Майкон: Партнери видають такі передачі, що не забити не можна
Найкращий бомбардир поточної першості України Майкон Олійвейра повністю адаптувався до України і готовий демонструвати свої здібності не лише у "Волині".
У цьому сам нападник, інтерес до якого приписують київському "Динамо", зізнався в інтерв'ю газеті "Команда", котре наводить fcvolyn.net.
- Чи довго роздумував над пропозицією зі Східної Європи?
- Молоді гравці хочуть потрапити до Європи, і я не став винятком. Я багато думав, розмовляв на цю тему зі своєю сім'єю, перш ніж переїхати до Луцька. І зараз про дане рішення не шкодую.
- До речі, ти підтримуєш стосунки з бразильськими легіонерами українського чемпіонату?
- Якось не склалося. Після поєдинків ми перекидаємося парою слів, інколи обмінюємося футболками, і на цьому все.
- Найбільш численні "діаспори" твоїх земляків зосереджені нині в Києві та Донецьку. Хотів би спробувати свої сили в "Динамо" чи "Шахтарі"?
- Це два топ-клуби Україні. Якщо мені коли-небудь випаде можливість потрапити в один з них, я зроблю все від себе залежне, щоб закріпитися в складі.
- Багато хто відзначає, що на адаптацію в Україні південноамериканським футболістам потрібно багато часу. Як у тебе з цим йшли справи?
- Завдяки партнерам по команді у мене цей період тривав недовго. Команда потребувала нападаючого і мені тільки залишалося швидко засвоїти всі вимоги головного тренера.
- Перший гол за лучан ти забив у своєму дебютному поєдинку на Кубок України проти "Кривбасу", але в чемпіонаті першої ліги відзначився лише в 17-му турі ...
- М'яч ніяк не йшов у ворота. Втім, я не турбувався, а наполегливо шукав можливість забити. Благо, тренер мені всіляко довіряв. Перед матчем з "Олександрією" Віталій Кварцяний сказав, щоб я брав м'яч, нікому його не віддавав, йшов у штрафну і бив по воротах. Спрацювало!
- Чому не склалося в "Стяуа", куди ти поїхав взимку 2011-го?
- Це сильний клуб, але в ньому багато людей, у яких переважають особисті інтереси. При інших розкладах, може, я би й залишився в Румунії. Але не шкодую, що доля повернула мене в Луцьк ...
- У "Волині" нормально сприйняли твоє повернення?
- Я дуже радий, що мені дали новий шанс проявити себе, і тепер працюю з ще більшою відповідальністю.
- Навантаження Віталія Кварцяного витримуєш без проблем?
- Кварцяний для мене тренер і друг, і коли футболіст працює з повною віддачею, він це прекрасно бачить. Я вдячний наставнику за довіру і намагаюся виправдовувати ці аванси.
- До запальності свого тренера довго звикав?
- Якщо чесно, то так. Спочатку довелося нелегко, але з часом до всього звикаєш. Ми знайшли спільну мову.
- Взагалі футболісти бояться Віталія Володимировича?
- Так, дуже. Він завжди вимагає повної віддачі і на тренуваннях, і в матчах. У той же час переживає за долю команди і кожного гравця окремо.
- Як тобі вдалося так ударно стартувати в новому сезоні?
- Повторюся, після повернення з Румунії мені довіряють, тому я не можу підвести тренера. А у моїх одинадцяти м'ячах велика заслуга партнерів. Часом вони видають такі передачі, що не забити просто не можна.
- Ваша зв'язка з Пищуром працювала, як налагоджений механізм. Зараз тобі не вистачає Олександра?
- Так. У нас було повне взаєморозуміння. Але така доля футболіста: сьогодні ти в одній команді, а завтра – в іншій. Але нічого страшного, у нас в колективі багато класних футболістів, будемо продовжувати працювати.
- Яку кількість м'ячів ти плануєш забити в нинішньому чемпіонаті?
- Таких конкретних завдань собі не ставлю. Головне, щоб перемагала моя команда. Але, звичайно ж, я не проти виграти гонку бомбардирів.
- Який найбільш важливий м'яч ти забив у своїй кар'єрі?
- Всі були в якійсь мірі значимими, але найважливішого ще не було. Вірю, що він попереду.
- Який із європейських чемпіонатів тобі імпонує?
- Мені подобається німецька Бундесліга і італійська Серія А.
- Ти пропустив два матчі через вилучення. Як вважаєш, заслужив у матчі з "Карпатами" червону картку?
- Однозначно, ні. Була боротьба, гравець "Карпат" тримав мене, я ж намагався вирватися, вийшло, що я відмахнувся, а суддя відреагував таким ось чином.
- Про збірну не мрієш?
- Звичайно, мрію. Напевно, немає бразильця, який не хотів би грати за свою національну збірну. Виступаючи в європейському чемпіонаті, легше потрапити до її складу. Тому буду докладати всіх зусиль, щоб тренери збірної мене помітили.
- Напевно для бразильця велику роль відіграє його емоційний стан. Клуб забезпечив тебе всім необхідним для нормального життя?
- Звичайно, це дуже важливо. Луцьк – невелике місто, тут все знаходиться дуже близько, і мені це подобається. Я всім задоволений.
- Як у Луцьку проводиш вільний час?
- Гуляю зі своєю дівчиною в центрі міста, ми п'ємо капучіно і милуємося заходом сонця.
- У побутовому плані в Луцьку тебе все влаштовує?
- Звичайно. Я живу в двокімнатній квартирі. Мені її знімає клуб в одному зі спальних районів міста. Зараз, до речі, приїхали моя дівчина і брат, так що не сумую.