Олег Блохін. Французький пацієнт
"Рентгенографія" Олега Блохіна: розбиті шибки, кольорове фото Кройффа, спринт із Борзовим і "Волга" 0001
Черговий день народження Олега Блохіна – дата не кругла, але присмачена нотками ювілею футбольного: за якихось півтора місяці виповниться рівно пів століття від здобуття динамівським суперфорвардом "Золотого м’яча".
Золотий м’яч-1986 міг завоювати Заваров, а Бєланова у Франс Футболі переплутали з Блохіним
Принагідно й ми вирішили скористатися машиною часу та повернутися на 50 років назад, коли розлоге й досить відверте інтерв’ю з найкращим гравцем Європи опублікував французький часопис ONZE Mondial. У жорсткій конкуренції, де традиційно лідирував France Football, "Онз" звабив читача унікальним матеріалом, результатом відрядження до Києва спецкорів Жан-Клода Богена й Алена Мартіньяка (фото).
Цікавість до нашого Динамо, яке в 1975-му заявило про себе як про законодавця моди, та його лідера Блохіна підігрівалася й тим, що чвертьфінальний жереб Кубку чемпіонів вивів команду Валерія Лобановського на Сент-Етьєн. Тож прискіпливі французи прагнули вивчити суперника до найменших деталей, піддати українських зірок журналістській "рентгенографії". І не лише в суто футбольній площині...
"На відміну від багатьох хлопчиків, я почав не з футболу, а з плавання, яким займався з семи років. Бутси одягнув лише в 10, чому не дуже зраділа мама. Вона воліла бачити мене на біговій доріжці, адже я успадкував її швидкість", – зізнавався молодший син колишньої чемпіонки України з бігу на 80 метрів із бар’єрами Катерини Адаменко. Й додавав: "Була, вочевидь, іще одна причина невдоволення батьків – після наших футбольних матчів у дворі обов’язково треба було викликати склярів, і найбільше сусідських шибок виносив саме я.
Ви – перші з журналістів, хто про це дізнається..."
Природна блискавичність нападника вимагала відповідного технічного арсеналу. 23-річний Блохін – на той момент уже жахливий сон для будь-кого із захисників – визнав, що намагається не зупинятися на шляху вдосконалення. До прикладу навів одну із вправ динамівських тренувань: гравець розташовується проти щита з намальованими воротами, поділеними на пронумеровані сектори, тренери вигукують цифру – й саме туди треба влучити м’ячем.
Мабуть, уперше на Заході настільки близько й докладно знайомилися з творчою майстернею Лобановського та Базилевича – репортаж і фотосесія вийшли справді непересічними!
"Для сили м’язів ми займаємося важкою атлетикою; для розслаблення – баскетболом; для рухливості – тенісом; витривалість підтягуємо плаванням; реакцію розвиваємо у грі в фут-волей, – розповідав Олег. – Іще є гімнастика та спринт із моїм другом Валерієм Борзовим. Наразі я долаю 100 метрів за 10,8 секунди. Однак відчуваю, що маю додати. Як, до слова, й у грі головою".
"Тренування відкривається баскетбольним матчем, у якому бере участь Валерій Лобановський, – "дорозвідують" французи. – Це заняття, безперечно, сприяє налагодженню командних дій: Онищенко, Веремєєв, Буряк і Блохін явно отримують задоволення. Інша група, під керівництвом Олега Базилевича, грає у фут-волей. Оскільки сітка вища, ніж у грі, яку практикує більшість західних клубів, відчутніші й зусилля. За пів години групи змінюють одна одну. Потім кожен гравець працює над своїми недоліками: удари, гра головою, контроль м’яча тощо".
Тренування – комплексні, на науковій основі: техніка, фізична готовність, тактика. Усе – під наглядом лікарів. Залежно від сезону київські футболісти перевтілюються в тенісистів, волейболістів, баскетболістів і навіть плавців (при температурі мінус 15 відкритий басейн підігрівається до плюс 29). Також можуть зайнятися силовими вправами, орудуючи залізним знаряддям.
Вивчаючи зі слів Блохіна динамівське меню на базі в Конча-Заспі, французи відкрили для себе наш Bortsch (з великої літери, з поясненням, що це – томатно-капустяно-картопляний суп зі сметаною). Звичайний обід доповнювали також осетрина, стейк з овочами та яблучне пюре. З напоїв – тільки фруктовий сік (суміш яблук, слив і винограду).
Спитали репортери нову європейську зірку про тягар популярності.
"Увага з боку вболівальників дуже тішить, хоча й додає певних турбот, – відповів форвард. – Іноді після матчу пробитися крізь юрбу не менш важко, ніж у грі до чужих воріт. Але, гадаю, найбільше проблем зазнають діти, які намагаючись узяти автограф, у штурханині гублять або фотографію, або ручку!"
Найяскравішим футбольним враженням для тодішнього Блохіна цілком зрозуміло став тріумф Динамо у фіналі Кубку кубків. Найбільшим розчаруванням – поразка від Арарата в дуелі за Кубок СРСР у 1973-му, коли єреванці відігралися на останніх секундах основного часу, а в овертаймі провели переможний гол.
