"Металург" Д - "Закарпаття". Коли і не варто було мучатися
Донецький "Металург" та "Закарпаття" розпочали матч під проливну зливу. Звук дощу інколи лунав гучніше за коментатора, а гравців за потоками небесної води майже не було видно :).
Сильний дощ тривав майже двадцять хвилин матчу, і за цей час команди виглядали практично на рівних, навіть з деякою перевагою гостей. Але як тільки небесна канцелярію вирішила не робити з футболістів вотерполістів, донеччани перебрали у свої технічніші ноги.
Та і під час мокруватої частини гри "металурги" мали моменти - але Танаса та Чечер свої моменти не реалізували. Перший "сухий" удар у господарів зробив Годін, але м'яч ще явно не звик до відсутності такої кількості води і пішов зовсім трохи над поперечиною.
А далі найкращі гравці "Закарпаття" у першому таймі - Платонов і Артьоменко - ледь на двох не "зварганили" гол. Один віддав, другий відкрився та прийняв, але так довго готував удар напроти самотнього Володі Дішленковіча, що встиг прибігти злий Чечер та заблокувати усі старання Валіка та Сашка. Ще один напівмомент був на оастнній хвилині тайму - Микуляк сильно пробив здалеку, щоправда прямо у кіпера команди Костова. На цьому гості вичерпали відведений їм на першу 45-хвилинку ліміт гострих моментів.
А "Металург" одразу забив у відповідь. Годін продерся крізь двох оборонців та відкотив на вільного Мхітаряна, який у дотик переграв Бабенка. Господарі не стали зупинятися, і поки були "на коні" забили другий і майже третій. Спочатку Танаса реалізував вихід сам на сам, коли вчасно вибіг за спини захисників, а потім Чіпріан же повторив свій трюк - тут Бабенко був на висоті.
Приємно, що так швидко "зробивши гру" "Металург" не зупинився. На 50 хвилині Мхітарян віддав боржок Годіну та пошкодувавши м'яча для партнера. Той потужним ударом забив - 3:0, і як кажуть, "уже ніхто нікуди не йде". Принаймні "Закарпаттю" у цій грі точно нічого не було потрібно.
Костов також вирішив дати побільше практики для дублерів - вийшли Шищенко, Білозор та Мгуні. До кінця гри беззаперечною перевагою володіли саме господарі, але без Годіна і Мхітаряна та Кінгслі попереду "Металург" виглядав не так гостро. Хоча Мусавенкосі Мгуні свого добився і на 82 хвилині по-зімбабвійські п'ятою на випередження пробив проміж ніг Чижевському та повз Бабенка.
Мав забивати і Шищенко, але не зміг обіграти воротаря Закарпаття, а потім й захисника.
А що ж "Закарпаття". Команда Ігоря Гамули відверто догравала матч після третього голу. Тільки от несподіваний удар Володимира Браїли у дев'ятку, який відверто проспав весь захист "Металурга" разом із Дішленковічем, і запам'ятався... А так, для чого було боротися за "вишку", щоб ТАК грати?