Македонія – аутсайдер лише на папері: футболіст Євген Новак про суперника України на Євро-2020

17 червня в Бухаресті збірна України зустрінеться з Північною Македонією. Для дружини Андрія Шевченка цей матч є одним із ключових на Євро. Цікаво, що у складі Північної Македонії на гру міг би вийти вихованець київського Динамо Євген Новак, який отримав пропозицію виступати за балканську національну збірну в 2019 році.

Євген протягом п’яти сезонів грав у чемпіонаті Македонії за столичний Вардар, і за цей час встиг двічі стати чемпіоном країни. Чим закінчилася ця історія і що зараз являє собою збірна Північної Македонії, Максим Розенко детально розпитав Євгена Новака.

— Євгене, давайте пригадаємо, коли і з ким була розмова щодо можливості отримати громадянство Македонії та виступати за їхню збірну?

— Ще перед пандемією, здається, у вересні 2019 року. Північній Македонії належало проводити стикові матчі за вихід до фінальної стадії Євро-2020. Тоді й пішли розмови. Я вже п’ятий сезон виступав у складі Вардара, який був одним із двох лідерів македонської першості.

Балканська збірна отримала історичний шанс вперше у своїй історії вийти у фінальну стадію Євро. І, як показали подальші події, скористалася ним, обігравши у півфіналі плей-офф стикових матчів Косово, а у фіналі – Грузію. У мене майже не було шансів отримати запрошення до збірної України, тож пропозиція була цікавою. Зіграти на Євро, думаю, мрія ледь не кожного європейського футболиста.

— Чого ж ви її не прийняли?

— На момент розмови (а мені про це повідомили тренерський штаб, генеральний та спортивний директори Вардара) мені лишилося провести в чемпіонаті Македонії два місяці, щоб на цілком законних підставах отримати футбольне громадянство цієї країни.

Свого часу я провів один матч за молодіжну збірну України, але це не впливало на правила ФІФА. Єдине, мені не подобалася перспектива відмови від українського паспорту, адже в нашій країні немає інституту подвійного громадянства. Тож було над чим замислитися. Але події сталися таким чином, що в підсумку мені не довелося вибирати.

Стикові матчі через пандемію були перенесені на наступний рік, а я по завершенні сезону 2019/20 повернувся продовжувати свою клубну кар’єру в Україні. На цьому епопея зі зміною мого громадянства завершилася.

— Були думки по завершенні активної спортивної кар’єри переїхати жити з родиною до Македонії?

— Коли в 2015 році переїжджав до Скоп’є, мало що знав про цю невеличку балканську країну. Виявилося, що це дуже колоритне, красиве та чисте місто. Я швидко вивчив македонську мову, яка трохи схожа на українську. Почав вивчати історію міста та країни.

Всі українські друзі, які приїжджали до нас у гості в Скоп’є, були у захваті від столиці Північної Македонії та країни в цілому. У мене з’явилося тут багато друзів, з якими й досі не перервав спілкування. Але поки я зосереджений на своїй спортивній кар’єрі, сподіваюся пограти ще 3-4 роки, тож планів, чим зайнятися після футбола, не будував. Не виключаю, що повернуся до Скоп’є.

— У заявці збірної Македонії 23 гравці. Із ким зі збірної Македонії ви особисто знайомі?

— Із захисником Дарко Велковські, який зараз виступає за хорватську Рієку, Вісаром Мусліу, який представляє угорський Фехервар, півзахисниками Данієлем Аврамовські з турецького Кайсеріспору, Стефаном Спировські з кіпрського АЕК. Зі всіма хлопцями ми разом грали за Вардар.

Зі Спировські дружимо родинами – наші дружини спілкуються між собою. З півзахисником італійського Наполі Еліфом Елмасом перетиналися в чемпіонаті Македонії, коли він грав за Работнічкі.

— На що варто звернути увагу збірній Україні у матчі з македонцями?

— Впевнений, що тренерський штаб нашої національної команди знає це краще за мене. Головне, щоб не було недооцінки команди Ігоря Ангеловські. Ігор вже шостий рік очолює збірну, яка має стабільний склад. І в неї є гравці високого рівня. 37-річний нападник італійського Дженоа Горан Пандев, попри вік, є справжнім лідером і капітаном. Фактично у нього в команді такий же статус, який був у Андрія Шевченка у збірній України на Євро-2012.

Півзахисник іспанського Леванте Еніс Бардхі дуже небезпечний у виконанні штрафних ударів. Вони у нього просто божевільні. Команда грає в три центральних захисника і є аутсайдером нашої групи тільки на папері. В лінії півзахисту та атаки у них дуже індивідуально сильні гравці. Нагадаю, нещодавно Північна Македонія обіграла збірну Німеччини.

— Який рівень заробітних плат в чемпіонаті Македонії?

— Після пандемії все пішло на спад. І це було однією з причин, чому мені довелося покинути Вардар – в клубі виникли фінансові проблеми. До пандемії у провідних клубах місцеві гравці могли заробляти по €5 тис. на місяць, легіонери – по €10 тис. Бюджет Вардара нараховував декілька мільйонів євро, недарма ми грали у груповому турнірі Ліги Європи.

— Бюджет футбольного Вардара складав €3,7 млн, а гандбольного Вардара – €6,7 млн. Гандболісти не дивилися на вас зверху вниз?

— Зверху вниз на нас ніхто не дивився. Але бюджет гандбольного Вардара дійсно складав навіть €7 млн. Команда була на провідних ролях в Європі. Гандбол у Македонії є популярним видом спорту, на матчах гандбольного Вардара був аншлаг. Для мене це було дивно, адже у нас в Україні все трохи інакше.

— По завершенні контракту з Вардаром могли залишитися у Македонії?

— Так, була пропозиція від Шкендії. Аде Вардар та Шкендія в Македонії дуже принципові суперники. Як Динамо та Шахтар в Україні. Тож змінити Вардар на Шкендію я не міг. Мене б не зрозуміли місцеві фани. Вони гарячі балканські хлопці. Враховуючи розміри країни, я б залишився жити з родиною в Скоп’є. І мені було б небезпечно виходити на подвір’я.

— У підсумку ви повернулися до України. Зараз не шкодуєте про це рішення?

— Аніскільки. Підписав дворічний контракт з Колосом з Ковалівки. Провів непоганий сезон. Команда у нас на підйомі. Президент клубу Андрій Засуха – людина слова. Цікавий проект. Сподіваюсь, що наступний сезон для нас буде більш вдалим, аніж минулий.