Засмутила Олега відсутність збірної СРСР на чемпіонаті світу 1974 року. Відповідаючи на запитання про відмову їхати до Чилі на стиковий поєдинок, Блохін, звісно, не вдавався в подробиці політично-футбольного скандалу. "З’їхав" дипломатично: "Для футболіста зіграти на чемпіонаті світу хоч раз – мрія..."
Враження про Мундіаль-1974 стали таким собі містком до футбольного "бліцу".
– Гра яких збірних тобі найбільше до вподоби?
– Нідерландів та Польщі. Раніше – Бразилії.
– Хто з воротарів вражає?
– Зараз – Зепп Маєр.
– Якого захисника найбільше боїшся?
– Проти нього я ще не грав, але репутація добре відома: Берті Фогтс із Менхенгладбаха.
– Хто твій улюблений гравець?
– Захоплююся Кройффом. Черпав натхнення в його стилі гри. У моїй кімнаті колись висіло його кольорове фото. Також подобалася гра Пеле, Яшина та Вороніна.
– А де місце Блохіна в порівнянні з такими гравцями, як Кройфф чи Пеле?
– Зрозуміло, складно порівнювати себе з іншими, особливо з такими відомими футболістами... Хочеться сподіватися, що я не такий уже й далекий від їхнього рівня.
Що ж, зважаючи на результати голосування за "Золотий м’яч"-1975, киянину не треба було занадто скромничати: його рекордні 122 бали перевершили сумарний доробок чотирьох найближчих конкурентів – Беккенбауера й тих-таки Кройффа та Фогтса з Маєром!
Утім, французи все ж змусили співрозмовника "фінтити", запропонувавши тему, яка для всіх радянських зірок вважалася, м’яко кажучи, незручною.
– У СРСР, на відміну від інших країн Східної Європи, таких як Польща чи Югославія, футболісти не мають можливості виїжджати грати за іноземні колективи. Якби це було можливо, якому клубу ви віддали б перевагу?
– Я б ніколи не залишив Київ. Навіть якби така нагода трапилася... Щодо бажання, то хотів би зіграти за амстердамський Аякс у його найкращі роки, з Кройффом і Неєскенсом у складі.
– Чи вважаєте нормальним, що такі гравці, як Кройфф і Беккенбауер, заробляють набагато більше за вас? При цьому ви робите те саме, що й вони, з тим самим успіхом.
– Гроші мене не цікавлять. Для мене футбол – це не робота. Це пристрасть!
...Атмосфера спілкування (гості з Франції, крім динамівської тренувальної бази, побували також у Блохіна вдома) передбачала й знайомство з головним героєм у нефутбольному інтер’єрі. З’ясувалося, що гравець – неодружений, вчиться в інституті фізкультури й готується отримати диплом. Якби не великий спорт, Олег, за його словами, міг би викладати фізичні вправи десь у школі. Продемонстрував обізнаність у французькому кінематографі, виділивши Жан-Поля Бельмондо, Алена Делона та Жана Габена. Поділився музичними вподобаннями (Деміс Руссос, Мірей Матьє, циганські ритми), підкресливши:
"У моїй машині є стереосистема".
До речі, динамівський автопарк привернув особливу увагу західних журналістів.
"Гравці прибувають до Конча-Заспи клубним автобусом або на особистих авто. Усі мають державні номери 0002, 0003, 0004 тощо – така собі відзнака київських "майстрів". Найвища честь. "Волга" Блохіна, обладнана стереокасетним магнітофоном, пронумерована 0001".
Цю деталь французи опублікують у наступному числі "Онз Мондіаль", де презентуватимуть опонента Сент-Етьєна. Лейтмотив:
"Київське Динамо наводить жах на всю Європу!"
Співставляючи шанси "біло-синіх" і "зелених", автори згадували, що в попередньому розіграші їхній чемпіон поступився в півфіналі Баварії, яку Динамо, своєю чергою, згодом обіграло в обох матчах за Суперкубок. Підвели Олега Блохіна до реверансу:
"Судячи з результатів Сент-Етьєна, ми незабаром знову почуємо про французький футбол". І завершили репортаж обережно-оптимістичним: "Хіба зелений – не колір надії?.."
Березневе побачення двох європейських грандів позначиться неабиякою інтригою. Кияни виграють "домашню" зустріч у Сімферополі – 2:0. За нульового рахунку на виїзді Блохін змарнує вбивчу нагоду, з тих, що зазвичай вирішував буквально однією лівою. Назва його автобіографії – "Гол, який я не забив" – ідеальне резюме епізоду, котрий завершився миттєвою контратакою та взяттям динамівських воріт.
Пів століття тому Динамо обіграло Баварію, представляючи... Українську Народну Республіку
Гості в підсумку поступилися в овертаймі – 0:3, попрощавшись із мріями про півфінал.
Утім, то – тема для окремої розповіді, відтермінуємо її до наступної весни, аби не затьмарювати іменинний настрій...