Мирон Маркевич: Коноплянка потрапив не у свою команду, тому мучиться зараз

Учора чеська "Славія" офіційно оголосила про підписання гравця збірної України Руслана Ротаня. Контракт розрахований на один рік. Руслан став черговим українцем, який вирішив спробувати свої сили у Європі. Наразі інші українці без особливих успіхів виступають у закордонних клубах.

Про проблеми наших земляків у не тільки Чемпіон розпитав у Мирона Маркевича.

– Можу лише привітати Руслана Ротаня і "Славію" із початком співпраці, – каже Мирон Богданович. – Впевнений, Руслан буде корисним своїй новій команді. Про рівень чемпіонату Чехії важко говорити, оскільки не стежу за ним. Але "Славія" виступає в єврокубках, це, однозначно, плюс для Ротаня.

– Руслану Ротаню 35-ть. Раніше у нас вважали футболіста, якому за 30, пенсіонером. Зараз щось змінилося у цьому плані?

– Усе залежить від самого футболіста, його генів, професійності. Хтось завершує виступи в 30 років, а хтось в 38. Ротань, переконаний, ще пару років пограє на найвищому рівні. Особисто я ніколи в паспорт футболістам не заглядав. Стежив за його грою, на скільки його вистачає на полі.

– Що важливіше для футболіста – знайти свій чемпіонат чи команду?

– Команду… Чемпіонат може будь-яким, основне – це команда, її тактика та побудова гри, ставлення тренера, партнерів. Маємо приклад Євгена Коноплянки. Він потрапив не у свою команду і мучиться зараз.

– Коли Коноплянка переходив у "Севілью", усі говорили, що це правильний вибір, оскільки іспанський чемпіонат йому підходить за стилем. Але там у Євгена не склалося, в Німеччині також. Зараз його "сватають" в Італію, Англію. Тож, чемпіонат не має найважливіше значення, головне команда і зацікавленість у послугах Коноплянки?

– Так, 100 %. Якщо Євгену довірятиме тренер, то і він краще почуватиметься.

– Менеджер "Шальке" заявив, що Коноплянці потрібно було більше працювати на полі, а не перед телекамерами. Що це значить?

– Не знаю, у мене з ним проблем не було. Він "витягнув" чимало ігор "Дніпра". Коноплянка завжди віддавався грі, вирізнявся дриблінгом, швидкістю, точними передачами, забивав потрібні голи. Мені, як тренеру, Коноплянка дуже допоміг.

Мирон Маркевич

– Кажуть, що ви не змушували Коноплянку багато відпрацьовувати в обороні, а за кордоном у Євгена чимало проблем через це…

–Чому? Я змушував Коноплянку і оборонятися. Звісно, не завжди. Але я підбирав йому такого захисника, який майже не йде в атаку. І це усе компенсувало. Звісно, якщо крайній захисник дуже часто підключається до атак і Коноплянка атакуючого плану гравець, то могли би виникнути проблем. А так, був захисник, який прикривав Євгена, страхував зону.

– Коноплянка і Ярмоленко вважаються одними із найобдарованіших українських футболістів. Здивовані, що Євген не може себе проявити у Європі?

– Так, думав, що у Коноплянки буде усе гаразд. Сподіваюся, він таки знайде свого тренера і ще себе покаже.

– В принципі, ніхто із українців не заграв у Європі. Наші футболісти переоцінені на батьківщині чи причина в іншому?

– Мені важко відповісти на ваше питання. Нам залишається лише сподіватися, що ситуація зміниться і наші хлопці будуть на перших ролях у своїх командах?

– Олег Лужний якось сказав, що в Україні лише три гравці міжнародного рівня: Степаненко, Хачеріді та Ярмоленко. Погоджуєтеся з ним?

– Справді, це гравці хорошого рівня. Але їм потрібно поїхати і проявити себе за кордоном. Зараз ми можемо лише гадати: можуть чи не можуть. Ось якби вони поїхали, відіграли б рік, тоді усе було б зрозуміло. Хоча, безсумнівно, усі троє є гравцями хорошого рівня, одні з найкращих в Україні. А стосовно їхньої перспективи у Європі… Багато чого залежить від команди, в яку б вони потрапили, атмосфери.

– Мирон Богданович, знаю у вас були проблеми здоров’ям і ви перенесли хірургічне втручання. Розкажіть детальніше про це?

– Зараз відновлюся, думаю, через три тижні усе буде гаразд. Поболював суглоб, вирішив не зволікати і замінити його. Зробив це у Харкові в обласній лікарні. Користуючись нагодою хочу подякувати медикам, головному лікарю Богдану Федаку. Вони професіонали своєї справи.

– Найулюбленішим питанням від журналістів до вас, мабуть, є стосовно того коли і яку команду ви приймете?

– Так, справді, про це постійно запитують. Але наразі відповіді у мене не має. Хочу відчувати інтерес до роботи, бачити перспективу. А так просто когось тренувати мені уже не цікаво, не бачу у цьому сенсу.