Мирон Маркевич: "Нам простіше купити серба, болгарина чи поляка, ніж українця"

Останній тур чемпіонату України з футболу для харківського "Металіста" був простою формальністю. Команда львів'янина Мирона Маркевича вже забезпечила собі бронзовий комплект нагород першості. У розмові з журналістом "Газети" Мирон Богданович згадав, як його команда цьогоріч кувала "бронзу", та поділився планами на наступний сезон.

- Кажуть, що повторити досягнення складніше, ніж його здобути. Погоджуєтеся з цією думкою?
- Справді, було непросто. Упродовж сезону був період, коли "Дніпро" ж в турнірній таблиці випереджав нас на сім очок. Дніпропетровці добре укомплектувалися, ми ж придбали лише Джексона, а загалом грав той самий склад, що й торік. Вибороти бронзові медалі було складно, постійно тяжіла відповідальність за результат. Але після того, як ми програли "Арсеналу" з рахунком 4:2, команда зібралася, в нас була серйозна розмова. Тішуся, що хлопці зрозуміли: потрібно забути ту поразку й рухатися далі.

- Після завершення попереднього чемпіонату були розмови про те, що ваші підопічні довго відходитимуть від ейфорії здобуття "бронзи". "Металістам" насправді потрібен був час, щоб усвідомити, що всю роботу потрібно починати "з нуля"?
- Упродовж сезону ми не відпускали далеко "Динамо", "Шахтар" чи "Дніпро". Своїх підопічних налаштовував на хороший футбол, а не на результат. Ніколи не казав футболістам, що конче потрібно посісти третє місце. Просив їх грати, як вони вміють. Адже без гри не буде ні очок, ані хорошого місця в турнірній таблиці.

- Перед стартом цього сезону багато компліментів фахівці роздавали "Дніпру". Мовляв, Олегу Протасову був потрібен час для формування потужного колективу, а тепер він може скласти конкуренцію не лише "Металісту", а й "Динамо" та "Шахтарю". Як гадаєте, чого бракує в грі дніпропетровцям?
- На цьому може погоріти будь-який тренер. У "Дніпра" серйозні амбіції, а тому Олег Протасов потребував вагомого підсилення. Він узяв хороших футболістів, але іноді буває так, що навіть дуже кваліфікований гравець не може прижитися в команді. Напевно, це відіграло головну роль у тому, що "Дніпро" не в призерах. Новобранці команди трохи підвели тренерів. Той самий Мазілу в чемпіонаті Румунії впродовж сезону забивав близько 20 голів, а в Україні виглядав доволі блідо. Подібне може підстерігати будь-якого тренера, від цього неможливо застрахуватися. Гравець на зборах виглядає дуже добре, а в чемпіонаті може бути зовсім іншим. Джексона я взяв у "Металіст" одразу після першого тренування. Агенти привезли його та поставили умову: якщо берете, то відразу, а на оглядини він не витрачатиме часу. Був ризик, адже за нього треба було заплатити пристойні гроші. Добре, що я вгадав, а могло бути інакше...

- Судячи з ваших слів на одній з післяматчових прес-конференцій, вже зараз розпочався діалог із керівництвом клубу про підсилення на наступний сезон?
- Так, маєте рацію... Розумію, перший суперник у розіграші Кубка УЄФА буде серйозним. А мені дуже хотілося б вийти в груповий етап єврокубкових змагань.

- Вихід у групу - це завдання мінімум чи максимум?
- Це мінімум. Але все залежить від нашого бюджету.

- Які позиції будете підсилювати насамперед?
- Середину поля.

- Про придбання вже почали розмову з керівництвом клубу, а у відповідь вам сказали, чого очікують від вашої роботи? Чи не поставлять перед "металістами" в наступному сезоні завдання потіснити "Динамо" та "Шахтар"?
- Хотілося б потіснити грандів. Українцям уже трохи набридло двовладдя. Зараз ми намагаємося це зробити. Будують базу, практично відбудовано стадіон, хочемо підсилити склад. А наразі самі ж бачите: випав Валяєв - і в нас одразу виникли проблеми в середині поля. Такі питання потрібно вирішувати комплексно: буде дитячий футбол - будуть кадри. А завдання на сезон ставитимуть з огляду на придбання.

- Ви якось сказали, що віддаєте перевагу українським футболістам. Це пов'язано з лімітом на легіонерів чи з проблемами з адаптацією різних менталітетів?
- Основне - це ліміт на легіонерів. Але хочу бачити у своїй команді більше українців і через імовірні проблеми з менталітетом. Однак нині з вітчизняними футболістами є проблеми. Вибір обмежений, кожен клуб намагається втримати гравців з українським паспортом у себе. На доморощених футболістів ціна подвійна. Парадокс, але нам простіше купити серба, болгарина чи поляка, ніж українця. Вартість наших футболістів - захмарна.

- Найкращий бомбардир "Металіста", серб Марко Девіч, якось сказав, що не проти прийняти українське громадянство й одягнути футболку нашої збірної. Чи запросить його до своєї команди Олексій Михайличенко - невідомо, але натуралізація серба вам була б "на руку"...
- Над натуралізацією Девіча ми вже почали серйозно працювати. Хочемо допомогти йому набути українське громадянство. Буду цьому дуже радий, тим паче, що він сам цього хоче.

- Як у Харкові святкуватимуть другу поспіль "бронзу" чемпіонату?
- Цього не знаю. Торік усе пройшло дуже помпезно. Після останнього матчу команда поїхала на центральну площу міста, де зібралася багатотисячна юрба. Цього разу, як на мене, так робити не потрібно, оскільки люди вже звиклися з думкою, що "Металіст" - "бронзова" команда. Останній матч проводимо з "Динамо". Результат над нами не тяжіє, хочемо показати гарний футбол. А після гри разом із футболістами та їхніми дружинами десь відзначимо завершення сезону. Хоча керівництво, можливо, має щодо цього інші плани. Але скажу відверто, особисто я не хотів би помпезності. Вона вже не потрібна.

- Найближчим часом на вас чекають два "бронзові" свята. Перше - в Харкові, інше - у Львові, де відзначатимуть здобуття "Карпатами" під вашим керівництвом у 1998 році третього місця...
- Так, до Львова приїдуть усі футболісти, з якими я працював. Хтось іще грає, а хтось уже працює тренером. Буде справжнє свято. Буду радий усіх побачити. Нечасто вдається будь-якому тренеру створити таку команду, яка тоді була у Львові.

- У рамках святкування відбудеться матч поколінь. Скільки хвилин на полі готовий провести Мирон Маркевич?
- На жаль, кілька місяців тому в Америці мені зробили операцію. Дуже хотів вийти на поле, але суглоб наразі не дозволяє. Тож за грою поколінь спостерігатиму збоку.

Львівська газета