріч "Металіста" та "Шахтаря" також можна віднести до цієї категорії.
Перший тайм являв собою таку собі абетку-інструкцію на тему "Як грати у позиційний футбол". Виключення становив лише старт поєдинку, коли "гірники" міцно так притисли господарів поля до воріт Дішленковіча, нанесли кілька ударів подали кілька кутових і навіть забили гол. Гай перестрибнув опонента і увігнав м'яч у ворота. Чому Швецов не зарахував його незрозуміло. Так, там була боротьба, поруч із Олексієм активно штовхалися Гуйє та Мхітарян, але якщо хто і порушував правила, то це був сенегалець. Можливо, рішення Швецова вкрало в глядачів ще більш цікавий розвиток подій, а може й ні, тому що... Тому що, цей момент змушує перейти до окремого відступу, не дуже-то й ліричного.
Телебачення. Цю гру взяв собі для показу канал "1+1", який полюбляє центральні ігри за участю лідерів. Канал відомий, картинку передавав яскраву, чітку, знаменита харківська "камера-павук" літала над полем, показуючи цікаві моменти, але є одне "але". Робота операторів не витримувала жодних нарікань. Повтори одразу кількох ключових епізодів були показані настільки погано, що й зараз важко зрозуміти, хто в них був правий. Це і згаданий вище епізод з голом Гая, і момент у другому таймі, коли Тайсон, можливо, влучив у руку Ракицькому, і епізод з навісом Раца на Едуардо, після якого той забив гол (чи не було там офсайда), нарешті, масова штовханина гравців на останніх хвилинах, коли було незрозуміло, хто саме з гравців на яку картку напрацював. Про такі "дрібниці", як небезпечний удар Мхітаряна поруч з дев'яткою, який у прямому ефірі просто не показали годі й говорити.
Кінець відступу, повернемося у середину першого тайму. "Металіст" трохи оговтався, і зрозумівши, що переходити у атаку за допомогою довгих передач у нього не дуже й виходить. Тож команда повернулася до "фірмової" тактики дрібного та середнього пасу, і потроху прибрала ініціативу до себе. Кілька ударів нанесли Тайсон та Воробей, цікаво виглядав Едмар, і по враженням, що склалися наприкінці тайму, варто було визнати його нічийним. "Шахтар" не надто поспішав бігти в атаку, Мхітарян після гри-концерту проти "Кривбаса" виглядав інертним, те ж саме варто сказати й про Адріано, який запам'ятався лише невикористаною фантастичною нагодою, коли не влучив у порожні ворота після пасу Раца з флангу. Ця можливість, як з'ясувалося пізніше, нічому не навчила оборонців "харків'ян".
Але це "пізніше" було вже під кінець другого тайму. Початок його був все тим само академічним, аж доки не сталося "маленьке диво", як казав коментатор Озеров. Автором дива став Тайсон, котрий після вчасної передачі Воробея, прокинув м'яч собі на хід і гарматним ударом увігнав його у верхній кут воріт П'ятова. Андрій, як не стрибав, був безсилим. Стався той самий поштовх до відкритої цікавої гри. І почалося!
Головною фігурою на полі був той-таки Тайсон. Схоже, у його особі "Металіст" знайшов більш, ніж вдалу заміну Жажа. Тайсон невпинно проходив своїм лівим флангом, епізодами роблячи з Даріо Срни - одного з кращих правих оборонців Європи, на хвилинку - просто посміховисько. Проходи - і прострілюва, прицільно бив, заробляв фоли. Це, як кажуть американці, "one man show" тривало хвилин 25, за які бразилець показав, що і один у полі може бути воїном. Один - тому що Маркевич одразу після гола змінив Воробея на Шелаєва. Важко сказати, чи прогадав Мирон Богданович. Формально, за рахунком, безумовно, так. Але ж і граючи з одним нападником "Металіст" мав більш, ніж реальні шанси на перемогу, примусивши Луческу піти ва-банк.
Домнул Мірча один за іншим кинув у бій Віценця, Едуардо і Жадсон і догравав гру фактично з трьома польовими гравцями, що були зосереджені на захисних фунціях. Лише Кучер, Ракицький та Віценець постійно працювали на відбір. Срна і Рац намагалися контролювати власні фланги і якщо у Даріо, як вже казалося, це не дуже виходило, то Разван провів блискучий матч, врешті-решт ставши співавтором обох голів. Спочатку він м'яко навісив прямо на голову Едуардо, котрий технічно скинув м'яч у ворота Дішленковіча. А потім, вже під саму завісу матчу, все ж допоміг Срні позбутися статусу невдахи. Разван запустив довжелезну діагональ, після якої капітан "Шахтаря" від самої лицьової прострілив. Дішленковіч, як і в епізоді першого тайму з Адріано, пролетів повз м'яча, Папа лежав на газоні, а Обрадовіч був зосереджений на Едуардо, що робили інші беки "Металіста" незрозуміло, тож ніхто не заважав Мхітаряну спокійно надіслати м'яч у порожні ворота.
На цьому можна було казати "фініта ля комедія". І хоч Тайсон ще встиг небезпечно пробити зі штрафного поруч з "дев'яткою" воріт "гірників" все було зрозуміло. Луческу здобув чергову перемогу над Маркевичем. Чому екс-тренеру збірної України важко даються очки у матчах проти "гірників" - складно сказати, можна знайти багато причин на кожну окрему гру. Швидше за все, ключ варто шукати у передматчевій заяві Луческу, що обидві команди використовують одну модель гри. А як відомо, копія, зазвичай, гірша за оригінал чи, говорячи, про даний випадок - в цілому більш висококласні гравці "Шахтаря" просто кращі за своїх опонентів, ненабагато, але кращі. Тому й виходить, що "Металісту" постійно трохи не вистачає для перемоги над донеччанами. І поки Ярославський не почне робити більш вагомі інвестиції у придбання нових гравців ситуація не зміниться. Схоже, у керівництві харківського клубу це розуміють, от і з'являються такі "ластівки" як Тайсон. Що ж, почекаємо продовження взимку.